П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11033/20
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
15:20 год., м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
02.09.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
За участю: секретаря - Зелінської Д.Р.
представника апелянтів - Голуб А.С
представника позивача - Мандриченко Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського голови міста Одеси Труханова Геннадія Леонідовича та Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом Одеської обласної організації політичної партії "Європейська Солідарність" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, міського голови міста Одеси Труханова Геннадія Леонідовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Українського інституту національної пам'яті, Історико-топонімічної комісії при Виконавчому комітеті Одеської міської ради про визнання протиправними дій та рішення,-
21.10.2020 року Одеська обласна організація політичної партії «Європейська Солідарність» звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Виконавчого комітету Одеської міської ради та зобов'язати утриматись від вчинення дій щодо перейменування:
- проспекту Небесної Сотні на проспект Маршала Жукова в місті Одесі;
- вулиці Димитріоса Інглезі на вулицю 25- Чапаївської дивізії в місті Одесі.
02.12.2020 року Одеська обласна організація політичної партії «Європейська Солідарність» звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Труханова Геннадія Леонідовича «Про скликання громадських слухань щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одеси попередніх заяв» від 14.09.2020 року №793.
Ухвалою Одеської окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи №420/11033/20 та №420/13431/20 за цими позовами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дiї Виконавчого комітету Одеської міської ради та розпорядження міського голови, направлені на перейменування об'єктів права власності, вчинені та прийняті з порушенням вимог Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».
Також, обґрунтовуючи право звернення із цим позовом, позивач зазначає, що є територіальною організацією політичної партії «Європейська солідарність», добровільним об'єднанням громадян, діяльність якого направлена на побудову країни, яка базується на цінностях та принципах незалежності держави. Територіальна організація політичної партії ідеологічно та за змістом своїх завдань побудована на тому, що Одеса є українським європейським містом, влада якого повинна цінити та поважати власних героїв та власну українську історію та неухильно дотримуватися законів України. Територіальна організація політичної партії нараховує 187 активних членів, які, вступаючи до партії, стають прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, соціальним, ідеологічним, культурним, історичним векторам та визначають стратегічні напрямки та свободи і охоронюваний законом інтерес, що був порушений оспорюваними діями та рішенням відповідачів.
Перейменування вулиць міста призвело до порушення прав позивача в частині: неприпустимості звеличення тоталітарних режимів; вживання (відкриття) історичних та політичних назв, що мають відношення до вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості; зміни відношення до пам'яток, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах - членах Ради Європи; ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів; нівелюванні необхідності засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів; зміни відношення щодо європейської свідомості та тоталітаризму; загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України; загрози розвитку та зміцнення незалежної, демократичної та правової держави.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував розпорядження міського голови Г.Л. Труханова №793 від 14.09.2020 року «Про скликання громадських слухань щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одеси попередніх назв».
В іншій частині позову суд відмовив.
Проаналізувавши положення ст.ст. 26, 37, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абз. 4 п. 6 ст. 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», ч. 5 ст. 3, п. 7 ст. 7 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», п.п. 5, 6 Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 р. №989, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством встановлена чітка та тривала процедура щодо перейменування та присвоєння інших історичних назв об'єктам права власності. При цьому, питання про перейменування вулиць, провулків, скверів, узвозів тощо може вирішуватись лише за наслідками громадського обговорення, на підставі подання відповідного органу місцевого самоврядування.
Встановлюючи неправомірність оспорюваного розпорядження, суд першої інстанції виходив з того, що:
суду не надано інформації та матеріалів щодо необхідності проведення громадських слухань;
міським головою під час прийняття оспрюваного розпорядження проігноровано зміст листа Українського інституту національної пам'яті, яким проінформовано, що таке присвоєння (повернення) назв суперечитиме чинному законодавству та спричинить додаткове джерело напруги в регіоні довкола протиставлення одних історичних постатей чи подій іншим, чим зашкодить громаді міста;
на момент винесення оспорюваного розпорядження не існувало жодної правової підстави його прийняття, оскільки відповідні звернення територіальної громади є вирішеними у 2016 році;
зміна форми громадського обговорення відбулась з порушенням Порядку від 24.10.2012 року №989.
В апеляційній скарзі Одеський міський голова Труханов Геннадій Леонідович та Виконавчий комітет Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять скасувати судове рішення в частині задоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 2, 3, 5, 7, 8, 10 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» і помилково не враховано, що порядок присвоєння об'єкту права власності, в тому числі, вулицям та проспектам, імені фізичних осіб передбачає: внесення пропозиції щодо перейменування об'єктів топоніміки від сільського, селищного, міського голови, державних органів, трудових колективів, об'єднань громадян або окремих громадян; проведення громадського обговорення щодо присвоєння об'єктам топоніміки запропонованих назв; підготовку сільським, селищним, міським головою подання про присвоєння нової назви об'єкту права власності; розгляд такого подання та прийняття сільською селищною, міською радою рішення про присвоєння об'єктам права власності імені фізичної особи.
Посилаючись на приписи п.п. 2, 3, 5 Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій від 24.10.2012 року №989 та ст.ст. 12, 13, 42, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», апелянти вказують на необґрунтоване залишення судом першої інстанції поза увагою тих обставин, що з 2016 року на адресу органів місцевого самоврядування неодноразово надходили звернення як окремих членів територіальної громади міста, так і груп осіб щодо повернення проспекту Небесної Сотні та вулиці Димитріоса Інглезі попередніх назв. Регламентованим законодавством порядком присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій не передбачено мінімальної кількості звернень громадян, за якими може бути ініційовано відповідне перейменування. Суспільна громадська думка щодо спірних питань виявляється саме шляхом проведення громадського обговорення.
Апелянти акцентують увагу на тому, що оспорюване розпорядження і розпорядження про внесення змін до нього мають внутрішньо-організаційний характер, направлені виключно на організацію роботи виконавчих органів ради та їх посадових осіб з проведення громадських слухань та не встановлюють прав та обов'язків третіх осіб. Сама по собі обставина призначення громадського обговорення не може порушувати права та інтереси жодних осіб, оскільки саме шляхом проведення громадського обговорення у встановленій формі органом місцевого самоврядування забезпечуються передбачені законодавством гарантії бути почутим при вирішенні питання перейменування об'єктів права власності. Ігнорування звернень громадян щодо перейменування об'єктів є позбавлення їх визначених законом прав на участь у вирішенні спірного питання.
Апелюючи проти обґрунтованості адміністративного позову та рішення суду першої інстанції, відповідачі також посилаються на відсутність у позивача права на звернення із цим позовом. При цьому, апелянти зазначають, що Закон України «Про політичні партії в Україні» прямо не визначає права політичної партії чи її структурних утворень звертатись до суду із позовами про захист прав, свобод чи інтересів членів відповідної партії або суспільного інтересу, а лише містить загальне право вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку. Положеннями законодавства, які регламентують правові засади діяльності політичних партій, наділено політичні партії та їх структурні підрозділи правом представництва інтересів членів партії у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування шляхом участі у виборах та інших політичних заходах. Незгода з рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування не є підставою для захисту місцевою організацією партії своїх політичних інтересів шляхом звернення до суду із позовом щодо їх оскарження. Позивачем не доведено право територіальної організації політичної партії звертатися до суду в інтересах членів політичної партії та не надано доказів, що свідчили б про доручення такими особами структурному підрозділу політичної партії представляти інтереси у спорі з органом місцевого самоврядування.
На думку апелянтів, важливої уваги під час вирішення питання про наявність порушеного права чи інтересу позивача заслуговує і те, що представники територіальної організації політичної партії брали активну участь у межах проведеного громадського обговорення спірних питань у формі інтернет-конференції, з огляду на що мали достатньо можливостей для висловлення власної точки зору щодо винесеного на обговорення питання. Громадські обговорення щодо повернення деяким об'єктам топоніміки у місті попередніх назв вже були проведені і у формі інтернет-конференції, і у формі електронної консультації, що безперечно свідчить про те, що оскаржуване у цій справі розпорядження міського голови вже вичерпало свою дію шляхом виконання. Тому, його скасування не призведе до поновлення можливих порушень прав чи інтересів позивача. Остаточне рішення про присвоєння об'єктам права власності імені фізичної особи вирішується виключно на пленарному засіданні міської ради шляхом голосування депутатським корпусом, що також надасть можливість членам територіальної організації політичної партії висловити свою думку з приводу поставленого на голосування питання.
