Справа № 640/2569/20
19 січня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Степанюка А.Г.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2020 №0009213311;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві зарахувати за цільовим призначенням в якості погашення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік суму коштів в розмірі 37796,38 грн., сплачених нею платіжним дорученням №241944515 від 15.07.2015 на інший рахунок № НОМЕР_1 по коду платежу 11010100 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки нею своєчасно та в повному обсязі сплачені грошові зобов'язання. Також позивач вказує на відсутність заборгованості в рахунок якої зараховані сплачені кошти, що встановлено судовими рішеннями.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.01.2020 №0009213311;
- зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування шляхом відображення сплати та врахування сплати податкових зобов'язань відповідно до платіжного доручення від 15.07.2015 № 241944515 на суму 37796,38 грн.;
- в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року залишено без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження, а тому і заява про ухвалення додаткового рішення підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому просить відмовити у задоволенні даної заяви. Крім того, відповідач зазначає, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим, що в даному випадку, враховуючи надані пояснення, стороною Позивача належним чином зроблено не було.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом позивача надано до суду апеляційної інстанції наступні копії документів: Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000213 від 13.12.2017 р., виданого адвокату Драпаку Д.А.; Договору про надання правової допомоги №18 від 29.01.2019 року; Додатку №6 від 25.01.2021 р. до Договору про надання правової допомоги № 18 від 29.01.2019 року; Звіту від 09.07.2021 р. адвоката Драпака Д.А. про надані послуги згідно з Додатком №6 від 25.01.2021 р. до Договору про надання правової допомоги №18 від 29.01.2019 року; Акту надання послуг №28 від 09.07.2021 року; Рахунку на оплату №3 від 25.01.2021 року; Виписки з банківського рахунку за 25.01.2021 р. про зарахування коштів згідно Рахунку №3 від 25.01.2021 року.
Так, в Додатку №6 від 25.01.2021 р. до Договору про надання правової допомоги № 18 від 29.01.2019 року встановлено наступне: «Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в Шостому апеляційному адміністративному суді по апеляційному провадженні у справі №640/2569/20 за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на Рішення ОАС у м. Києві від 04.12.2020 року, в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленістю Сторін. Загальний розмір гонорару Адвоката за надання послуг, передбачених п. 1 даного Додатку; становить 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) грн. та є фіксованим.».
В Звіті від 09.07.2021 р. адвоката Драпака Д.А. про надані послуги згідно з Додатком №6 від 25.01.2021 р. до Договору про надання правової допомоги №18 від 29.01.2019 року зазначено, що адвокатом надано позивачу наступні послуги: Правовий аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києва на Рішення ОАС м. Києва від 04.12.2020 р. складає 1 год.; Підготовка (написання) до Шостого апеляційного адміністративного суду Відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києва на Рішення ОАС м. Києва від 04.12.2020 р. складає 2 год. 30 хв. Загальний час становить 3 год. 30 хв та становить 3500,00 грн (1000,00 грн. * 3 год. 30 хв.).
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що адвокатом позивача дійсно підготовлено відзив на апеляційну скаргу на 7 (семи) сторінках, який за змістом відрізняється за змістом від позовної заяви та додаткових пояснень, які надані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Отже, в даному випадку матеріали справи підтверджують обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, а твердження відповідача про не підтвердження витрат є необґрунтованими.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що дана справа розглядалась судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження.
Також, колегія суддів звертає увагу, що предмет спору у даній справі не є типовою, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3500,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а понесені судові витрати за правову допомогу в розмірі 3500,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка 33/19, Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді А.Г. Степанюк
Є.В. Чаку