Справа № 168/43/20
Провадження № 1-кп/168/2/22
Іменем України
24 січня 2022 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.121, ч.2 ст.383 КК України клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу,
Прокурор подав клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження, ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК, не зменшились, а саме ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 порушував умови раніше обраного до нього домашнього арешту, порушував його умови, був відсутній за місцем його відбування, не повідомляючи про це, що свідчить про нехтування обов'язків, визначених судом, обвинувачений у зв'язку з ухиленням від суду був оголошений в розшук, перебував в розшуку. Також існує ризик перешкоджати провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення, повідомив на лінію «102» про те, що невідомі особи заподіяли потерпілому тілесні ушкодження, в той час коли усвідомлював, що саме він наніс удар сокирою потерпілому.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Сторона захисту подала клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, яке обґрунтовує тим, що обвинувачений вину за ст. 383 КК визнає, ризики на даний час відпали, обвинувачений має місце праці та бажає працювати, за час перебування в СІЗО його стан здоров'я погіршився, належної медичної допомоги в умовах СІЗО він не отримає.
Обвинувачений та захисник просять відмовити в клопотанні прокурора та своє клопотання обґрунтовують тим, що обвинувачений вину визнає повністю за ч.2 ст. 383 КК. Також просять зважити на погіршення стану здоров'я обвинуваченого, що підтверджується листом медичної установи, та необхідність надання йому медичної допомоги. Жодного тиску на потерпілого зі сторони обвинуваченого не було вчинено. Ризики, викладені в клопотанні прокурора необґрунтовані.
Прокурор заперечив проти клопотання сторони захисту, оскільки вважає його повністю необґрунтованим.
Представник потерпілого та потерпілий просять задовольнити клопотання прокурора, а в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити, вважають за неможливе відбування домашнього арешту обвинуваченим, оскільки на нього є скарги від членів сім'ї.
Заслухавши учасників провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи вказані клопотання, слід врахувати наступне.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 перебуває в провадженні суду, існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень. На даний час в кримінальному провадженні допитані потерпілий та свідки, досліджені матеріали, крім показань обвинуваченого.
Разом з тим, в ході розгляду клопотань встановлено, що продовжують існувати підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
До такого висновку, суд приходить з огляду на поведінку обвинуваченого під час дії попередніх запобіжних заходів. А саме на те, що ухвалами суду в ході розгляду справи обвинуваченому обирався запобіжний захід в виді цілодобового домашнього арешту, а також арешт в нічний час доби. Однак, обвинувачений допускав порушення умов відбування домашнього арешту та ухилився від суду, оголошувався в розшук, і лише на виконання ухвали про затримання був доставлений до суду, що стало підставою для зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою.
Таким чином, встановлено, що обвинуваченому був обраний запобіжний захід в виді домашнього арешту, обвинувачений, знаючи про те, що в провадженні суду перебуває щодо нього кримінальне провадження, незважаючи на те, що в ухвалі про продовження запобіжного заходу був неодноразово попереджений про наслідки таких порушень, допустив порушення умов відбування домашнього арешту.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків є необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки обвинувачений порушував умови домашнього арешту, який є більш суворим видом запобіжного заходу, ніж особисте зобов'язання чи особиста порука.
З урахуванням викладених вище обставин, в клопотанні сторони захисту слід відмовити, а клопотання прокурора задовольнити.
Сторона захисту додає до клопотання інформацію про звернення обвинуваченого за медичною допомогою під час перебування в умовах СІЗО. Проте, суду не надано доказів про неможливість надання обвинуваченому належної медичної допомоги в межах установи, в якій він утримується під вартою, відтак вказана обставина не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Водночас, суд звертає увагу, що сторона захисту не позбавлена можливості у випадку зміни стану здоров'я обвинуваченого та за наявності для цього підстав чи підтверджуючих документів, ставити питання надання належної медичної допомоги в межах установи виконання покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Ковель Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 24.03.2022 р. включно.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1