Справа № 496/103/21
Провадження № 1-кп/496/210/22
14 лютого 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження № 12020161250000379 від 05.08.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, маючого середню освіту, раніше не судимого, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України, -
Судом встановлено, що ОСОБА_7 04.08.2020 близько 18 год. 30 хв. на а/д «Київ - Одеса» навпроти будівлі, яка розташована за адресою: Київське Шосе №8/2, на землях Усатівської сільської ради не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, керуючи технічно несправним автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись з боку м. Одеса у напрямку м. Київ, на прямій ділянці дороги, не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу в дорозі, а саме не зважаючи на стукіт, яким супроводжувався рух вказаного автомобіля з незакріпленим переднім правим колесом, який відбувався значний час, чим допустив відкручування болтів кріплення переднього правого колеса з послідуючим відділенням колеса, яке травмувало пішохода ОСОБА_8 , який знаходився на правій обочині автомобільної дороги по ходу руху водія ОСОБА_7 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений, ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та встановлені при судовому розгляді, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування, зазначив, що жалкує про вчинене та виплатив усю майнову шкоду потерпілому, допомогав фінансово для лікування. У вчиненому розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий у судовому засіданні, а саме 17.02.2021 року, зазначив, що претензій до обвинуваченого немає та завдана шкода йому була відшкодована повністю, до матеріалів кримінального провадження додана заява потерпілого ОСОБА_8 про розгляд кримінального провадження за його відсутності, просить вирок постановити відповідно до Закону, також зазначає що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав все таки доцільним дослідження деяких письмових доказів на підтвердження підстав притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та характеризуючих матеріалів по зазначеному кримінальному провадженню.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, вчинення ОСОБА_7 вищевказаного злочину також підтверджується зазначеними в обвинувальному акті та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.07.2020 року та додатком до нього (а.с. 60-73);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.08.2020 року та фото-ілюстрацією доданої до нього;
- постановою про визнання речовими доказами по кримінальному провадженню від 05.08.2020 року;
- постановою про визнання речовими доказами та долучення до матеріалів кримінального провадженню від 05.10.2020 року;
- висновком експерта № 20-5129 від 20.08.2020 року та фото-таблицею до нього;
- висновком експерта № 302.
За наслідками дослідження доказів та розгляду справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Оцінуючи категорію справ за ст. 286 КК України, зокрема обставини цієї справи, суд вважає, що суспільна небезпека таких злочинів залежить від поведінки обвинувачених по таким справам, відношення до скоєного, справжність розкаяння, зміст активних дій на усунення наслідків та їх компенсація.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 передбачені ст. 66 КК України, являються - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 передбачені ст. 67 КК України - не встановлені.
Обвинувачений раніше не судимий, вчинив необережний злочин, одружений, на утримані має малолітню дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно відшкодував потерпілому завданий збиток, що підтверджується поясненнями ОСОБА_8 наданими в судовому засіданні, який матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має та письмовою заявою. За місцем проживання скарг та заяв на обвинуваченого від жителів не надходило, на обліку психіатра або нарколога не стоїть.
Зважаючи на усю сукупність вказаних вище обставин, з урахуванням особи ОСОБА_7 , позиції потерпілого, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, у відповідності із ст. 75 КК України, одночасно поклавши на нього обов'язки, які передбачені ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд зазначає наступне.
Відповідно до діючого КК України, позбавлення права керування транспортними засобами є додатковим покаранням та не обов'язковим, а застосовується судом з урахуванням обставин справи.
ОСОБА_7 , раніше до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, потерпілий на позбавленні прав обвинуваченого не наполягав. В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що автомобіль використовується ним для роботи, яка полягає в тому, що він перевозить хліб на замовлення приватного виробника. Такі перевезення здійснюються без формального оформлення. Оцінюючі ці обставини, суд вважає, що з урахуванням сьогоднішньої економічної ситуації в Україні, робота без документального оформлення дуже розповсюджена, а відтак наявність водійських прав у сьогоденні, з урахуванням малолітнього утриманця у ОСОБА_7 , є важливим фактом в отриманні доходу. Стороною обвинувачення не доведено в суді, що обвинувачений має іншу роботу, яка б дозволяла стверджувати, що його родина не буде перебувати в скрутному становищі після позбавлення водійських прав.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про недоцільність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення експертиз становлять 1634,40 грн., та підлягають стягненню з обвинуваченого.
Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.
Цивільний позов - не заявлявся.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 349, 371-373, 374 КПК України, ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, а саме на проведення судових експертиз у сумі 1634,40 гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2020 року по справі № 496/3142/20, провадження № 1-кс/496/1248/20 у вигляді арешту на автомобіль «Mercedes-Benz Vito» 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1