справа№380/15331/21
09 лютого 2022 року м. Львів, вул. Чоловського, 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 380/15331/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) звернувся з вказаним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті на його користь одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент звільнення з військової служби в Збройних Силах України його календарна вислуга становила 08 років 07 місяці 00 дні, та пільгова -01 рік 05 місяців 07 днів. Однак, при звільненні з військової служби відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки не виплатив йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач вказує, що зазначене в ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби», а тому вважаючи, що військова частина протиправно не виплатила йому одноразову вихідну допомогу при звільненні з військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 16 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що загальна календарна вислуга позивача становить 08 років 07 місяць 00 днів. Термін служби, який зараховується як пільговий, вже входить в загальну вислугу і не може повторно додаватись до загального строку служби. Грошова допомога при звільненні виплачується при наявності більше 10 років календарної вислуги, однак у позивача на день звільнення із служби загальна вислуга у календарному обчисленні становила 6 років. Тому для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні підстави, оскільки така одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років, саме календарної служби.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений і виключений зі списків особового складу військової частини з 26.02.2021.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2021, позивач має таку вислугу років: календарна 08 років 07 місяці 00 дні, пільгова - 01 рік 05 місяців 24 дні.
Листом Військова частина НОМЕР_1 , від 08.06.2021 року за № 2459, на заяву вх. № 2854 від 01.06.2021 року, повідомила, що військова частина не має права самостійно проводити нарахування та здійснювати виплати грошових коштів особі, котра не перебуває з нею у трудових відносинах (виключена зі списків частини). Також зазначають, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в таких випадках, буде здійснюватися на підставі відповідного рішення суду після набрання ним законної сили.
Оскільки при виключенні зі списків особового складу військової частини 26.02.2021 позивачу не була нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Водночас, здійснивши системний аналіз вищезазначених правових норм, суд дійшов до висновку, що вжите в ч. 2 ст. 15 Закон №2011-XII поняття «календарна вислуга років» застосовується не для визначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років, а для визначення розміру такої допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Таким чином, в ч.2 ст. 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Умовою набуття військовослужбовцем права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст. 15 Закону №2011-XII є наявність у нього «вислуги 10 років і більше».
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 та від 24.11.2020 по справі №822/3008/17.
Таки чином, твердження відповідача про наявність обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.
Судом встановлено, що на момент звільнення позивача вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 08 років 07 місяців 00 днів, пільгова 01 рік 05 місяців 24 днів; всього 10 років 00 місяців 24 днів, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні одноразової грошової допомоги відсутні, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.
Твердження відповідача про наявність обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.
Суд також звертає увагу, що при вирішенні спірних правовідносин щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, зокрема п. п. 1 п. 9 розділу V Інструкції № 558. Пріоритетним у даному випадку є норми Закону над підзаконними актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що ненарахування та невиплата відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби порушує право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судових витрат, а саме судового збору, позивач згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправно бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановлену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановлену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна