Справа № 640/16859/20
31 січня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» - Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ ІФ» про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одінойл» звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ ІФ» в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19 червня 2020 року №1654728/42967734;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 33 від 14 квітня 2020 року, який подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Одінойл" датою його фактичного подання; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2021 року - залишено без змін.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл»- Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги в сумі 70 000 грн.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» - Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судових витрат, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 09.11.2021 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ( заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем було подано: договір про надання правової допомоги від 03 січня 2020 року № 04/03, ставки за надання професійної правничої допомоги (додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2020 року № 04/03, акт приймання-передачі наданих послуг від 17 вересня 2021 року за договором про надання професійної правничої допомоги від 03 січня 2020 року та додатковою угодою №1 від 22.06 2020 року ; додаток № 1 до акту приймання передачі наданих послуг від 17.11.2021 року, рахунок- фактуру № 211117 від 17 листопада 2021 року.
03 січня 2020 року між адвокатським бюро «Стеценко та Партнери» (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одінойл» (далі - Клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 04/03, відповідно до якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо: 1) надання юридичних послуг, що полягають в оскарженні в судовому порядку Рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19 червня 2020 року № 1654728/42967734 та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування від № 33 від 14 квітня 2020 року, що включає:
- представництво інтересів клієнта в адміністративному суді першої інстанції та
інша професійна правова допомога, пов'язана зі справою ( включаючи підготовку, збір доказів, тощо): вивчення матеріалів справи, розробка та обговорення стратегії по справі, аналіз та збір доказової бази, підготовка та подача до суду позовної заяви, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів, що подаються до суду тощо, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, підготовка,підписання та подача до суду клопотань/пояснень/заяв/заяв по суті спору, участь у судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів Клієнтів;
- представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції: підготовка, підписання та подача до суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача клопотань/заяв/пояснень, участь у судових засіданнях , надання інших послуг, необхідних для належного представництва клієнта;
Відповідно до пп. 2.2 п.2 Додаткової угоди № 1 від 22.06.2021 року до договору № 04/03 про надання правової допомоги від 03.01.2020 року вартість послуг, що надаються адвокатським бюро встановлюються в наступному розмірі: 2.2 за надання послуг згідно пп. 1.2 даної додаткової угоди в розмірі - 70 000 грн.(сімдесят тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.
На виконання п. 3.2 договору № 04/03 про надання правової допомоги від 03.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одінойл» та адвокатським бюро «Стеценко та Партнери» було укладено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2021 року, яким сторони підтвердили належне виконання обов'язків по договору № 04/03 про надання правової допомоги від 03.01.2020 року.
Згідно акту приймання - передачі здачі наданих послуг від 17 листопада 2021 року за договором про надання професійної правничої допомоги № 04/03 від 03.01.2020, загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала 70 000 грн 00 коп.
17.11.2021 року з боку адвокатського бюро позивачу був виставлений рахунок на оплату послуг № 211117, яким визначено, що позивачу необхідно сплатити за юридичні послуги про надання правової допомоги за розгляд справи № 640/16859/20 у Шостому апеляційному адміністративному суді.
Зі змісту акту виконаних робіт (наданих послуг) від 17.11.2021 року адвокатом Стеценком О.В. надано наступні послуги: складання та подання відзиву на апеляційну на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2021 року та направлення відповідачу.
Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.08.2020 по справі № 810/3213/16.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених вимог у заяві про відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, витрат на професійну правничу допомогу мотивів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно з наданим представником позивача актом приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від17 листопада 2021 року послуги включають: складання та подання відзиву на апеляційну на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2021 року та направлення відповідачу. Однак представником позивача не надано доказів, а саме: розрахунок погодинної вартості правової допомоги.
У контексті викладеного вище, колегія суддів наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Водночас, колегія суддів не вбачає доцільності стягнення з відповідача судових витрат у сумі, зокрема, 70 000 грн. за підготовку відзиву, оскільки подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України).
При цьому колегія суддів зазначає, що об'єктивно відзив на апеляційну скаргу дублює пояснення, які надавалися у позовній заяві, а послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, на думку суду, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу.
Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що останні не можуть вважатися обґрунтованими щодо розміру заявленої на їх надання кількості часу та відповідного розміру оплати.
Однак, колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах даної справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» - Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення не вбачає доцільності стягнення з Головного управління ДПС у м. Києві судових витрат у сумі 70 000,00 грн., понесених позивачем під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, оскільки дана сума не співмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Керуючись статтями ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 КАС України, колегія судів,-
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» - Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд.2, офіс 38/1, код ЄДРПОУ 42967734) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одінойл» - Стеценко Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма