ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" лютого 2022 р. справа № 300/8008/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача у донарахуванні й доплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік; зобов'язати Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни (ІІ групи) за 2021 рік, відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі 10246,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що в 2021 році він, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906,00 грн. Позивач вказує, що статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції Закону від 25.12.1998, передбачено виплату щорічно особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Позивач посилається на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, які передбачали, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що з 27.02.2020 відновила дію норма статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998, яка передбачала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує, що виплачений відповідачем розмір грошової допомоги до 5 травня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства України. Відповідач не здійснив перерахунок та виплату грошової допомоги до 5 травня 2021 року в передбаченому законом розмірі.
Ухвалою від 10.12.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач ухвалу від 10.12.2021 про відкриття провадження отримав 28.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк на подання відзиву на позов закінчився 12.01.2022. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 за № 10, згідно наказу № 12-ОС від 11.01.2022 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/8008/21.
18.01.2022 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 300/8008/21 та визначено суддю Боршовського Т.І. для розгляду цієї справи.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке:
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.07.2015 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 6).
Позивач звернувся до Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради з заявою від 01.12.2021, в якій просив здійснити перерахунок державної допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (а.с. 8).
01.12.2021 відповідач листом № 1826/01-47/13 повідомив ОСОБА_1 , що йому виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі 3906,00 грн. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 “Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” встановлено виплату разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі 3906,00 грн. Підстав для перерахунку немає (а.с. 7).
Сторони не заперечують факт виплати відповідачем та отримання позивачем разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 3906,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права:
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за № 3551-XII (далі - Закон № 3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону № 3551.
Правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 щодо застосування положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підлягають застосуванню судом під час розгляду справи № 300/8008/21.
Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за № 367-XIV статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною 4, згідно з якою: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Законом України від 28.12.2014 за № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26 яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 № 325 “Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Вказаною Постановою передбачено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Так, право на отримання грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, мають особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, в розмірі 3906,00 грн.
Отже, на час виплати позивачу в 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.01.2021 в зразковій справі № 440/2722/20 зазначила:
“…48. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
49. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
50. Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
51. Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
52. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
53. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
54. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV…”.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2021 у розмірі 1769,00 грн.
Отже, суд вважає, що відповідач мав виплатити позивачу щорічну разову грошову допомога до 5 травня у розмірі 14152,00 грн. (1769 х 8 = 14152,00 грн.). Позивачу виплачено кошти в сумі 3906 грн., що суперечить статті 13 Закону № 3551. Відтак сума недоотриманих позивачем коштів складає 10246,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє Державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відмова відповідача в перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Отже, відповідач безпідставно не здійснив позивачу перерахунок та доплату разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни в розмірі, визначеному статтею 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто восьми мінімальних пенсій за віком).
Підсумовуючи, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав даної категорії осіб визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 440/2722/20.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.07.2015, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 6).
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору чи інших витрат, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (ідентифікаційний код - 05431213, вулиця Свободи, 307, місто Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78501) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціального захисту та надання соціальних послуг населенню виконавчого комітету Яремчанської міської ради (ідентифікаційний код - 05431213, вулиця Свободи, 307, місто Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78501) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.