ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2022 р. справа № 300/8035/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2) в якому просив:
- визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо відмови у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після надходження подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів для призначення пенсії позивачу призначити останньому пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вислуга років позивача становить в календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 16 днів, а в пільговому обчисленні 26 років 01 місяць 11 днів, тому відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набув права на призначення пенсії за вислугу років. На заяву позивача, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відмовило в оформленні та направленні до пенсійного органу подання про призначення пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що у позивача відсутній необхідний стаж. Одночасно на адвокатський запит від 12.11.2022 №11/3-1 щодо надання інформації про те, чи набув ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугою років та чи буде зараховано до вислуги років при отриманні всіх документів для призначення пенсії час проходження служби ОСОБА_1 у пільговому обчисленні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було надано відповідь, що позивач права на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не має.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та встановлено термін для усунення недоліків.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 06.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому в якому зазначено, що вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні становить 21 рік 08 місяців 16 днів, що є значно меншою ніж встановлено законодавством України для призначення пенсії. Окрім того зазначено, що пільгове зарахування вислуги років є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Відповідач просив в задоволенні позову відмовити (а. с. 54-56).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 18.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо задоволення позовних вимог заперечило, вказавши, що відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається для осіб, які з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року та на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше. Для отримання права на пенсію обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Тому, в задоволенні позову слід відмовити (а.с.63-69).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції в період з 18.02.2000 по 11.05.2017.
11 травня 2017 полковника податкової міліції ОСОБА_1 - заступника начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом «ж» (за власним бажанням).
Відповідно до Довідки Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 08.10.2021 за №1129/10/09-97-07 вислуга ОСОБА_1 під час роботи в податковій міліції в період з 18.02.2000 по 11.05.2017 (на момент звільнення з податкової міліції у запас) становила у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 01 місяць 11 днів (а.с. 10).
12.11.2021 ОСОБА_1 з адвокатським запитом від 12.11.2021 №11/3-1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з запитом, долучивши до нього довідку Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 08.10.2021 за №1129/10/09-97-07, та просив надати інформацію чи набув він право на призначення пенсії за вислугою років та чи при отриманні всіх документів передбачених чинним законодавством йому відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде зараховано до вислуги років для призначення такої пенсії час проходження служби у пільговому обчисленні (а.с. 13).
Листом від 15.11.2021 за №0900-0202-8/42690 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що відповідно до долученої довідки Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 08.10.2021м №1129/10/09-97-07, календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 21 рік 08 місяців 16 днів, що є меншим від мінімально визначеного законодавством розміру вислуги років. Враховуючи вищенаведене ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не має (а.с. 14-15).
17.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, як до органу за останнім місцем служби в податковій міліції, із заявою про оформлення та подання документів до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 11-12).
Листом від 30.11.2021 за №6558/10/05-97-07 Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відмовлено позивачу в оформленні та поданні документів до Пенсійного фонду України з підстав відсутності необхідних 23 календарних років і більше вислуги, як то передбачено статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 16-17).
Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (у редакції від 15.04.2017 року), особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» (далі - Постанова №1716) установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (п.1 Постанови №1716).
Пунктом 2 постанови № 1716 визначено, що на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби поширюється чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей»
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 № 393).
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Закон №2262-ХІІ як обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Воднораз, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
Отже передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить, і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах .
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові у постанові від 03.03.2021 по справі №805/3923/18-а, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону №2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).
Чергове рішення з цього питання прийнято Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №805/3923/18а (Постанова від 03.03.2021). Верховний Суд наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин. Верховний Суд зазначив, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у чому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.
Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 погодився з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а. та не вбачав підстав для відступу від нього в цій справі.
Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів Верховного Суду вважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 та прийшла до висновку про необґрунтованість висновку судів у подібних спорах про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Також колегія суддів Верховного Суду наголосила про необхідність врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії та на цих підставах зараховувати до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж, який нараховується на підставі підзаконних нормативних актів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 812/1100/17.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема статтею 12 визначено мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 21 календарний рік та 08 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постановою № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача-1 в листі від 30.11.2021 №6558/10/05-97-07 (а. с. 16-17) на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови № 393.
При цьому, необхідно врахувати, що Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії та вислугу років, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ. подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України. Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до вимог пункту 2 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Згідно з вимогами пункту 12 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ формує вищезазначену заяву та подання про призначення пенсії відповідно до Додатків 1, 2 до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень до п.п. 1, 7, 12 (з урахуванням додатку №2 до п. 12) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, проведення розрахунку вислуги років належить до повноважень уповноважених структурних підрозділів відповідних органів, де особа проходила службу та була звільнена з посади. Розрахунок вислуги років на пенсію складається за матеріалами особової справи та зазначається в поданні про призначення пенсії, які разом з іншими документами направляються до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Відповідно, на відповідача-1 покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів, саме відповідач-1 зобов'язаний оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 12 Закону №2262-ХІ1.
Оскільки оцінка наявності (відсутності) права у позивача на зазначений вид пенсії, могла бути надана лише органом, який призначає пенсії на підставі документів, в направленні яких відповідачем фактично відмовлено, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач-1 вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії а тому відмова у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах є протиправною
Судом встановлено, що зарахування з 18.02.2000 по 11.05.2017 у пільговому обчисленні - 26 років 01 місяць 11 днів, призведе до набуття позивачем права на отримання пенсії, отже суд вбачає вимогу позивача про направлення документів для призначення пенсії обґрунтованою.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що відмова відповідача-1 у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, є протиправною, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після надходження подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів для призначення пенсії позивачу призначити останньому пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах суд зазначає наступне
Позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області дійшло необґрунтованого висновку вважаючи відсутність у позивача необхідного стажу для призначення йому пенсію за вислугою років згідно статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та безпідставно у відповіді на адвокатський запит від 12.11.2021 №11/3-1, у якому ставилось питання щодо можливого зарахування до вислуги років у пільговому обчислені, повідомив про відсутність такого права, чим допустив порушення його прав.
Судом зазначається, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну позицію закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Суд звертає увагу, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 №1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Розгляд питання про призначення пенсії передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1
Згідно з пунктом 16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).
Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Предметом судового розгляду можуть бути лише правовідносини, які вже виникли і пов'язані із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав. На час розгляду даної адміністративної справи №300/8035/21 подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах відповідачем-1 не направлена, тому у відповідача - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не виник обов'язок здійснювати на підставі нього призначення пенсії. З цих міркувань суд не знаходить підстав для задоволення відповідних позовних вимог, адже вони заявлені на майбутнє та стосуються правовідносин, котрі ще не склались у часі.
Як вбачається з статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського сулу з прав людини» віл 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, вимогами статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995., серія A, №332, с. 21, п. 31).
Сторонами суду не наведено інших, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання з урахуванням положень статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
В межах спірних правовідносин способом захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах буде достатнім, та необхідним є:
- визнання протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ - 39406028) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
В решті позовних вимог до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання після надходження подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів для призначення пенсії позивачу призначити останньому пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ - 39406028), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ - 39406028) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ - 39406028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) частину сплаченого ним судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 10 лютого 2022 р.