справа № 489/2672/21
провадження №2/489/224/22
Заочне рішення
Іменем України
14 лютого 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Войтенко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дітей,
встановив:
В травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним - як батьком дітей.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.12.2018. Від спільного шлюбу в них народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідач переїхала з дітьми у орендоване житло, в свою чергу, позивач регулярно надавав їй кошти, достатні для утримання дітей, приймав участь в їхньому вихованні, проте поступово відповідач все рідше давала йому можливість бачитись з дітьми, оскільки в неї з'явився чоловік, з яким вона стала жити однією сім'єю. З березня по липень 2020 року він брав дітей до себе, оздоровлював їх в Криму, а потім повернув їх відповідачу.
У жовтні 2020 року йому зателефонувала мати відповідача - ОСОБА_5 та повідомила, що відповідач не займається вихованням дітей, часто залишає їх на самоті, або на чужого їм співмешканця чи малознайомих приятелів, а також, що вона вживає наркотичні речовини та веде аморальний спосіб життя. Дізнавшись про це, позивач забрав їх до себе та з того часу вони проживають разом з ним, знаходяться на його повному утриманні, відвідують школу, він приділяє багато часу їхньому вихованню та догляду за ними. Позивач вважає, що його місце проживання має бути їхнім постійним місце проживання, оскільки діти з народження і по теперішній ас зареєстровані за вказаною вище адресою, це житло для них є рідною домівкою, в якій вони прожили більшість свого життя, мають друзів та приятелів, поруч проживає їх дідусь, який також приділяє їм багато уваги та дуже їх любить. Відповідач не може забезпечити дітей ані матеріально, оскільки постійного заробітку не має, ані житлом, оскільки вона його не має. Крім того, під час проживання разом з дітьми вона не надавала їм належного догляду та виховання, залишала їх на чужих людей, що є неприпустимим та небезпечним. На теперішній час вона займається влаштуванням відносин з новим чоловіком, життям дітей не цікавиться. Позивач вважає, що залишення дітей з матір'ю не відповідає їх інтересам, тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 24.01.2022, про яке сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, сторони не з'явилися.
Представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач причин неявки суду не повідомила та правом на подання відзиву не скористалась. Направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Третя особа свого представника у судове засідання не направила, причини його неявки не повідомила.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.12.2018
Судом встановлено, що сторони записані батьками двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1823, ат серії НОМЕР_2 , актовий запис №421, виданими повторно Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи №23046-000406652-037-05 від 26.11.2020, №23073-000409396-037-05 та №23073-000409410 від 03.12.2020, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з позивачем зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №98, відповідач 03.03.2021 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 .
26.08.2021 ОСОБА_2 підписала заяву, посвідчену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., якою надала згоду на проживання її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за реєстрацією місця проживання їхнього батька - ОСОБА_1 , а саме: в квартирі АДРЕСА_1 .
В характеристиці учениці 3-Б класу Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №34 ОСОБА_4 від 15.04.2021, за підписами директора школи Лесіної Т.А. та класного керівника ОСОБА_9 , зазначено, що батьки приділяли належну увагу вихованню доньки, але зараз мати перебуває в складній життєвій ситуації: без постійного місця проживання, без роботи. І тому їй не до виховання доньки. Навчанням з ОСОБА_4 займається бабуся, а матеріально забезпечує батько.
Відповідно до характеристики учня 6-В класу Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №34 ОСОБА_3 від 15.04.2021, за підписами директора школи Лесіної Т.А. та класного керівника ОСОБА_12 , у зв'язку з віковими змінами, виникають конфліктні ситуації, непорозуміння між мамою та ОСОБА_3 , на зауваження матері не реагує і не сприймає їх. Авторитет для ОСОБА_3 - це батько. Батько матеріально забезпечує і кожне слово батька не обговорюється, хлопець повністю йому довіряє і захоплюється.
Згідно довідки №84 Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради від 22.02.2021, ОСОБА_1 на психіатричному обліку не перебуває, психічних розладів не виявлено.
На наркологічному обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради позивач не перебуває, що підтверджується довідкою №65 від 22.02.2021.
Як слідує із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини №7440/02.02.01-22/04/14/21 від 06.10.2021 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком.
З висновку вбачається, що фахівцями Миколаївського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при відвіданні адреси: АДРЕСА_1 встановлено, що в квартирі дотримуються санітарно-гігієнічних норм, чисто та прибрано. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у повній мірі забезпечені всім необхідним для повноцінного розвитку дітей відповідного віку. Мати дітей ОСОБА_2 не приймає участі у їхньому вихованні, матеріально не допомагає, вживає алкогольні напої, не має постійного місця роботи.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.01.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Із системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).
Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов'язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини , сім'ї, свого народу та Батьківщини .
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
З матеріалів справи вбачається, що малолітні діти сторін з народження зареєстровані за місцем проживання батька, де, згідно висновку органу опіки і піклування, для них створені всі необхідні умови для гармонійного розвитку.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечить інтересам дітей, оскільки останні проживають з ним, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дітей, їх віку та інтересів, для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
При цьому, суд наголошує, що проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини та звертає увагу сторін на положення статті 157 СК України, згідно якої встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Крім того, в разі зміни обставин які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 1;
Повний текст судового рішення складено 14.02.2022.
Суддя І.В.Коваленко