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська обласна організація політичної партії «Європейська Солідарність» посилається на необґрунтованість доводів апелянтів. Правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року №303/А-2016 відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», абзацу 2 розділу 7 «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті перейменовано об'єкти топоніміки на території населених пунктів Одеської області, зокрема, вулицю 25- Чапаївської дивізії в місті Одесі на вулицю Димитріоса Інглезі; проспект Маршала Жукова в місті Одесі на проспект Небесної Сотні.
Розпорядженням Одеського міського голови від 14.09.2020 року №793 відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 5 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 року №989, ст. 23 Статуту територіальної громади міста Одеси, враховуючи численні звернення мешканців міста, з метою громадського обговорення та врахування громадської думки визначено:
1.провести громадське обговорення питання про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв у формі громадських слухань.
2.скликати 04 грудня 2020 року о 16.00 годині громадські слухання щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв у приміщенні адміністративної будівлі Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д).
3.визначити Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, департамент внутрішньої політики Одеської міської ради уповноваженими органами, відповідальними за проведення громадських слухань.
4.Київській районній адміністрації Одеської міської ради, департаменту культури та туризму Одеської міської ради, департаменту внутрішньої політики Одеської міської ради забезпечити участь своїх представників у громадських слуханнях.
5.Департаменту культури та туризму запросити взяти участь у громадських слуханнях представників історико-топонімічної комісії при виконавчому комітеті Одеської міської ради.
6.Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради спільно з Головним управлінням Національної поліції в Одеській області забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення громадських слухань.
7.Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради надати запит до департаменту охорони здоровя Одеської обласної державної адміністрації для забезпечення чергування машини «швидкої допомоги» та бригади фахівців у місці проведення громадських слухань.
8.Департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради забезпечити висвітлення інформації про скликання громадських слухань щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв.
У додатку до розпорядження міського голови від 14.09.2020 року №793 визначено об'єкти топоніміки міста Одеси, яким планується повернути попередні назви:
1.Київський район, проспект Небесної Сотні;
2.Київський район, вулиця Інглезі.
Розпорядженням Одеського міського голови від 02.12.2020 року №1044, у зв'язку встановленням на території України карантину та запровадженням посилених протиепідемічних заходів, враховуючи щоденне зростання кількості захворювань на гостру респіраторну хворобу, з метою забезпечення захисту та охорони здоров'я громадян під час проведення громадських слухань внесено наступні зміни до розпорядження міського голови від 14 вересня 2020 року №793:
1.1.Замінено у назві та тексті розпорядження слова «Громадські слухання» на слова та символ «інтенет-конференція».
1.2Викладено п. 8 розпорядження у наступній редакції:
« 8.Департаменту інформації та зв'язків з громадськістю Одеської міської ради:
8.1.Забезпечити висвітлення інформації про проведення інтернет-конференції щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв.
8.2.Проінформувати громадськість щодо процедури проведення інтернет-конференції.
8.3.Протягом двох місяців з дня проведення інтернет-конференції провести громадські обговорення у формі електронної консультації із громадськістю міста Одеси щодо питання про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв у спеціалізованому сервісі «Громадське обговорення» на вебпорталі «Соціально активний громадянин» м. Одеси.».
1.3.Виключено з розпорядження пункти 6, 7; пункти 8, 9 вважати пунктами 6, 7 відповідно.
Попередньо, 11.06.2020 року Одеський міський голова звертався до Українського інституту національної пам'яті із листом за №02.2-15мб/148, в якому відповідачем застережено про те, що зміна назв вулиці 25-Чапаївської дивізії та проспекту Маршала Жукова в місті Одесі на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року №303/А-2016 здійснено всупереч Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»; ставилось питання про врахування повідомлених обставин до уваги та проведення аналізу відповідності перейменування вищевказаних вулиці та проспекту до закону про декомунізацію.
Розглянувши звернення міського голови, Українським інститутом національної пам'яті у листі від 03.07.2020 року №1755/4.1-06-20 із наведенням обґрунтування повідомлено, що повернення вулиці Димитріоса Інглезі та проспекту Небесної Сотні попередніх назв, відповідно - вулиця 25 Чапаївської дивізії в місті Одесі та проспект Маршала Жукова в місті Одесі, суперечитиме вимогам ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».
