про повернення позовної заяви
11 лютого 2022 року м. Київ № 320/16249/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,
9 грудня 2021 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Вказаною ухвалою запропоновано усунути недоліки шляхом подання до суду:
- заяви, текст якої буде містити підстави та обґрунтування пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та докази щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови (конверт тощо);
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду за 1 майнову вимогу у сумі 1816 грн. 00 коп.;
- оригінал квитанції про сплату судового збору від 3 грудня 2021 р. № 0.0.23650094801 у розмірі 908 грн. 00 коп.;
- належним чином засвідчену постанову державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725 або докази неможливості її надання позивачем та зазначення про її місцезнаходження.
15 грудня 2021 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 вважає, що суддя Журавель В.О. зобов'язаний заявити самовідвід, проте, будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень та доказів на усунення недоліків ухвали суду від 14 грудня 2021 р. ОСОБА_1 не зазначає, відвід судді не заявлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Вказаною ухвалою запропоновано усунути недоліки шляхом подання до суду:
- заяви, текст якої буде містити підстави та обґрунтування пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та докази щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови (конверт тощо);
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду за 1 майнову вимогу у сумі 1816 грн. 00 коп.;
- оригінал квитанції про сплату судового збору від 3 грудня 2021 р. № 0.0.23650094801 у розмірі 908 грн. 00 коп.;
- належним чином засвідчену постанову державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725 або докази неможливості її надання позивачем та зазначення про її місцезнаходження.
28 грудня 2021 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій надано обґрунтування неподання копії квитанції про сплату судового збору, а також зазначено окремі інші обставини.
У період з 28 грудня 2021 р. по 10 січня 2022 р. суддя перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з цим вказане клопотання розглянуто після виходу із відпустки. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 р. продовжено строк усунення недоліків позовної заяви та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Указаною ухвалою запропоновано усунути недоліки, зазначені в ухвалі, шляхом подання до суду:
- заяви, текст якої буде містити підстави та обґрунтування пропуску строку на звернення до суду, визначеного ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності - клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом та докази щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови (конверт тощо);
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду за 1 майнову вимогу у сумі 1816 грн. 00 коп.;
- належним чином засвідчену постанову державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725 або докази неможливості її надання позивачем та зазначення про її місцезнаходження.
24 січня 2022 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій надано обґрунтування неподання копії квитанції про сплату судового збору, а також зазначено окремі інші обставини в тому числі щодо того, що не пропущено строк звернення до суду.
У період з 12 січня 2022 р. по 28 січня 2022 р. суддя перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з цим вказане клопотання розглядається після виходу із відпустки.
Відповідно до Акту Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 р. вказану заяву від 24 січня 2022 р. було передано на розгляд судді для подальшого розгляду лише 10 лютого 2022 р.
Суддя зазначає, що позивачем не виконано ухвалу суду від 11 січня 2022 р. про продовження строку усунення недоліків позовної заяви, оскільки не надано належного обґрунтування щодо поважності причин пропуску для звернення до суду, не надано квитанції/платіжного доручення про доплату судового збору тощо.
Так, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725, разом з тим заявник звернувся до суду 9 грудня 2021 р., тобто після закінчення десятиденного строку на звернення з такою позовною заявою. Копію спірної постанови не надано, докази звернення до органу ДВС для її отримання чи ознайомлення з нею відсутні.
При цьому, ОСОБА_1 послідовно стверджує, що їй нібито не було відомо з 2015 року про це виконавче провадження, проте не надає жодних доказів на обґрунтування своїх тверджень. У позові та заявах не вказано, чи надходили до позивача інші документи від органу ДВС у цьому виконавчому провадженні і чи знайомився у 2021 р. заявник із його матеріалами у паперовій формі.
Разом з тим, у позові та заявах про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначає, що 29 листопада 2021 р. дізналася про існування виконавчого провадження № 48963725, не зазначаючи про джерело, з якого вона отримала таку інформацію. В подальшому, зареєструвавшись в додатку "Дія", отримала доступ до виконавчого провадження №48963725 та дізналась про існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р. № 48963725.
Суд зазначає, що отримання позивачем доступу до виконавчого провадження, яке тривало з 2015 року, в додатку "Дія" не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Тому подальший факт звернення позивача до відповідача суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.
Отже, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з позовною заявою законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
А тому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів щодо оскарження протиправної бездіяльності та певних постанов державних виконавців та приватних виконавців, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №357/6560/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (який був чинним на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р. № 48963725) копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Цим законом інформування сторін виконавчого провадження виключно через автоматизовану систему виконавчих проваджень чи за допомогою застосунку "Дія" не передбачалося.
Отже, відповідно до вимог законодавства державний виконавець був зобов'язаний направити боржнику - у даному випадку заявнику ОСОБА_1 - постанову про відкриття виконавчого провадження від 8 жовтня 2015 р. № 48963725 на наступний день, тобто 10 жовтня 2015 р. (в разі якщо це не є вихідним днем), якщо вказана дата є вихідним днем, то на наступний робочий день після вихідного дня.
Саме обставини, пов'язані з направленням їй такого письмового повідомлення, повинен був зазначити у заяві до суду позивач для обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду. Проте, таких обставин і доказів заявником до суду не надано.
Це означає, що позивачем не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду щодо оскарження постанови державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725, отже в цій частині ухвалу суду від 11 січня 2021 р. не виконано.
Щодо судового збору, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 11 січня 2022 р. ОСОБА_1 зазначає, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову становить 908 грн. 00 коп.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Крім того, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень).
Позовна заява містить 2 вимоги майнового характеру та 1 вимогу немайнового характера (вказану обставину не заперечує і сама ОСОБА_1 в своїх заявах, де зазначає про позовні вимоги майнового та немайнового характеру).
Відповідно до вимог ч.3 ст.6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суд зазначає, що оскаржувані акти індивідуальної дії (постанови про стягнення виконавчого збору та про мінімальні витрати виконавчого провадження) породжують підстави для зміни майнового стану скаржника, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення майна особи. Відповідно, оскарження таких постанов спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна, а відтак, їх скасування є позовними вимогами майнового характеру.
Крім того, суд зазначає, що вказані постанови про стягнення виконавчого збору та про мінімальні витрати виконавчого провадження, є окремими рішеннями суб'єкта владних повноважень, щодо них позивачем наведено різні обґрунтування підстав і мотивів для скасування, зазначено різну доказову базу, не зважаючи на те, що їх винесено в одному виконавчому провадженні.
Отже, скаржником заявлені одна вимога немайнового характеру (щодо постанови про відкриття виконавчого провадження) та дві вимоги майнового характеру (щодо постанов про стягнення виконавчого збору та про мінімальні витрати виконавчого провадження). Тому вимога щодо кожної з оскаржуваних постанов є окремою позовною вимогою та тягне за собою сплату відповідної суми судового збору у передбаченому законодавством порядку.
На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору від 3 грудня 2020 р. № 0.0.2365009480.1 у розмірі 908 грн. 00 коп.
Суддя зазначає, що за подачу позову ОСОБА_1 повинна була заплатити 2724 грн. 00 коп., тобто за 3 позовні вимоги (136 грн. 00 коп./1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу = 908 грн. 00 коп. +369 грн. 00 коп./1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу = 908 грн. 00 коп. + 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (908 грн. 00 коп.) = 908 грн. 00 коп. + 908 грн. 00 коп. + 908 грн. 00 коп. = 2724 грн. 00 коп.).
Отже, ОСОБА_1 повинна була доплатити судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп. (2724 грн. 00 коп. - 908 грн. 00 коп. = 1816 грн. 00 коп.).
Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що вона сплатила судовий збір у повному обсязі і правильно, а тому вимоги ухвали суду від 11 січня 2022 р. свідомо не виконала, що свідчить про невиконання позивачем вказаних вище судових рішень у вказаній частині та неусунення недоліків позовної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14 травня 2018 р. у справі №818/1229/17, в якій зазначено, що в разі незгоди з винесеним податковим органом податковим повідомленням-рішенням як таким та подання позову про його скасування позивач зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору. Згідно з позицією Верховного Суду судовий збір обраховувався за кожне податкове повідомлення-рішення окремо.
Щодо вимоги суду про надання належним чином засвідченої постанови державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725 або доказів неможливості її надання позивачем та зазначення про її місцезнаходження, суд зазначає наступне.
Так, в заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що надати належним чином засвідчену постанову державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725 надати суду не може, оскільки вона їй не вручалась та не надсилалась за місцем її проживання, яке збігається з місцем її реєстрації, у зв'язку з цим, ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування цієї постанови.
Суд зазначає про таке. Згідно з вимогами п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позові зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, судом встановлено, що до позовної заяви не додано ні оскаржуваної постанови державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Урбанської Л.А. від 8 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадженні №48963725, ні доказів про неможливість її отримання заявником та відомостей про її місцезнаходження.
Разом із тим, у відповідності до ч. 4 ст. 161 КАС України, яка кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 79 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом ч. 4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов'язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або зазначити в позовній заяві ті докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) із обґрунтуванням причин неможливості їх самостійного отримання.
Водночас суд бере до уваги, що ч. 1, 2 ст. 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що суд вправі витребувати докази, які учасник справи позбавлений можливості надати. Однак, суд звертає увагу, що таке клопотання має бути обґрунтовано неможливістю отримати такі докази самостійно та містити підтвердження вчинення відповідних заходів, з метою їх отримання. Ці дії суд вчиняє після відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в заявах про усунення недоліків заявляє клопотання про витребування доказів, проте не надає доказів про вчинення позивачем будь-яких дій для отримання оскаржуваної постанови від органу ДВС. Крім того, позивач не надає жодних доказів, які свідчать про звернення із заявою до відповідача про отримання вказаного доказу, не надає отриманої відповіді на таку заяву (відмови у наданні постанов чи надання оскаржуваних постанов).
Водночас, суд зазначає, що посилання позивача на відсутність можливості отримання спірної постанови у додатку "Дія" не підтверджено будь-яким доказом (скріншотом тощо), а також суд бере до уваги, що чинним законодавством надання сторонам виконавчого провадження копій документів виконавчого провадження виключно через автоматизовану систему виконавчих проваджень чи за допомогою застосунку "Дія" не передбачено, оскільки зобов'язано орган ДВС їх направляти у паперовому вигляді.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає лише про ознайомлення з електронними документами виконавчого провадження в додатку "Дія". Відомості про ознайомлення позивача із паперовими матеріалами справи виконавчого провадження відсутні, хоча саме в них можуть міститися докази інформування позивача про спірні рішення.
Щодо посилання заявника на хворобу, як на підставу неможливості отримання вказаних судом доказів, то суд зазначає, що ОСОБА_1 не подає до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, а судом вже двічі продовжувався процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. Від часу винесення ухвали про залишення позову без руху - 14 грудня 2021 р. до цього часу пройшло майже 2 місяці, проте недоліки позовної заяви не усунуто.
Отже, оскільки, до адміністративного позову не додано доказів, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, що свідчить про порушення норм ч. 4, 7 ст. 161 КАС України, даний недолік позовної заяви також не усунутий позивачем.
Суд бере до уваги, що позивач стверджує про незгоду з судовими рішеннями щодо необхідності усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи, що зазначені у мотивувальній частині ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 р. недоліки у встановлений строк усунуто у повному обсязі не було, суддя ухвалив повернути позовну заяву із доданими до неї документами ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
1. Повернути ОСОБА_1 позовну заяву до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов, з доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Журавель В.О.