25 січня 2022 року справа № 380/9621/21
12 год. 16 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н. І., представниці позивача Іванейко Я. Я., представника відповідача Климчука А. М., представників третьої особи Балка Д. І., Цюпи В. П. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс», за участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Червоноградської міської ради Львівської області про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (далі - відповідач, КП «Соснівкажитлокомунсервіс»), у якій просить накласти арешт на кошти Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (ЄДРПОУ 33071438), що знаходяться в банках.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг в сумі 7956581,47 грн з податку на додану вартість. Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/4903/13-а від 15.08.2013 позовні вимоги ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу останнього у розмірі 1831180,91 грн задоволено. Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/3895/16 від 06.12.2016 позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області задоволено повністю та стягнуто з рахунків комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» у банках, що його обслуговують та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в сумі 1316285,16 грн до бюджету. Також зазначив, що контролюючим органом скеровувались інкасові доручення до фінансових установ, які обслуговують відповідача та листи до Міського голови Соснівської міської ради щодо погашення податкового боргу відповідача. Позивач вважає, що наявні визначені Податковим кодексом України підстави накладення арешту на кошти Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс», що знаходяться у банках, відтак він звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 28.09.2021 постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати, залучено до участі в справі Червоноградську міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. № 64568 від 06.09.2021).
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що частина боргу відповідачем сплачена. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представники третьої особи також заперечили проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву (вх. № 88101 від 29.10.2021). Зазначили, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо накладення арешту на майно відповідача. Також зазначили, що відповідач здійснює закупівлі, поставки і реалізацію сировини, матеріалів та виробів із паливно-мастильних матеріалів у встановленому порядку, тобто, здійснює господарську діяльність в межах, визначених статутом. Крім того вказали, що накладення арешту на кошти відповідача призведе до утворення заборгованості із заробітної плати перед працівниками. Виплата заробітної плати має пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі перед тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Звернули увагу суду на те, що акти опису майна відповідача датовані 2013-2014 роками, що не відповідає дійсному стану на момент розгляду справи в суді. Просили відмовити в задоволенні позову.
Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Комунальне підприємство «Соснівкажитлокомунсервіс» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ідентифікаційний код юридичної особи 33071438) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області № 4886/5/13-01-13-01-12 від 21.04.2021 загальна сума боргу КП «Соснівкажитлокомунсервіс» станом на 26.03.2021 становить 7956581,47 грн (а.с. 4) та складається з податку на додану вартість у сумі 7956581,47 грн.
Відповідачу на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України надіслано першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/269 від 14.10.2004 на суму 119194,78 грн та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 37292 від 18.11.2004 (а.с. 8, 9).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 у справі № 813/4903/13-а задоволено позов ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області до КП «Соснівкажитлокомунсервіс» про надання дозволу на погашення усієї суми заборгованості у розмірі 1831180,91 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 813/3895/16 позов Червоноградської ОДПІ ГУ у Львівській області до КП «Соснівкажитлокомунсервіс» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків, що обслуговують та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних котів, стягнуто податковий борг до бюджету у розмірі 1316285,16 грн.
Згідно з актами опису майна від 26.06.2013 року № 4 та від 28.04.2014 № 10 податковим керуючим описано майно КП «Соснівкажитлокомунсервіс» на загальну суму 447118,45 грн. Таке зареєстроване в податковій заставі, підтвердженням чого є витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 5611186 від 03.07.2013, № 5603543 від 03.07.2013; № 5605638 від 03.07.2013; № 5644717 від 03.07.2013; № 5584384 від 02.07.2013; № 5588582 від 02.07.2013; № 5586404 від 02.07.2013; № 5589383 від 02.07.2013; № 5587729 від 02.07.2013; № 44135343 від 05.05.2014 (а.с. 19-29).
Як слідує із звіту про фінансовий стан КП «Соснівкажитлокомунсервіс» станом на 31 грудня 2019 року, залишкова вартість основних засобів підприємства становила 135455,00 тис. грн (а.с. 12).
Позивач скеровував у банківські установи, у яких відкрито рахунки відповідачем (АТ «Кредіагріколь банк» ПАТ «Банк «Україна»), інкасові доручення № 949 від 09.09.2020, № 950 від 09.09.2020, № 716 від 16.07.2020, № 717 від 16.07.2020, які повернулися позивачу без виконання (а.с. 36-39).
Позивач вважає, що наявні визначені Податковим кодексом України підстави накладення арешту на кошти КП «Соснівкажитлокомунсервіс», що знаходяться у банках, відтак він звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керується таким.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.
Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює, як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання.
Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 16.04.2020 року в адміністративній справі №804/7201/16, від 15 травня 2020 року у справі №813/890/18, від 24 квітня 2020 року у справі №821/1158/15-а, від 12 листопада 2019 року у справі № 813/3944/17, від 14.02.2019 у справі № 813/4345/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
При цьому суд звертає увагу, що для правильного вирішення спору у цій справі слід перевірити доводи позивача щодо наявності у відповідача станом на час розгляду справи податкового боргу у вказаній сумі, а також з'ясувати наявність або відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення цього боргу.
Суд наголошує, що сума коштів на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту.
Так, як вже було встановлено вище, податковий борг Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» станом на 26.03.2021 становить 7956581,47 грн, що підтверджується довідкою про суму податкового боргу платника податків від 21.04.2021 (а.с. 4).
Окрім цього, як вже зазначалося вище, згідно із звітом про фінансовий стан КП «Соснівкажитлокомунсервіс» станом на 31 грудня 2019 року, залишкова вартість основних засобів підприємства становить 135455,00 тис. грн (а.с. 12).
При цьому, суд звертає увагу, що показники Балансу щодо активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства наводиться в тисячах гривень без десяткових знаків, відтак залишкова вартість основних засобів підприємства становить 135 млн 455 тисяч гривень, що перевищує суму податкового боргу відповідача.
Крім того, як видно з матеріалів справи, на підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення, позивачем було надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру, обтяжень рухомого майна.
Додані до матеріалів справи акти опису майна датовані 2013 - 2014 роками. Разом з тим, доказів наявного майна у відповідача станом на день розгляду справи позивачем не додано.
Між тим, позивачем не було надано до суду доказів щодо відсутності у відповідача коштів, цінних паперів, рухомого майна, що не підлягає обов'язковій державній реєстрації, іншого майна (зокрема промислового), на яке може бути накладено арешт.
Відтак, підсумовуючи вищенаведене та враховуючи приписи ПК України, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав належних та допустимих в розумінні ст. 76 КАС України доказів того, що балансова вартість майна відповідача менша суми його податкового боргу та що таке майно, у разі його реалізації, не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов'язку щодо платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків на рахунках у банку.
Водночас суд наголошує, що наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області (79003 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) до Комунального підприємства «Соснівкажитлокомунсервіс» (80193 Львівська область м. Соснівка вул. Грушевського 28; код ЄДРПОУ 33071438), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Червоноградської міської ради Львівської області (80100 Львівська область м. Червоноград пр. Шевченка 19; код ЄДРПОУ 26269722) про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2022.
Суддя Р.П. Качур