Роз'яснено, що ініціювання перейменувань лише спричиняє додаткове джерело напруги в регіоні довкола протиставлення одних історичних постатей чи подій іншим, чим шкодить громаді міста. Конструктивнішим та більш дієвим може бути проведення чи підтримка на рівні міста заходів, спрямованих на глибокий науковий аналіз різних історичних періодів, постатей, подій, зокрема осмислення значення радянської спадщини. У разі готовності до проведення подібних заходів Інститут засвідчив свою готовність надати Одеській міській раді належну організаційну, методичну чи інформаційну підтримку.
Також, на підтвердження надходження до міської ради неодноразових звернень, про які зазначено в оспорюваному розпорядженні, відповідачем в суді першої інстанції представлено:
скарги жителів міста стосовно перейменування проспекту Маршала Жукова та вулиці 25 Чапаївської дивізії в місті Одесі (за період травень-серпень 2016 року);
окремі звернення жителів міста у 2016 році до міського голови з приводу безпідставного перейменування проспекту Маршала Жукова в місті Одесі;
депутатське звернення від 19.09.2016 року №611/Д на ім'я міського голови, в якому повідомлено про звернення громади Київського району м. Одеси з приводу незгоди із перейменуванням, зокрема, вказаних вулиці та проспекту на підставі розпорядження обласної державної адміністрації, та висловлено прохання врахувати думку (позицію) громади міста на Х сесії Одеської міської ради VII скликання, яке відбудеться 21 вересня 2016 року.
Не погоджуючись із діями органу місцевого самоврядування щодо перейменування вулиці, проспекту міста, посилаючись на невідповідність чинному законодавству розпорядження міського голови, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Слід враховувати, що спірним у цій справі є, утому числі:
наявність у Одеської обласної організації політичної партії «Європейська Солідарність» права на звернення із цим позовом і факт порушеного права позивача у зв'язку із прийнятим відповідачем рішення;
неправомірність розпорядження міського голови про проведення громадського обговорення питання про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одесі попередніх назв у формі громадських слухань.
Рішення суду першої інстанції висновків щодо обґрунтованості права позивача на звернення із цим позовом не містить.
Усуваючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне доповнити та зазначити, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 року №2365-III політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Згідно положень ст.ст. 6, 7 Закону України від 05.04.2001 року №2365-III членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії.
Політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення.
Відповідно до ст. 12 Закону України від 05.04.2001 року №2365-III політичні партії мають право:
1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;
2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України;
3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України;
4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону;
5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.
Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі:
можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;
брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом;
вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Статуту Політичної партії «Європейська солідарність» передбачено, що політична партія є добровільним об'єднанням громадян України - прихильників загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян щодо розбудови суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої, економічно розвиненої держави, участь у побудові в Україні демократичного суспільства, а також бере участь у виборах, референдумах та інших заходах.
Партія поширює свою діяльність на всю територію України, діє відповідно до Конституції України, Закону України «Про політичні партії в Україні», інших законів України, а також відповідно до Статуту Партії та Програми Партії.
Партія діє на засадах добровільності, рівноправності, взаємоповаги її членів, самоврядування, дотримання законності та інформаційної відкритості (гласності).
Згідно із п. 2.1 Статуту основними завданнями Партії є, у тому числі, сприяння забезпеченню високих суспільних, соціальних та економічних стандартів життя в Україні; сприяння створенню умов для втілення ідей державного патріотизму як моральної основи діяльності всіх гілок влади та всіх верств населення; підтримка української культури та мистецтва, сприяння збереженню культурної спадщини та історичної пам'яті, спрямованої на укріплення національної ідентичності і самобутності.
У пункті 2.2 Статуту передбачено, що для виконання завдань Партія має право вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України і чинним законодавством України, зокрема й здійснювати наступні напрями діяльності, у тому числі, захищати права й законні інтереси Партії та її членів, виступати позивачем або відповідачем у суді, представляти права й законні інтереси в органах державної влади, підприємствах, установах і організаціях на підставах та в порядку, визначених чинним законодавством України.
