про повернення позовної заяви
04 лютого 2022 року м. Київ № 320/15680/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я. В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 12193,21 грн та грошової компенсації за інвентарне майно та продукти харчування, якими він самостійно змушений був себе забезпечувати під час виконання службових обов'язків при чергуванні у добових нарядах, у розмірі 24490,56 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 12193,21 грн та грошову компенсацію за інвентарне майно та продукти харчування, якими він самостійно змушений був себе забезпечувати під час виконання службових обов'язків при чергуванні у добових нарядах, у розмірі 24490,56 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків десять днів з дня вручення ухвали шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- оригіналу документа про сплату судового збору;
- доказів, які підтверджують факт того, що строк звернення до адміністративного суду не був пропущений або ж заяву про поновлення такого строку із доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 25.01.2022 позивачем надано документи на усунення недоліків позовної заяви.
Зокрема, позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.12.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
З наведеного випливає, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що 03.08.2020 він звернувся із заявою про виплату грошової компенсації вартості неотриманого майна та грошової компенсації вартості харчування.
У серпні 2020 року він отримав лист №3/3/5086 від 20.08.2020, яким відповідач відмовив у перерахунку та виплаті компенсації за речове майно та вартості харчування.
30.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою виплати недоплачену компенсацію за речове майно.
Оскільки позивач не отримав відповіді на вказаний запит, у лютому 2021 року він звернувся до Білоцерківського МЦ БВПД для отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
У вересні 2021 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про поновлення своїх прав. Проте, ухвалою суду від 01.11.2021 у справі №320/10985/21 його позовну заяву повернуто буз розгляду.
У зв'язку з цим у листопаді 2021 року позивач повторно звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду зазначає, що він добросовісно ставився до своїх обов'язків та зробив все, що можливо для своєчасного звернення до суду.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, не можна визнати поважними.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
З аналізу позовної заяви судом зроблено висновок, що позивачем оскаржується, зокрема, Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, в серпні 2020 року позивач отримав лист від 20.08.2020 №3/3/5086, яким відповідач відмовив йому в перерахунку та виплаті компенсації за речове майно та вартості харчування.
Отже, наведене свідчить, що про порушення своїх прав позивач дізнався саме в кінці серпня 2020 року.
Водночас, судом встановлено, що з даним позовом позивач звернувся до суду лише 12.11.2021, що підтверджується календарним штемпелем відділу поштового зв'язку на конверті, тобто з порушенням трьохмісячного строку звернення до суду.
Позивач у позовній заяві та заяві про поновлення строків не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду.
Посилання позивача на звернення до Білоцерківського МЦ БВПД 04.02.2021 не може виступати, як підстава для поновлення строку звернення до суду, оскільки зі змісту талону про прийняття звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги неможливо достовірно встановити, з яких підстав було прийнято таке звернення, та чи було прийнято рішення про надання або відмову у надання правової допомоги.
Також суд відхиляє посилання позивача, як підставу для поновлення строку, звернення до суду у серпні 2021 року, оскільки позивач вперше до суду звернувся через рік після того, як дізнався про порушення своїх прав, та через 6 місяців після звернення до Білоцерківського МЦ БВПД.
Як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 12.11.2021 (про що свідчить штемпель на поштовому конверті), тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Суд також акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок, суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі, позовна заява підлягає поверненню.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Одночасно суд роз'яснює, що в силу вимог частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 246, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї документами без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова