Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2199/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 лютого 2022 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
представника потерпілого: ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12017060020006584 за апеляційною скаргою обвинувачуваного ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2021 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в м. Легниця, Польща, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 ( два) місяці арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід ОСОБА_6 обрано у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 лютого 2022 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту постановлення вироку, з 23.12.2021 року.
Відповідно ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_6 зараховано перебування під вартою з 23 грудня 2021 року по 20 лютого 2022 року з розрахунку день за день.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, в решті частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 4 719 грн.
Речовий доказ: автомобіль PEUGEOT 405GR н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - ухвалено залишити останньому.
Як встановив суд, 19.12.2017 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_6 , у порушення п. 2.3 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, не пересвідчившись та не забезпечивши перед виїздом технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, порушуючи вимоги п. 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, керував автомобілем PEUGEOT 405 GR, номерний знак НОМЕР_2 , гальмівна система якого внаслідок демонтажу супортів гальмівних механізмів задніх коліс знаходилася в технічно несправному стані.
Рухаючись по вул. Вітрука, зі сторони площі Польової, в напрямку вул. Корольова в м. Житомирі, наближаючись до пішохідного переходу по вулиці Вітрука на перехресті вулиць Вітрука та Ціолковського в м. Житомирі, у вище зазначений день та час, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем PEUGEOT 405 GR, номерний знак НОМЕР_2 , гальмівна система якого внаслідок демонтажу супортів гальмівних механізмів задніх коліс знаходилася в технічно несправному стані, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, у даній дорожній обстановці при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в порушення вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, не зменшив швидкість, а в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та як наслідок, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався по проїзній частині вулиці Вітрука в межах нерегульованого пішохідного переходу, справа на ліво відносно руху автомобіля PEUGEOT 405 GR, номерний знак НОМЕР_2 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді фрагментарного перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині її зі зміщенням; садна та підшкірного крововиливу в лобній ділянці праворуч, які відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Так, необережні дії, які виразилися в порушенні водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 12.3, 18.1, 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_10 .
На вказане судове рішення обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він не оспорює фактичних обставин справи, правильність кваліфікації дій та доведеності вини, однак не погоджується з покаранням та розміром моральної шкоди, яку стягнув з нього суд на користь потерпілого.
Просить вирок суду щодо нього змінити, призначити йому покарання менш суворе ніж арешт та зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 грн.
Вважає, що прийняте рішення суду незаконним, однак жодних обґрунтувань не наводить.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора та представника потерпілого на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З кримінального провадження вбачається, що суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, який має молодий вік, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває. В 2017 році ОСОБА_6 двічі перебував на лікуванні в денному стаціонарі Житомирської ОПЛ №1. Однак, особливості зі сторони психіки не досягають ступеню психічного захворювання та ОСОБА_6 не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру.
З врахуванням цих обставин, даних про особу обвинуваченого, характеру та обставин вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який шкоди не відшкодував, не розкаявся, всю вину покладає на потерпілого, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання не можна розцінювати таким, що є очевидно несправедливим внаслідок його суворості.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 , а зокрема визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з обвинуваченого суд в повній мірі врахував характер правопорушення, яке є необережним, глибину душевних страждань, які зазнав потерпілий ОСОБА_10 внаслідок отримання середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, перенесеної хірургічної операцій на місці фрагментарного перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині її зі зміщенням, тривалого лікування, реабілітації, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості вільно та самостійно пересуватись, вести звичний спосіб життя, те, що він став інвалідом третьої групи, та ступінь вини обвинуваченого, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди про, що просить обвинувачений в апеляційній скарзі колегія судів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинувачуваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 23 грудня 2021 року щодо нього - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: