31 січня 2022 р. м. ХерсонСправа № 540/553/22
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Херсонського міського суду (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Херсонського міського суду щодо розгляду скарги позивача від 29.12.2021р. не об'єктивно, без перевірки викладених в ній фактів, без участі позивача та без прийняття рішення відповідно до чинного законодавства;
- зобов'язати Херсонський міський суд повторно об'єктивно розглянути скаргу позивача від 29.12.2021р., перевірити викладені в ній факти за участі позивача та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Положеннями п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив, що підставою для звернення позивача до адміністративного суду із позовною заявою послугували дії міського суду, які полягають у не належному, на думку позивача, розгляді її скарги. Водночас, згідно змісту позовної заяви, скарга подавалась на дії секретаря судового засідання - Ференц А.І., яка не здійснила фіксування судового засідання технічними засобами, як то передбачено вимогами законодавства, натомість склала довідку, в якій вказала, що фіксування засідання не здійснювалось через зайнятість судді в іншому провадженні. Позивач вважає, що відомості довідки не відповідають дійсним обставинам, так як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є сторонами у цивільній справі №766/11614/21, що перебуває у провадженні Херсонському міського суду на розгляді у судді Шестакової Я.В., спілкувались із суддею у той момент, коли мало проходити судове засідання. Проте, звернувшись до керівництва міського суду зі скаргою на дії секретаря судового засідання, в якій просила вжити заходів реагування щодо факту складення секретарем означеної довідки, позивач отримала відмову, оформлену листом. Позивач вважає відмову необґрунтованою, а скаргу такою, що не була розглянута відповідачем належним чином, тому звернулась до адміністративного суду із даною позовною заявою.
Відповідно, виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, обумовлено незгодою позивача з процесуальним рішенням судді у справі, так як питання про здійснення або не здійснення фіксації технічними засобами судового засідання вирішує головуючий суддя по справі, а не секретар судового засідання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як спірні правовідносини виникли в ході розгляду цивільної справи за №766/11614/21, суд вважає за необхідне у даному випадку застосувати приписи Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд зауважує на тому, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 1 ст. 351 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч. ч. 1, 2 ст. 352 ЦПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 355 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 376 ЦПК України).
З наведеного слідує, що у випадку порушення суддею норм процесуального права, допущеного в ході розгляду цивільної справи, сторона по справі (у даному випадку позивач) має право на оскарження відповідного порушення до апеляційного суду, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, шляхом подання апеляційної скарги на рішення (ухвалу) такого судді. Водночас, порушення процесуальних норм, оформлених ухвалами, які не передбачені переліком ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не оскаржується.
За наведених обставин, суддя доходить висновку про те, що процесуальне рішення судді Херсонського міського суду Шестакової Я.В., яке полягає у не здійсненні фіксації судового засідання технічними засобами, може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення, яке буде ухвалене за результатами розгляду справи №766/11614/21, оскільки відповідне процесуальне рішення окремо не оскаржується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак зважаючи на викладене, беручи до уваги суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, а також те, що Херсонський окружний адміністративний суд не уповноважений надавати юридичну оцінку рішенням, діям чи бездіяльності суддів місцевих судів, у зв'язку із чим даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 КАС України, суддя
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу. Копію ухвали направити позивачу. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 102010000