Аналізуючи наведені положення законодавства у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що метою діяльності політичної партії є забезпечення участі усіх громадян України в політичному житті суспільства, вплив на державну владу, участь у формуванні органів влади і контролі за їх діяльністю.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.
Обґрунтовуючи право звернення із цим позовом, позивач вказує, що є територіальною організацією політичної партії «Європейська солідарність», добровільним об'єднанням громадян, діяльність якого направлена на побудову країни, яка базується на цінностях та принципах незалежності держави. Територіальна організація політичної партії ідеологічно та за змістом своїх завдань побудована на тому, що Одеса є українським європейським містом, влада якого повинна цінити та поважати власних героїв та власну українську історію та неухильно дотримуватися законів України. Територіальна організація політичної партії нараховує 187 активних членів, які, вступаючи до партії, стають прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, соціальним, ідеологічним, культурним, історичним векторам та визначають стратегічні напрямки та свободи і охоронюваний законом інтерес, що був порушений оспорюваними діями та розпорядженням відповідачів.
Перейменування вулиць міста фактично суперечить ідеологічному, правовому, історичному, геополітичному вибору політичної партії, а також чинному законодавству України в цілому. Територіальна організація політичної партії системно та принципово в правовій площині на підставі принципів гідності, патріотизму, відповідальності, демократії, справедливості втілює декомунізацію відповідно до прийнятих законів.
Станом на листопад 2020 року Одеська територіальна організація політичної партії «Європейська солідарність» нараховує 187 активних членів територіальної організації, які, вступаючи до партії, стають прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, соціальним, ідеологічним, культурним, історичним векторам та визначають стратегічні напрямки та свободи і охоронюваний законом інтерес, що був порушений розпорядженням «Про скликання громадських слухань щодо обговорення питань про повернення деяким об'єктам топоніміки у місті Одеси попередніх заяв» від 14.09.2020 року №793.
Отже, територіальна організація політичної партії реалізує гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист у зв'язку із порушенням цих прав та інтересів.
Відповідно до висновків у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004), системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості.
Слід враховувати, що за своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
При цьому, оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача.
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов'язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.
З огляду на те, що під час звернення із цим позовом ставиться питання про неправомірність рішення відповідача у зв'язку із його невідповідністю чинному законодавству та ідеологічному, правовому, історичному, геополітичному вибору політичної партії, враховуючи недопустимість безпідставного обмеження доступу до судочинства і те, що очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву, а наявність такого сумніву повинна тлумачитися на користь позивача, колегія суддів вважає переконливим доводи позивача щодо його права на звернення до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Підстави та порядок присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначає Закон України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» від 24.05.2012 року №4865-VI.
За правилами ч. 4 ст. 1 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI питання, пов'язані з приведенням раніше присвоєних об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у відповідність з вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Згідно із ст. 2 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI законодавство України, що регулює питання присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, ґрунтується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
За визначеними у ст. 3 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI підставами та умовами присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам'яті про осіб, які:
1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;
2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім'я Батьківщини;
3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 3 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються юридичним особам та об'єктам права власності лише після проведення громадського обговорення та за згодою відповідного трудового колективу.
Порядок проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Забороняється присвоювати юридичним особам та об'єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій можуть присвоюватися, у тому числі, юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, а також об'єктам права власності, зазначеним у частині третій цієї статті.
У цьому Законі під об'єктами права власності також розуміються, зокрема, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI питання про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій порушується суб'єктами, зазначеними у статті 7 цього Закону, шляхом підготовки ними подання про присвоєння імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій.
Пропозиції щодо присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій можуть також вноситися на розгляд суб'єктів, зазначених у статті 7 цього Закону, іншими державними органами, трудовими колективами, об'єднаннями громадян та окремими громадянами.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 7, п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI подання про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події готується у разі присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події скверам, бульварам, вулицям, провулкам, узвозам, проїздам, проспектам, площам, майданам, набережним, мостам - сільським, селищним, міським головою.
Сільські, селищні, міські ради присвоюють імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій юридичним особам та об'єктам права власності юридичним особам, майно яких перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, та об'єктам права власності, які за ними закріплені, а також вулицям, провулкам, проспектам, площам, паркам, скверам, бульварам, узвозам, проїздам, майданам, набережним, мостам.
