03 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2525/21
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі №400/2525/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з врахуванням періодів роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в подвійному розмірі з дня її призначення 01.10.2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно відмовлено їй у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в подвійному розмірі.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, наголошуючи, зокрема, на тому, що у період з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що відповідно позбавляє територіальний орган Пенсійного фонду можливості на зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу пенсіонерки в подвійному розмірі. Також, відповідач вказував, що ОСОБА_1 пропущено визначений приписами чинного процесуального законодавства строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі №400/2525/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Управління ПФУ в Корабельному районі м. Миколаєва, що полягають у зарахуванні, відповідно до розпорядження від 16.10.2007 р. № 129758, до стажу ОСОБА_1 періодів її роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в одинарному розмірі.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. в подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. до стажу у подвійному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.10.2007 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням того, що періоди її роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. підлягають зарахуванню до стажу у подвійному розмірі, та виплатити відповідну суму різниці в пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав на наявність у ОСОБА_1 права на зарахування періодів роботи у Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. до стажу у подвійному розмірі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано апеляційну скаргу в якій зазначено, оскаржуване рішення окружним адміністративним судом прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відповідач просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначає, що судом першої інстанції зроблено невірний аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, як наслідок, протиправно покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області обов'язок із зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. до стажу у подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначених періодів з 01.10.2007р. Так, посилаючись на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.03.2019р. у справі №314/404/17, відповідач стверджує, що період перебування осіб, які працюють у медичних закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі. Як стверджує скаржник, у період з 07.05.1991 р. по 30.06.1991 р. та з 01.01.1992 р. по 20.07.1992 р. позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, у зв'язку з чим територіальним органом Пенсійного фонду вказані періоди зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі. Також, відповідач вказує на пропуск позивачкою визначеного припсами чинного процесуального законодавства строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом, позивачкою до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що в межах співрних періодів вона не перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Також, ОСОБА_1 акцентує увагу апеляційного суду, що про здійснений територіальним органом Пенсійного фонду спірний перерахунок пенсії їй стло відомо лише в 2020р.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що у період з 01.10.1988 р. по 06.05.1998 р. ОСОБА_1 працювала палатною медсестрою інфекційного відділення Жовтневої центральної районної лікарні, що підтверджується відомостями наявними у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
06.09.2004р. ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонуд із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За наслідками розгляду вказаного звернення ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років.
Колегією суддів з'ясоівано, що під час призначення пенсії пенсійним органом роботу ОСОБА_1 палатною медсестрою інфекційного відділення Жовтневої центральної районної лікарні, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі.
У подальшому, 02.10.2007р. Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області отримано довідку Жовтневої центральної районної лікарні від 25.09.2007р. №3205, з якої убачається, що у період з 28.09.1989р. по 19.01.1991р., з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
Означене послугувало підставою для прийняття ГУ ПФУ в Миколаївській області розпорядження від 16.10.2007р. №129758 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2007р. із зарахуванням періодів роботи останньої в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. до страхового стажу в одинарному розмірі.
Не погодившись із таким зарахуванням ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовної заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, у системному зв'язку із положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, пенсійного законодавства колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України гарантовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», який спрямовано на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлювалась єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, робота ОСОБА_1 палатною медсестрою інфекційного відділення Жовтневої центральної районної лікарні повинна зараховуватися до її стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас, апеляційним судом установлено, що періоди роботи ОСОБА_1 в Жовтневій центральній районній лікарні з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. до страхового стажу органом Пенсійного фонду зараховано в одинарному розмірі.
Підставою для такого зарахування, як вказує скаржник, була довідка Жовтневої центральної районні лікарні від 25.09.2007р. №3205, у якій зазначено, що у спірні періоди ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Означене, на думку відповідача, також підтверджується наказами від 01.05.1991р. №10-К, від 01.07.1991р. №55-к та особовим рахунком ОСОБА_1 за 1992рік.
У свою чергу, позивачка стверджує, що у період з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. не перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а працювала Жовтневій центральній районні лікарні повний робочий день, у тому числі, за сумісництвом, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідок комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.03.2021р. №19, від 03.12.2020р. №115, від 24.03.2021р. №20, листом комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» від 26.02.2021р. №Б-02-20/3 та особовим рахунком.
За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи вищеозначених документів, колегією суддів установлено, що доводи скаржника про перебування ОСОБА_1 у межах спірних періодів у відпустці по догляду за дитиною спростовуються відомостями: довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 19 від 24.03.2021р. у якій міститься інформація про кількість відпрацьованих годин у зазначених періодах (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом); довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 115 від 03.12.2020р., № 20 від 24.03.2021р., у яких наявна інформація про нараховані ОСОБА_1 суми заробітної плати, в тому числі за травень-червень 1991 року та за січень-червень 1992 року.
Натомість, під час перерахунку пенсії позивачки суб'єктом владних повноважень не перевірено відомостей, які містяться в листі Жовтневої центральної районної лікарні від 26.09.2007р. №3205, та як наслідок порушено гарантоване позивачці право на належне пенсійне забезпечення.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо необхідності здійснення захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2019р. у справі №314/404/17, оскільки за наслідками аналізу означеного судового акту, колегією суддів установлено, що досліджувані судом касаційної інстанції правовідносини є відмінними від правовідносин, які склались у межах даних спірних правовідносин.
Зокрема, під час розгляду справи №314/404/17 Верховний Суд дійшов висновку, що період перебування осіб, які працюють у медичних закладах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Водночас, апеляційним судом установлено, що у даному випадку суб'єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, до матеріалів справи не додано достатніх та безумовних доказів на підтвердження того, що у межах спірних періодів ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
Не є також обгрунтованим, на думку колегії суддів, довід скаржника стосовно того, що позивачкою пропущено визначений приписами чинного процесуального законодавства строк звернення до суду з даною позовною заявою, з огляду на таке.
Так, як з'ясовано апеляційним судом та зазначено ГУ ПФУ в Миколаївській області в апеляційній скарзі, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати позивачки фактично не зменшився.
Жодних доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 із розпоряденням від 16.10.2007р. №129758 матеріали справи не містять.
Означене свідчить про те, що отримуючи пенсію щомісячно ОСОБА_1 не було відомо про проведений перерахунок та підстави його проведення.
З матеріалів справи убачається, що 08.10.2020р. ГУ ПФУ в Миколаївській області на ім'я ОСОБА_2 надіслано лист №5933-5421/Б-02/8-1400/20, яким адресата повідомлено, що періоди з 07.05.1991р. по 30.06.1991р. та з 01.01.1992р. по 20.07.1992р. зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі.
Після отримання вказаного листа, ОСОБА_1 без тривалих зволікань, у межах визначених приписами чинного процесуального законодавства строків, за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Миколаївській області.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року у справі №400/2525/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.