11 лютого 2022 року № 320/8595/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Оксани Анатоліївни про накладення штрафу від 22.01.202 у виконавчому провадженні №35611222.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною постановою на нього накладено штраф у розмірі 26107,89 грн. у зв'язку з несплатою ним заборгованості з аліментів на утримання дитини.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови та стверджує, що він не мав можливості здійснити сплату аліментів у період з листопада 2015 року по листопад 2019 року, оскільки сплачені ним до цього суми аліментів на утримання дитини були повернуті йому внаслідок блокування рахунка стягувача аліментів, у той час як відповідач не надавав йому жодних рахунків для сплати.
Крім того, позивач зауважив, що норма Закону України "Про виконавче провадження", якою було встановлено штраф за несплату аліментів до 50% заборгованості, набрала чинності лише 28.08.2018, а тому, на думку позивача, така норма не може поширювати свою дію на заборгованість, яка виникла до 28.08.2018.
Крім того, позивач вважає, що спірна постанова як виконавчий документ може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 22.04.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано від відповідача докази по справі.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення з відміткою про вручення.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На підставі наведеного справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 28.06.1996 (а.с.11).
Судом встановлено, що 04.12.2021 головним державним виконавцем державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Козачук Н.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №35611222 з примусового виконання виконавчого листа №2/1003/3412/2012, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 29.09.2012, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , в розмірі 1/4 части з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2012 до досягнення дитиною повноліття.
22.01.2020 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Оксаною Анатоліївною в межах виконавчого провадження №35611222 прийнято постанову про накладення штрафу, якою на позивача за невиконання рішення суду накладено штраф на користь ОСОБА_2 у розмірі 26107,89 грн., у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.02.2015 по 01.01.2020 на загальну суму 52215,78 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її незаконною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі-Закон №606, який був чинний на момент прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2012 №35611222) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Аналогічне положення передбачене частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі-Закон №1404), який набрав чинності 05.10.2016.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Частиною першою статті 13 Закону №1404 (тут і далі, в редакції, яка була чинна на момент прийняття відповідачем спірної постанови) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою статті 63 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною четвертою статті 71 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 було доповнено статтю 71 Закону №1404 чотирнадцятою частиною, якою передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Також Законом №2475-VIII частину четверту статті 11 Закону №1404 викладено в такій редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання".
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №1404 строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Щодо застосування нових законів до триваючих правовідносин, то у Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року N 5-р(I)/2019 зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акта в часі).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №2610/278695/2012 та Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 у справі №620/517/20 дійшли висновку, що нормами Закону №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2019, посилено відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів, зокрема, запроваджено нарахування штрафів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за рік (20 відсотків суми несплачених аліментів), за два роки (30 відсотків суми несплачених аліментів), за три роки (50 відсотків суми несплачених аліментів).
При цьому положення абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404 передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки. Тобто зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що є правомірним застосування цієї норми до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов'язків, що продовжувалися на момент набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту (прийнятий Закон N 2475-VIII) його метою було, зокрема, створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.
Законодавець вважав, що батьки або інші особи, які виховують дитину, повинні створити такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Однією з найбільш нагальних проблем у сфері захисту прав дітей є проблема належного матеріального забезпечення. Найбільш гостро вона стоїть для дітей, які виховуються в неповних сім'ях.
Внесені до Закону №1404 зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від виконання призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування частини чотирнадцятої статті 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, але продовжила існувати після набрання ним чинності, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.
Як зазначено вище, 22.01.2020 головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Оксаною Анатоліївною в межах виконавчого провадження №35611222 прийнято постанову про накладення штрафу, якою на позивача за невиконання рішення суду накладено штраф на користь ОСОБА_2 у розмірі 26107,89 грн., у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.02.2015 по 01.01.2020 на загальну суму 52215,78 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив про те, що 13.11.2015 ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою, в якій повідомив, що сплачена ним у жовтні 2015 року сума аліментів на утримання дитини була повернута відправнику через блокування рахунка стягувача аліментів, а також те, що він не має можливості здійснити сплату аліментів через відсутність засобів зв'язку із стягувачем.
Позивач зауважив, що у період з 2015 по 2018 роки відповідачем не вчинялись жодні дії, щодо забезпечення виконання відповідного виконавчого листа.
Так, лише у грудні 2019 року відповідачем було надано позивачу розрахунковий рахунок відповідача для сплати аліментів та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, після чого ОСОБА_1 частково погасив відповідну суму заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою-повідомленням від 13.11.2015, в якій повідомив про повернення сплачених ним аліментів на утримання дитини.
Позивач зазначив, що він не має засобів зв'язку з ОСОБА_2 (а.с.15).
До вказаної заяви позивачем додано повідомлення УДППЗ "Укрпошта" про надходження поштового переказу №1902 з відміткою про повернення (а.с.15).
Вказані обставини також підтверджуються листом Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.07.2021 №65702 (а.с.20-21).
У вказаному листі зазначено, що 18.10.2019 боржник, ОСОБА_1 , з'явився на прийом до державного виконавця та надав квитанції про сплату аліментів. Пояснив, що він не ухиляється від сплати аліментів і буд сплачувати, але лише на депозитний рахунок відділу, оскільки кошти, які він направляв поштовим переказом на відому його адресу стягувача, повертаються.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 01.07.2021 №35611222 станом на 01.07.2021 сума заборгованості позивача зі сплати аліментів на утримання дитини за період з липня 2012 року по червень 2021 року становить 30490,00 грн.
З вказаного розрахунку слідує, що позивач у грудні 2019 року - серпні 2019 року, жовтні, листопаді 2020 року, лютому 2021 року, травні-червні 2021 року частково сплатив заборгованість по аліментах.
Отже, матеріали справи підтверджують неможливість сплати позивачем у період з листопада 2015 року по листопад 2019 року аліментів на утримання дитини з огляду на необізнаність про реквізити для сплати аліментів та на повернення сплачених ним поштовим переказом коштів.
На думку суду, вказані обставини є поважною причиною невиконання відповідного виконавчого документа, що свідчить про передчасність застосування штрафу.
Водночас щодо посилань позивача на те, що спірна постанова як виконавчий документ може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 22.04.2020, то суд не приймає їх до уваги, оскільки дана обставина ніяким чином не випливає на факт прийняття відповідачем вказаного документа.
Також суд звертає увагу на те, що з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалами суду від 26.08.2021 та від 22.11.2021 було витребувано від відповідача: копії матеріалів виконавчого провадження №35611222; детальний помісячний розрахунок заборгованості позивача за період з 01.02.2015 по 01.01.2020 у межах виконавчого провадження №35611222, внаслідок чого було прийнято спірну постанову про накладення штрафу; докази повідомлення позивача про розгляд його звернення від 13.11.2015 про неможливість сплати аліментів у зв'язку з відсутністю необхідної інформації для здійснення платежів; докази направлення позивачу повідомлення про наявність заборгованості у межах виконавчого провадження №35611222 та необхідність її погашення, із зазначенням реквізитів для оплати (до моменту винесення спірної постанови).
Вказані докази є необхідними для повного та всебічного з'ясування обставин справи та перевірки законності та обґрунтованості спірної постанови.
Проте, відповідач вимоги ухвал суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив.
Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб'єкта владних повноважень у вигляді невиконання бех поважних причин вимог суду про надання доказів.
Так, згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвалами від 26.08.2021 та від 22.11.2021, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме: щодо необґрунтованості та протиправності спірної постанови, як такої, що винесена за відсутністю необхідних передумов для цього.
Крім того, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували б наявність у позивача поважних причин щодо неможливості виконання обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини. Більш того, відповідач не надав суду навіть відзив на позовну заяву, що може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Так, частиною четвертою статті 159 КАС України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Оксани Анатоліївни накладення штрафу від 22.01.2020 ВП.№35611222.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 16.07.2021 б/н.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Оксани Анатоліївни накладення штрафу від 22.01.2020 ВП.№35611222.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 34846021, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, бульв.Олександрійський, буд.94).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.