справа № 489/4270/21
провадження №2/489/278/22
Заочне рішення
Іменем України
14 лютого 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Войтенко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить вищевказана квартира, в якій зареєстровані він, його колишня дружина - ОСОБА_2 та донька останньої ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу в 2013 році відповідачі покинули спірну квартиру, забрали свої речі і відбули на проживання в інше місце, куди саме йому не відомо. До місця реєстрації більше не повертались, перешкод у приживанні їм ніхто не чинив. Реєстрація місця проживання відповідачів в квартирі, що є його власністю створює певні незручності для проживання в ній його сім'ї, оскільки він змушений оплачувати комунальні послуги по кількості зареєстрованих осіб та не може скористатись наданими йому державою пільгами та субсидіями. Враховуючи, що відповідачі майже 8 років без поважних причин не користуються жилим приміщенням, не несуть жодних витрат по його утриманню, а також з метою усунення перешкод у реалізації своїх прав, як власника квартири, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, призначене на 31.01.2022, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачі правом на подання відзиву на позов не скористались, повідомлення їх про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., зареєстрованого в реєстрі №6856, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка №264471507 від 06.07.2021.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні №16.27-200182-2021 від 07.07.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що позивач з 20.02.2010 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією його паспорта серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №138, 17.08.2013 шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 від першого шлюбу.
Згідно акту про не проживання особи за місце реєстрації від 01.06.2021 за підписами сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідач за адресою: АДРЕСА_1 , не з'являються з 2013 року, речі, які б їм належали відсутні.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій в здійсненні покладених на них завдань по управлінню житловим фондом, експлуатації і збереженню його.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач, як власник квартири, позбавлений можливості у повній мірі використовувати своє право власності у зв'язку з тим, що за адресою його нерухомого майна зареєстровані відповідачі, які за вказаною адресою не проживають понад один рік та відповідно до вимог статті 405 ЦК України втратив право на користування цим житлом, а тому позов підлягає задоволенню у спосіб, вказаний позивачем.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816,00 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 4, 19, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн., по 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідачі - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено 14.02.2022.
Суддя І.В.Коваленко