Частиною 1 ст. 10 Закону України від 24.05.2012 року №4865-VI передбачено, що за результатами розгляду подання про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події та документів, передбачених статтею 6 цього Закону, суб'єкт, який присвоює юридичній особі або об'єкту права власності ім'я фізичної особи, ювілейну та святкову дату, назву і дату історичної події, протягом 15 робочих днів після внесення такого подання або поновлення його розгляду приймає рішення про присвоєння юридичній особі або об'єкту права власності імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події та видає відповідний акт.
Таким чином, порядок присвоєння об'єкту права власності, в тому числі, вулицям та проспектам, імені фізичних осіб передбачає: внесення пропозиції щодо перейменування об'єктів топоніміки від сільського, селищного, міського голови, державних органів, трудових колективів, об'єднань громадян або окремих громадян; проведення громадського обговорення щодо присвоєння об'єктам топоніміки запропонованих назв; підготовку сільським, селищним, міським головою подання про присвоєння нової назви об'єкту права власності; розгляд такого подання та прийняття сільською селищною, міською радою рішення про присвоєння об'єктам права власності імені фізичної особи.
Слід враховувати, що механізм проведення громадського обговорення та основні вимоги до його організації та розгляду узагальнених пропозицій (зауважень) під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) суспільно-політичних і громадських діячів, захисників Вітчизни, воєначальників, діячів науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначає Порядок проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 №989.
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів, що готують подання про присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначених статтею 7 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку від 24.10.2012 №989 громадське обговорення проводиться з метою залучення представників громадськості до розгляду пропозицій щодо присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій та врахування їх думки під час прийняття відповідного рішення.
Участь у громадському обговоренні можуть брати фізичні та юридичні особи, а також громадські об'єднання, що не є юридичними особами.
Організатори громадського обговорення самостійно визначають форми його проведення (конференція, форум, громадські слухання, засідання за круглим столом, збори, зустрічі, теле- або радіодебати, Інтернет-конференція, електронна консультація) виходячи з необхідності залучення якомога більшої кількості заінтересованих учасників та власних організаційних можливостей.
Відповідно до п. 5 Порядку від 24.10.2012 №989 рішення про проведення громадського обговорення приймається його організатором з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», і повинно містити питання, що виноситься на громадське обговорення, строк його проведення, перелік заходів, які планується здійснити у рамках такого обговорення, та відповідальних осіб.
Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР передбачено, що порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
У ч. 16 ст. 23 Статуту територіальної громади міста Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 25.08.2011 року №1240-VI, громадські слухання скликаються розпорядженням міського голови, у якому зазначаються:
предмет громадських слухань;
місце проведення громадських слухань;
дата та час проведення громадських слухань;
назви уповноваженого органу або особи, відповідальної за організацію громадських слухань;
доручення відповідному органу міського самоврядування щодо участі його представників у громадських слуханнях;
порядок забезпечення громадського порядку, медичної допомоги, вирішення інших питань щодо проведення громадських слухань.
Наявність права на видання міським головою розпоряджень у межах своїх повноважень передбачена і п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР.
Сукупність наведених правових норм свідчить про те, відповідно до ч. 4 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 16 ст. 23 Статуту територіальної громади міста Одеси та п. 5 Порядку від 24.10.2012 №989 рішення про проведення громадського обговорення приймається, зокрема, міським головою з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» прямо забороняється присвоювати юридичним особам та об'єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, а також назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
Слід зазначити, що відповідно до п.п. 6, 7 ст. 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» 09.04.2015 року №317-VIII, який набрав чинності 21.05.2015 року, визначено Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об'єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об'єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (обласними, районними, сільськими, селищними, міськими радами) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування назв географічних об'єктів, що містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі постанови приймається Кабінетом Міністрів України у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 5 Закону України "Про географічні назви", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
У разі якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення у формі розпорядження про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
У разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту.
У разі якщо протягом зазначеного в абзаці п'ятому цього пункту строку не здійснено демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом п'ятим цього пункту.
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку провести громадські слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.04.2015 року №317-VIII символіка комуністичного тоталітарного режиму - символіка, що включає, зокрема назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з'їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім назв, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).
