Справа № 947/39773/21
Провадження № 2/947/260/22
10.02.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.,
за участю секретаря - Ратовської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
21.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 45386, виданий 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» суму заборгованості у загальному розмірі 16 237,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинськогорайонного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 45386, про звернення стягнення з неї - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню в розмірі 16 237,03 грн.
Позивач зазначає, що 13 грудня 2021 року зазначений виконавчий напис ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було подано на примусове виконання до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б., і 13 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67866455.
Також позивач вказує, що 14.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. було винесено постанову про арешт коштів боржника.
Вважаючи виконавчий напис № 45386 від 24.05.2021 року протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеса Петренка В.С. від 23.12.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 23.12.2021 рокубуло зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №67866455, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем, на підставі виконавчого напису №45386, виданого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівноюпро стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 16 237,00гривень, до розгляду справи по суті.
У судове засідання 10.02.2022 року позивач не з'явилась, однак її представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи, у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Треті особи - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились, про поважність причин відсутності суд не повідомили, письмові пояснення на позовну заяву не надали.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 24.05.2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівноюбуло вчинено виконавчий напис №45386, в якому запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 536734141 від 09 вересня 2020 року у розмірі 15 037 гривні 00 копійки та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 200,00 грн., загальна сума, що підлягає стягненню становить 16 237,00 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса, 13.12.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем було відкрито виконавче провадження № 67866455 щодо примусового виконання виконавчого напису № 45386, виданого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівноюпро стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 16 237,00 грн.
14 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко Миколою Борисовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 .
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Так, згідно зі згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого
2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують
документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі -
Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61- 12629св19).
Разом з тим, доказів того, що серед документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наявний оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості могло б провадитися у безспірному порядку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» суду надано не було.
Обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості має бути безспірність такої заборгованості. Тобто, виконавчий напис не є документом, який породжує для стягувача будь-яке право на отримання коштів, а лише підтверджує, що таке право виникло раніше.
На підтвердження безспірності кредитної заборгованості стягувач має надати нотаріусу документи, що дозволяють чітко встановити факт виникнення правовідносин між сторонами, момент виникнення права на стягнення простроченої заборгованості та розміру цієї заборгованості (наприклад, договір, письмова вимога про стягнення коштів з доказами отримання вимоги боржником, докази існування заборгованості).
Доказами існування заборгованості є первісна бухгалтерська документація, яка підтверджує отримання позичальником коштів (меморіальний ордер, заявка на отримання готівки або виписка по рахунку) та правильність нарахування заборгованості за кредитом.
Окремим доказом безспірності заборгованості є відсутність заперечень з боку боржника.
На доказ відсутності заперечень боржника щодо розміру заборгованості кредитором має надаватися докази отримання боржником вимоги, в якій міститься відповідний розрахунок заборгованості.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, що зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Інструкції.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису стаття 88 Закону України «Про нотаріат». Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному боржнику на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений інструкцією, шляхом надіслання повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень та боржнику.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При здійсненні виконавчого напису нотаріус не пересвідчився у тому, чи була ОСОБА_1 своєчасно повідомлена про виникнення заборгованості перед кредитором за кредитним договором, і в якому розмірі була ця заборгованість, а, отже, вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Доказів того, що ОСОБА_1 отримувала повідомлення про усунення порушень відповідачем суду надано не було, а тому, суд зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис здійснено з порушенням норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини.
Також, суд вказує, що кредитор, при зверненні, не надав нотаріусу докази безспірності заборгованості, довідка про стан заборгованості або розрахунок заборгованості не підтверджують безспірність заборгованості.
Зазначене вище узгоджується з висновками у постановах: КЦС ВС від 16.06.2021 року - №711/10544/18, КЦС ВС від 26.05.2021 року - № 308/629/17, КЦС ВС від 08.04.2021 року - № 766/13967/17, КЦС ВС від 24.03.2021 року - № 465/2329/18, КЦС ВС від 19.03.2021 року - № 750/3781/20, КЦС ВС від 17.02.2021 - № 203/2082/13-ц.
Крім того, у своїй постанові від 27.03.2019 р. у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Де право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі н установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не перевірив належним чином безспірність розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчими написами, та здійснив виконавчі написи на підставі правочинів, за якими, чинне на той час законодавство не давало можливості вчинення таких нотаріальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, так як на час вчинення спірних виконавчих написів був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань позивач не отримував, а сам виконавчий напис вчинений на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
У наданій позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у суді представляв адвокат Пижик Володимир Васильович на підставі ордеру, договору про надання правової допомоги та додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги.
Згідно наданого суду розрахунку вартість послуг за надання правової допомоги складає 2 500,00 грн.
Разом з тим, документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, які містяться у договорі про надання правової допомоги та додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо, позивачем надано не було.
Таким чином, вимога про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. за подання до суду позовної заяви та витрати по сплаті судового у розмірі 454,00 грн. за подання до суду заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279,280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни, Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка Миколи Борисовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 45386, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною24 травня 2021 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 42254696,заборгованості за кредитним договором №536734141 від 09 квітня 2020 року у розмірі 15 037,00 грн., та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 200,00 грн., загальна сума, що підлягає стягненню 16 237,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 42254696, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.
В решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.