Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1167/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
потерпілої: ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060170000072 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2021 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено
- за ч.2 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме буде періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова Компанія «Універсальна» на користь потерпілої ОСОБА_6 308 (триста вісім) грн 51 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_6 60000 (шістдесят тисяч) грн моральної шкоди.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 5002 (п'ять тисяч дві) грн 01 коп. витрат на залучення експертів під час проведення експертиз.
Скасовано арешт, накладений ухвалами Богунського районного суду від 25.01.2019 та від 28.01.2019 на автомобілі «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_2 та повернуто вказані речові докази власникам або іншим законним володільцям.
встановила:
Як встановив суд, 23 січня 2019 року близько 14 години ОСОБА_10 , керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись на 16 км + 500 м автодороги «Житомир-Чернівці» поблизу с. Корчак, Житомирського району, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався у тому, що зміна напрямку руху його транспортного засобу не створить небезпеки або перешкоди іншим транспортним засобам, невірно оцінив дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не обрав безпечної швидкості, з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого допустив занос свого автомобіля та виїхав на смугу зустрічного руху, де лівою кутовою частиною автомобіля зіткнувся із передньою лівою кутовою частиною бампера автомобіля «Volkswagen Caravelle», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку.
Внаслідок цієї ДТП пасажир автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани на чолі, закритого перелому зубовидного відростку, закритого перелому акроміального кінця правої ключиці та забою грудної клітини.
В апеляційній скарзі захисник обвинувачуваного зазначає, що з вироком суду не погоджується. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_10 за ч.2 ст.286 КК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 залишити без розгляду.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та обґрунтовані на неналежних та недопустимих доказах. Також суд не взяв до уваги істотне порушення прав обвинуваченого на досудовому розслідуванні та допустив неповноту судового розгляду.
Так, підозра ОСОБА_10 було вручена у суботу 27.04.2019 р., а обвинувальний акт складено у перший робочий день, 30.04.2019 р., чим позбавлено його можливості скористатися правовою допомогою захисника, не відкрито матеріали кримінального провадження стороні захисту.
Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які були пасажирами у мікроавтобусі марки «Volkswagen Caravelle» підтвердили лише факт зіткнення транспортних засобів, в іншій частині ці показання слід оцінювати критично, оскільки вони є родичами і зацікавленими особами, а їх показання містять суперечності.
Разом з тим, судом не враховано письмові пояснення свідка ОСОБА_17 , який був неупередженим свідком, бачив обставини ДТП, однак не був допитаний так як помер.
Протокол огляду місця події, схема до нього не містить важливої інформації про дорожні знаки, місце зіткнення, розташування транспортних засобів, сліди гальмування.
Слідчі експерименти проведені зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 містять суперечності та не відтворюють реальну обстановку під час ДТП. Крім того слідчий експеримент проведений зі свідком ОСОБА_10 , який в подальшому набув статусу підозрюваного.
Досудовим розслідуванням не проведено ряд обов'язкових експертиз, а зокрема судово - автотехнічну та стану дороги, і дорожніх умов у місці ДТП.
Висновок судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди від 24.04.2019 р. № 3/341, складений старшим судовим експертом сектору автотехнічних досліджень, відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Житомирського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_18 є неповним та необ'єктивним, оскільки у ній не надано оцінки діям водія ОСОБА_11 , а зосереджено увагу лише на водієві ОСОБА_10 .
Допитаний судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_18 не зміг пояснити висновки експертизи в чому полягає: невідповідність дій водія ОСОБА_10 .
Висновок транспортно-трасологічної експертизи від 03.04.2019р. № 3/174 не відповідає та суперечить пункту 2.1. глави 2 розділу II Науково-методичних рекомендацій, нею не визначено місце зіткнення транспортних засобів.
Цими експертизами не встановлено важливі обставини ДТП, а саме гальмівний та зупиночний шлях транспортного засобу «Volkswagen Caravelle», відповідність дій водія цього транспортного засобу, розташування транспортних засобів під час зіткнення, місце зіткнення та місце перекидання, а також щодо відповідності дорожніх умов вимогам нормативних документів та їх причинний зв'язок з ДТП.
Висновок судово-медичної експертизи по факту спричинення потерпілій ОСОБА_19 тілесних ушкоджень № 1289 від 23.04.2019 р. складений судово-медичним експертом ОСОБА_20 є неповним та необ'єктивним, перед експертизою не ставилося питання про механізм отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень ( при зіткненні чи перекиданні).
Допитаний у судовому засіданні судово-медичним експерт ОСОБА_21 це також не змогла пояснити.