Таким чином, вивчення питання щодо віднесення назви кожної конкретної вулиці, бульвару, скверу, проспекту, інших об'єктів топоніміки тощо до символіки комуністичного тоталітарного режиму є комплексним, відповідні питання потребують спеціальних знань та належної доказової бази.
Виходячи з обставин, що склались у цій справі, колегія суддів враховує, що відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», абзацу 2 розділу 7 «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті об'єкти топоніміки на території населених пунктів Одеської області, зокрема, вулиця 25-Чапаївської дивізії та проспект Маршала Жукова в місті Одесі перейменовано відповідно на вулицю Димитріоса Інглезі та проспект Небесної Сотні на підставі розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації 21.05.2016 року.
В подальшому, питання про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших географічних об'єктів, розташованих на території міста Одеси, вирішено 26 квітня 2017 року на XV сесії Одеської міської ради із прийняттям рішення «Про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших географічних об'єктів, розташованих на території міста Одеси».
Зазначеним рішенням затверджено найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших географічних об'єктів, розташованих на території міста Одеси згідно з додатком, у тому числі вулиці 25-ї Чапаєвської дивізії, проспекту Маршала Жукова в місті Одесі.
Вказане рішення міської ради скасоване в судовому порядку постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2017 року по справі №522/7998/17 з підстав не доведеності дотримання міською радою процедури прийняття цього рішення, у тому числі проведення громадських обговорень, та вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Це судове рішення є чинним і не оскаржено в апеляційному чи касаційному порядку.
Як свідчать обставини справи, відповідні звернення від територіальної громади, на які посилається відповідач в обґрунтування підстав для прийняття оспорюваного у цій справі розпорядження, надходили міській раді у період вирішення питання про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та інших географічних об'єктів міста згідно вищевказаного рішення міської ради.
При цьому, звернення громади міста є фактично вирішеними, з приводу поставлених питань відповідачем вчинено відповідні дії та прийнято рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про не підтвердження доводів відповідачів про надходження до міської ради численних звернень від територіальної громади, з одержанням яких у міської ради виникла необхідність у вчинені дій, направлених на повернення вулиці та проспекту міста попередніх назв.
Водночас, на переконання апеляційного суду, важливим при вирішенні цієї справи є те, що рішення про проведення громадського обговорення, а саме оспорюване за позовом розпорядження відповідача, не враховує особливостей, встановлених Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».
Правові підстави для прийняття вказаного відповідачем рішення не обґрунтовуються з посиланням на Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
Залишається без наведення відповідних мотивів в оспорюваному розпорядженні і підстави не врахування заперечень Українського інституту національної пам'яті з приводу поставленого перед вказаним центральним органом виконавчої влади питання про можливість повернення вищенаведеним вулиці та проспекту міста попередніх назв.
Сам факт видання розпорядження в межах повноважень міського голови не свідчить про дотримання відповідачем умов, передбачених ч. 2 ст. 19 Конституції України.
При цьому, не впливають на вирішення справи обставини, які помилково враховувались та їм надавалась правова оцінка судом першої інстанції, щодо зміни форми проведення громадських слухань, результатів голосування тощо, оскільки такі виникли після прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження та, відповідно, виникнення спірних правовідносин у цій справі.
Аналогічним чином не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апелянта про відсутність порушеного права чи інтересу позивача у зв'язку із виданням міським головою розпорядження та фактичною його реалізацією, можливістю реалізації свого права, у тому числі висловлення думки з приводу спірного питання на відповідному засіданні міської ради, оскільки це рішення є відповідною стадією процедури перейменування вулиці та проспекту міста, є чинним протягом усього періоду таких заходів, приймається самостійно міським головою та не потребує результатів голосування міської ради.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що розпорядження відповідача не відповідає положенням ч. 4 ст. 1, ч. 6 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та п. 5 Порядку від 24.10.2012 року №989, а відтак не є таким, що прийняте з метою, з якою п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 16 ст. 23 Статуту територіальної громади міста Одеси наділено відповідача функціями на його видання, колегія суддів вважає за необхідне погодитись із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного позову в цій частині та наявність правових підстав для скасування рішення відповідача.
Натомість, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу міського голови міста Одеси Труханова Геннадія Леонідовича та Виконавчого комітету Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року - змінити в мотивувальній частині.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло