ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2022 р. справа № 300/58/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Борисевич Т.І.,
представника позивача - Приймак Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Богородчанської селищної ради
до відповідача: Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)
про визнання протиправними дій та скасування постанов головного державного виконавця,-
Богородчанська селищна рада (надалі також - позивач), 04.01.2022 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі також - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ Мар'яни Степанівни щодо відкриття виконавчого провадження № 67787484 з виконання виконавчого листа № 300/415/21 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 02.11.2021 про стягнення виконавчого збору з Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області в розмірі 24000 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 148,09 грн.
- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ Мар'яни Степанівни щодо відкриття виконавчого провадження №67787484 з виконання виконавчого листа № 300/415/21, про стягнення виконавчого збору з Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області в розмірі 24000 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 148,09 грн.
Позивач, боржник у виконавчому провадженні № 67787484, вважає оскаржувані постанови відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Стверджує, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/415/21 від 23.04.2021, яке набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 про зобов'язання Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 у строки та у порядку, що визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» виконано добровільно, а постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження надійшли від відповідача на їх адресу 22.12.2021 тобто після добровільного виконання рішення суду, тому підстав для стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження немає.
Ухвалою суду від 10.01.2022 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.27-28).
24.01.2022 позивач усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито провадження у даній справі в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 49-50).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, направила на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження № 67787484, а також клопотання про розгляд справи буз участі представника відповідача. Просила у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно п. 4 ч. 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
За таких підстав, суд вважає за можливе розгляд справи провести за такої явки в судове засідання учасників справи.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши в сукупності подані учасниками справи письмові докази, судом встановлено таке.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд 23.04.2021 прийняв рішення №300/415/21, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області від 21.12.2020 №11-1/2020 «Про розгляд питання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на підключення будинку по АДРЕСА_1 , до центральної мережі газопостачання».
Зобов'язав Богородчанську селищну раду Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 у строки та у порядку, що визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (а. с. 42-46).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 апеляційну скаргу Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року по справі №300/415/21 - без змін ( а.с. 39-41)
На примусове виконання рішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №300/415/21 від 02.11.2021 р.(а.с. 38).
ОСОБА_1 , 06.12.2021 звернулася до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №300/415/21 від 02.11.2021 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом.
09.12.2021 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ Мар'яною Степанівною на підставі згаданої вище заяви винесено постанову №67787484 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №300/415/21 виданого 02.11.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.
В пункті 2 цієї постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Того ж дня, 09.12.2021, в межах виконавчого провадження №67787484 головний державний виконавець прийняла постанови:
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 148,09 грн. (а.с.34);
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000 грн. (а.с. 33).
Не погодившись з діями відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.12.2021 у ВП №67787484, а також вважаючи постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.12.2021 у ВП №67787484 протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 4 Закону №1404-VIII.
Згідно частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Згідно із приписами пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Приписами частин третьої, четвертої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Міністерство Юстиції України наказом від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802) затвердило Інструкцію з організації примусового виконання рішень, котра містить розділ VI «Фінансування виконавчого провадження» такого змісту:
1. Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
2. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: - відкриття виконавчого провадження; - стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); - стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); - стягнення витрат виконавчого провадження; - закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: - виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); - пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
3. Авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.
Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.
У разі передачі виконавчого документа відповідно до пункту 7 розділу III цієї Інструкції, передачі виконавчого провадження відповідно до пунктів 4, 6 розділу V цієї Інструкції невикористаний авансовий внесок стягувача перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (приватного виконавця), якому передається виконавчий документ або виконавче провадження, одночасно з винесенням виконавцем постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження). До постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження) додається звіт про використання авансового внеску, в якому наводиться перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат.
Якщо витрати виконавчого провадження було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.
У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.».
Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені в статті 39 Закону №1404-VІІІ. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Відповідно до норм частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
При вирішенні спору суд керується такими міркуваннями:
Аналіз наведених вище норм Закону №1404-VІІІ дозволяє зробити висновок, що при надходженні до державного виконавця заяви стягувача та виконавчого документа, державний виконавець повинен прийняти одне з двох рішень - прийняти або постанову про відкриття виконавчого провадження, або повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Нормами частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби. При цьому суд констатує, що на цій стадії державний виконавець не має ані повноважень, ані можливості перевірити, чи вимоги виконавчого документа виконані боржником добровільно до дати подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження.
За обставин цієї справи ОСОБА_1 , 06.12.2021 звернулася до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №300/415/21 від 02.11.2021.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист суду є виконавчим документом та належною підставою для примусового виконання. Оскільки заявником було подано до виконання належно оформлений виконавчий лист суду, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ Мар'яна Степанівна, приймаючи 09.12.2021 постанову про відкриття виконавчого провадження №67787484, діяла на підставі, у межах повноважень та в порядку, визначеному Законом №1404-VIII, оскільки не встановила передбачених частиною 4 статті 9 Закону №1404-VIII підстав для повернення стягувачу виконавчого документа.
Оцінюючи доводи позивача про те, що рішення суду у адміністративній справі №300/415/21 виконане боржником добровільно ще до надходження до них постанови про відкриття виконавчого провадження, а держаний виконавець не перевірила фактичного виконання боржником рішення суду, суд визнає такі помилковими. Як вже зазначив суд, на стадії відкриття виконавчого провадження в державного виконавця немає повноважень перевіряти фактичне виконання рішення суду; натомість державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було нею зроблено.
Приписами ст. ст. 26, 27 Закону №1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов'язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а також винести постанову про стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. У цей же строк державний виконавець на підставі статті 42 Закону №1404-VIII та пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов'язаний винести постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. Отже дії головного державного виконавця з винесення оскаржуваних постанов та самі постанови є правомірними.
Статтею 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладений обов'язок інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду. Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, позивач як боржник у виконавчому провадженні зобов'язаний подати державному виконавцю повідомлення про виконання ним вимог виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №300/415/21 від 02.11.2021, а також підтверджуючі цю обставину документи. Якщо державний виконавець встановить факт добровільного виконання вимог виконавчого документа до прийняття ним постанови про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскарженої постанови стягуватися не буде.
Щодо визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження, то таке здійснене державним виконавцем відповідно до вимог закону та не порушує прав позивача як боржника у виконавчому провадженні. Питання ж стягнення з боржника конкретної суми витрат буде вирішуватися державним виконавцем шляхом винесення окремого рішення (постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, котра виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження) залежно від підстав закінчення виконавчого провадження. Щодо дотримання державним виконавцем строків скерування учасникам виконавчого провадження оскаржених постанов тощо, то такі аргументи позивача не стосуються предмету доказування в спорі про їх правомірність, тому не підтверджують обґрунтованості позовних вимог.
Отже, позивач має визначені Законом №1404-VIII процесуальні механізми та реальну можливість не сплачувати визначені в оскаржених рішеннях державного виконавця суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, проте для цього він повинен належно виконувати свої обов'язки як сторона у виконавчому провадженні та своєчасно інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду, надавати йому відповідні докази.
Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що оскаржувані дії та постанови є такими, що відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень. Доводи позивача щодо протиправності дій та необхідності скасування оскаржуваних постанов є помилковими та свідчать про безпідставність позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 19-20, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -
у задоволенні позову Богородчанської селищної ради (вул. Шевченка, 66, смт. Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04357035) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправними дій та скасування постанов головного державного виконавця, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Микитюк Р.В.