Вважає, що зазначені докази є недопустимими, оскільки зроблені на підставі вихідних даних, які були отримані під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 є безпідставним, необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, в тому числі і моральна шкода, а тому цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 оскаржує вирок в частині цивільного позову.
Просить стягнути з ПАТ CK «Універсальна» на користь потерпілої матеріальні збитки в сумі 57638 грн. 16 коп.
Зазначає, що відмовляючи в стягненні матеріальної шкоди судом не враховано та не оцінено виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2476, №18107 Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського та докази про витрати на придбання медичних препаратів, набору імплантів для остеосинтезу, набору для вертобропластики.
На апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 захисник ОСОБА_9 подав заперечення, в якому просив її залишити без задоволення, оскільки на його думку в діях обвинуваченого ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_10 на апеляційний розгляд не з'явилися, були повідомлені рекомендованими листами та телефонограмами завчасно про час та місце судового розгляду, не повідомляли про поважні причини неприбуття, а тому у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у їх відсутність.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої та її представника та підтвердження апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги захисника, заперечення прокурора щодо доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.
Так, потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 23 січня 2019 року вона їхала на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Volkswagen Caravelle» під керуванням ОСОБА_11 . Почула, як інша пасажирка ОСОБА_22 крикнула, що на них їде автомобіль і в цей час відбулося зіткнення. Після удару вона втратила свідомість, а коли опритомніла, то побачила, що автомобіль «Volkswagen Caravelle» перекинуло, а вона лежить на землі.
Водій автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_11 пояснив, що 23 січня 2019 року він на своєму автомобілі разом з пасажирами їхав у напрямку м. Житомира. Дорога була повністю вкрита снігом, тому він їхав зі швидкість 50-60 км/год. Близько 14 години між селами Дениші та Корчак приблизно за 50 метрів побачив, як зустрічний автомобіль «ВАЗ 2108» занесло, коли відстань між ними була 20-30 м автомобіль обвинуваченого почав перетинати суцільну лінію та передньою частиною виїхав на його смугу руху. Враховуючи, що відстань між ними була досить малою, він не гальмував та з метою уникнення лобового зіткнення, повернув кермо праворуч в надії, що вони роз'їдуться, однак це йому не вдалося і посередині його смуги відбулось зіткнення передніми лівими частинами. Внаслідок удару автомобіль «ВАЗ 2108» зупинився на своїй смузі руху, а його автомобіль протягнуло понад 30 метрів вперед, після чого він наїхав на насип снігу та перевернувся у кювет.
Свідок ОСОБА_23 пояснила в суді першої інстанції, що 23 січня 2019 року вона на автомобілі сина ОСОБА_11 їхала у м. Житомир. Дорога була засніжена, видимість була близько ста метрів. Коли вони їхали між селами Дениші та Корчак приблизно за 10-20 м побачила автомобіль «ВАЗ 2108», який почав перетинати суцільну лінію та передньою частиною виїхав на їх смугу руху. З моменту коли вона побачила автомобіль обвинуваченого на їх смузі і до удару пройшло декілька секунд. Син намагаючись уникнути зіткнення скерував праворуч до узбіччя, але зіткнення все ж відбулося між лівими передніми частинами транспортних засобів. Після удару їх автомобіль перекинувся у кювет.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що 23 січня 2019 року вони повертались із м. Хмельницького додому. Дорога була повністю засніжена, дорожньої розмітки видно не було, а лише сліди від протекторів автомобілів. У дорозі вона дрімала і близько 15 години почула сильний крик ОСОБА_23 . Коли відкрила очі, то побачила автомобіль, який виїхав на їх смугу руху та їхав на них. У цей момент їх водій скерував мікроавтобус вправо, але зіткнення уникнути не вдалось. Від місця зіткнення їх автомобіль проїхав ще приблизно 10 метрів і перевернувся.
Свідок ОСОБА_24 суду засвідчила, що 23 січня 2019 року близько 15 години на автомобілі «Volkswagen Caravelle» разом з іншими пасажирами їхала із Хмельницька. Почула крик ОСОБА_25 про те, що на них їде автомобіль. Коли повернулась, щоб подивитись на дорогу, то відчула сильний удар, після чого вони проїхали ще деяку відстань та перекинулись у кювет. Перед зіткненням їх автомобіль постійно їхав прямо не зміщаючись у ліву чи праву сторону, але коли вона почула крик ОСОБА_22 , то відчула, що автомобіль почав зміщатись праворуч.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що 23 січня 2019 року на автомобілі «Volkswagen Caravelle» під керуванням ОСОБА_11 їхала із м. Хмельницький. В районі с. Дениші побачила зустрічний автомобіль, який дуже швидко їхав. Далі цей автомобіль почав різко гальмувати, його занесло і він виїхав на їхню смугу руху, внаслідок чого автомобілі зіткнулись передніми лівими частинами.
Згідно до протоколу огляду місця ДТП від 23.01.2019 із фототаблицею та схемою, з яких убачається, що згадана ДТП сталася на 16 км + 500 м автодороги «Житомир-Чернівці» поблизу с. Корчак, Житомирського району, де виявлені транспортні засоби «Volkswagen Caravelle» та «ВАЗ 2108».
Окрім того, на проїзній частині наявний осип, пластикові уламки згаданих автомобілів та сліди ковзання, що зображено у схемі ДТП.
Також, під час ОМП на автомобілі «Volkswagen Caravelle» виявлені та зафіксовані механічні пошкодження у вигляді пошкодження даху, передніх правої, лівої сторони та задньої частини. У автомобіля «ВАЗ 2108» пошкоджена передня ліва сторона (а.к.п.197-209 т. 1)
Згідно з висновками експерта №3/168 від 05.03.2019 та №3/169 від 04.03.2019 у момент ДТП рульове керування та ходова частина автомобілів «Volkswagen Caravelle» і «ВАЗ 2108» знаходились в технічно працездатному стані. Яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічної несправності систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху і могли б знаходитися у причинному зв'язку із виникненням аварійної обстановки та даної ДТП, у вказаних автомобілів не встановлено (216-244 т. 1).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2019 свідок ОСОБА_10 показав на місці ДТП, що його автомобіль рухався у напрямку до м. Чуднів на відстані 0,7 м від краю проїзної смуги зі швидкістю 30-40 км/год з увімкненим ближнім світлом фар. Автомобіль «Volkswagen Caravelle» рухався у смузі руху у напрямку до м. Житомира на відстані 1,9 - 2 м від краю проїзної частини зі швидкістю 60-70 км/год з увімкненим ближнім світлом фар. Окрім того, ОСОБА_10 вказав, що зіткнення автомобілів відбулося на відстані 4,2 м від правого краю проїзної частини в напрямку м. Житомира, а відстань між автомобілями у момент його виїзду на зустрічну смугу становила 9,7 м (а.к.п. 264-268 т. 1).
У ході слідчого експерименту із ОСОБА_11 від 13.03.2019, що зображено у протоколі слідчої дії, останній відтворив обставини ДТП та вказав, що його автомобіль рухався на відстані 0,55 м від краю проїзної частини у напрямку м. Житомира зі швидкістю 50-60 км/год. У момент виїзду на його смугу руху передня частина автомобіля «ВАЗ» знаходилась на відстані 2,6 м, а задня - 2,1 м від краю проїзної частини у напрямку м. Чуднів. Також свідок показав на місці, що зіткнення відбулося на відстані 1 м від краю, проїзної частини у напрямку його руху, а відстань між автомобілями у момент виникнення небезпеки становила 12,3 м (а.к.п. 269-274 т. 1).
Захисник обґрунтованих доводів чому ці слідчі експерименти не відповідають обставинам ДТП не наводить та такої очевидної невідповідності суд апеляційної інстанції не вбачає. Експериментальним шляхом при проведенні цих слідчих дій було встановлено вихідні дані: розташування транспортних засобів, як рухалися транспортні засоби, місце заносу та виїзду на зустрічну смугу, місце зіткнення за версіями обох водіїв, відсутність на дорожньому покритті снігу у даному випадку не впливає на об'єктивність встановлення цих обставин.
Відповідно до висновку судової транспортно - трасологічної експертизи № 3/174 від 03.04.2019 на автомобілі «Volkswagen Caravelle» зафіксовані сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру, сконцентровані на лівій бічній частині кузова і виражені слідами згинів, тертя, вдавлювання, відшарування власного лакофарбового покриття, нашарування речовини бежевого кольору, руйнації передньої лівої блок-фари.
На автомобілі «ВАЗ-2108» наявні сліди та пошкодження аналогічного характеру, сконцентровані в його передній лівій частині та виражені слідами деформацій згинів, вдавлювання, тертя, відшарування власного лакофарбового покриття, нашарування речовини сірого кольору, руйнації передніх блок-фар, синтетичного матеріалу (пластмаси).
За даними цього висновку первинний контакт транспортних засобів відбувся між лівою кутовою частиною переднього бампера автомобіля «Volkswagen Caravelle» та лівою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ 2108».
З технічної точки місце зіткнення автомобілів по ширині дороги розташовується на проїзній частині в безпосередній близькості зафіксованих пластикових уламків, в межах концентрації осипу, розміром в повздовжньому напрямку 6,6 м в поперечному напрямку 7,2 м (а.к.п. 247-261 т.1).
Відповідно до висновку експерта обставин і механізму ДТП № 3/341 від 24.04.2019 у даній дорожній обстановці ОСОБА_10 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 12.1 ПДР.
В умовах місця пригоди, при заданих вихідних даних, дії ОСОБА_10 не відповідали вимогам цих правил.
З технічної точки зору в причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням даної ДТП знаходиться виїзд автомобіля «ВАЗ 2108» на смугу руху автомобіля «Volkswagen Caravelle» в момент знаходження останнього від лінії руху автомобіля «ВАЗ 2108» на відстані значно меншій від відстані необхідної для зниження швидкості або зупинки автомобіля «Volkswagen Caravelle» з метою запобігання зіткненню.
Водночас у згаданій ситуації водій ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР, яких він дотримався (а.к.п. 281-287 т. 1).
При проведенні зазначених експертиз було встановлено місце зіткнення, яке узгоджується з іншими доказами обвинувачення, відповідність дій водія ОСОБА_11 вимогам п.12.3 ПДР та невідповідність дій водія ОСОБА_10 вимогам п. 10.1, 12.1 ПДР, враховано дорожню обстановку, в тому числі дорожнє покриття, дорожні знаки, температуру, що вбачається з дослідницької частини експертиз, а тому доводи захисника що стосуються неповноти проведених досліджень та сумнівних висновків вказаних експертиз апеляційний суд вважає необґрунтованими.
За висновком судово - медичної експертизи №1289 від 23.04.2019 пасажир автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани на чолі, закритого перелому зубовидного відростку, закритого перелому акроміального кінця правої ключиці та забою грудної клітини, які виникли від дії твердих тупих предметів під час згаданої ДТП при обставинах вказаних в ухвалі суду (внаслідок зіткнення автомобілів) (а.к.п. 275-276 т.1).
Вказаний висновок в суді підтвердила експерт ОСОБА_20 .
Дослідженими судом доказами поза розумним сумнівом було встановлено, що причиною виникнення згаданої ДТП є саме порушення ОСОБА_10 правил дорожнього руху України.
Судом першої інстанції безпосередньо досліджено всі обставини вчинення правопорушення, а у вироку в повному обсязі надано оцінку та спростовано доводи сторони захисту, що аналогічні доводам апеляційної скарги, з таким рішенням погоджується і апеляційний суд.
Доводи захисту про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту від 12.03.2019, проведеного за участю ОСОБА_10 у якості свідка та, як похідне, висновки транспортно-трасологічної експертизи №3/174 від 03.04.2019, експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/341 від 24.04.2019 та судово-медичної експертизи №1289 від 23.04.2019, на думку апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки зі змісту протоколу слідчого експерименту вбачається, що під час даної процесуальної дії ОСОБА_10 було роз'яснено право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень його прав при проведенні вказаної слідчої дії останнім зазначено у протоколі не було.
Крім того, слідчий експеримент було проведено з метою відтворення обставин ДТП, а не одержання від свідка ОСОБА_10 викривальних показань.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння спрямовані на порушення прав ОСОБА_10 або що його у будь-якій формі примушували до визнання тих, чи інших обставин, або ж взагалі у винуватості ДТП.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання протоколу слідчого експерименту від 13.03.2019 проведеного зі свідком ОСОБА_10 недопустимим доказом, а відтак і висновки транспортно-трасологічної експертизи, експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди та судово-медичної експертизи, також не є недопустимими доказами.
Також, не вважає колегія суддів неналежними та недопустимими доказами показання свідка ОСОБА_11 та інших свідків (пасажирів), про те, що ОСОБА_10 унаслідок заносу виїхав на зустрічну смугу та не впоравшись з керуванням допустив зіткнення , оскільки їх показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими наведеними у вироку письмовими доказами.
Судом, на підставі висновків експертиз та пояснень експерта ОСОБА_18 встановлено, що водій автомобіля «Volkswagen Caravelle» ОСОБА_11 , з урахування його швидкості руху та швидкості руху автомобіля обвинуваченого, а також відстані яка була між ними в момент виникнення небезпеки у виді виїзду ОСОБА_10 на смугу зустрічного руху, не мав технічної можливості шляхом гальмування уникнути зіткнення, навіть якби автомобіль обвинуваченого у момент зіткнення не перебував у русі.
Потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 також підтвердили, що у момент зіткнення автомобіль обвинуваченого перебував у русі.
Такі пояснення потерпілої та свідків повністю узгоджуються із висновком експертизи обставин і механізму ДТП №3/341 від 24.04.2019, погоджується з таким висновком і колегія суддів.
Окрім того, експерт ствердив, що автомобіль обвинуваченого після зіткнення міг знаходитись за осипом у напрямку його руху, як зафіксовано на схемі ДТП, виключно у випадку, якщо під час зіткнення він перебував у русі.
Таким чином, показання потерпілої, свідків та експерта ОСОБА_18 , які підтверджуються висновком експертизи, спростовують версію обвинуваченого про те, що його автомобіль перебував у нерухомому стані після виїзду на зустрічну смугу.
Доводи про порушення під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист та не відкриття його адвокату матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як убачається із реєстру матеріалів досудового розслідування 27 квітня 2019 року ОСОБА_10 вручено повідомлення про підозру і лише 30 квітня повідомлено про завершення досудового розслідування.
Колегія суддів не вбачає істотного порушення права на захист ОСОБА_10 , оскільки у обвинуваченого було достатньо часу для залучення захисника, йому роз'яснялися його права, повідомлялося про завершення досудового розслідування та надавався доступ до матеріалів для чого він міг залучити захисника звернувшись з відповідним клопотанням та не був обмежений у цьому і під час підготовчого судового засідання та судового розгляду. За клопотанням обвинуваченого ОСОБА_10 13.06.2019 р. йому було призначено судом захисника за рахунок держави.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що, судом першої інстанції вірно встановлено, що передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 настали саме внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_10 пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Зазначені вимоги закону вказують про неможливість врахування судом письмових пояснень ОСОБА_17 , який помер та не міг бути судом допитаний.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно частини 1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1 ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст. ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема, ст. 23, 1166-1168 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_6 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_10 та ПАТ Страхова Компанія «Універсальна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, яка завдана в наслідок вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.с.32-54).
Просила стягнути з ОСОБА_10 на її користь моральну шкоду у розмірі 200000 грн. Просила стягнути з ПАТ Страхова Компанія «Універсальна» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 57638 грн. 16 коп.
Суд ухвалюючи рішення у справі задовольнив цивільний позов ОСОБА_6 частково. Стягнув на її користь з засудженого ОСОБА_10 60000 (шістдесят тисяч) грн. моральної шкоди, з ПАТ «Страхова Компанія «Універсальна» на користь потерпілої ОСОБА_6 308 (триста вісім) грн 51 коп. матеріальної шкоди.
Колегія суддів вважає, що суд частково задовольняючи цивільний позов потерпілої належним чином не обґрунтував свої висновки, а лише формально без оцінки доказів наданих потерпілою вказав, що стягує з ПАТ Страхова Компанія «Універсальна» кошти витрачені потерпілою ОСОБА_6 на придбання лише тих ліків, що були призначені останній згідно із виписками із медичної картки стаціонарного хворого №2476, №18107 Обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського та, які підтверджені відповідними чеками, сума яких складає 308 грн 51 коп.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні у КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Геобачевського» Житомирської обласної ради з 29.01.2019 року по 08.02.2019 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2476 (т.1 а.с. 39).
Крім того, з 12.08.19 р. по 14.08.2019р. ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні у КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Геобачевського» Житомирської обласної ради, що підтверджується що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №18107 (т.1 а.с. 40).
Відповідно до зазначених медичних документів ОСОБА_6 перебувала на стаціонарному лікуванні, їй призначалось лікування лікарськими препаратами, а потерпілою долучено до цивільного позову копії платіжних документів на придбання ліків на суму 57638 грн. 16 коп., яким судом першої інстанції жодної оцінки не надано.
За таких обставин висновки суду, в частині відмови у задоволенні цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди у розмірі на якому вона наполягала не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому в цій частині вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки суду про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 60000 грн. моральної шкоди судом належним чином обґрунтовані у вироку.
Судом враховано положення статті 23 Цивільного кодексу України, при визначенні розміру відшкодування, а зокрема вік потерпілої, фізичний біль та страждання, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, характер правопорушення, погіршення здібностей та час на відновлення, а також вимоги розумності і справедливості.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 25 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду, якою вирок скасовано з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, касаційному оскарженню не підлягає.
Касаційна скарга на ухвалу суду якою вирок залишено без змін може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: