02 лютого 2022 року (о 16 год. 20 хв.)Справа № 280/8067/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Прус Я.І.,
представника позивача Дуди С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування рішень
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення №0609869-2412-0832 від 28.05.2021 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 1820,52 грн.;
податкове повідомлення-рішення №00498512-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2015 рік на суму 102,43 грн.;
податкове повідомлення-рішення №00498511-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2016 рік на суму 1158,9 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0049851-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2017 рік на суму 3471,65 грн.;
податкову вимогу форми «Ф» №4805-56 від 28.02.2019 про стягнення боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, станом на 27.02.2019 на суму 3471,65 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0018340-5607-0832 від 20.05.2019 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2018 рік на суму 4039,05 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0045120-5605-0832 від 11.06.2020 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2019 рік на суму 5264,24 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що нежитлове приміщення, яке є підставою для прийняття спірних рішень ГУ ДПС у Запорізькій області, 01.01.2015 перетерпіла пожежу та з вказаної дати не працює, крамниця не відновлювалась та виглядає як голі та обгорілі стіни, що спонукало позивача закрити підприємницьку діяльність ще в лютому 2015 року. Крім того, звертає увагу, що згідно з долученими рішеннями селищної ради, позивач, будучі інвалідом І групи, відноситься до пільгової категорії, на майно якої не нараховується податок взагалі. Крім того, враховуючи період прийняття Рішень про ставки податку селищною радою, які використовувались в рік прийняття цього рішення, а не до 15 липня попереднього року, розрахунки по нарахуванню податку за 2015-2018 роки вважає є незаконними, а податкові повідомлення-рішення неправомірними.
Ухвалою судді від 08.09.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 05 жовтня 2021 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 23 вересня 2021 року надіслав до суду відзив (вх №55213), у якому наголошує, що рішеннями Семенівської сільської ради від 26.01.2015 №3, від 21.01.2016 №04 дійсно надавалась пільга, в тому числі інвалідам І та ІІ групи, яка звільняла від сплати податків власників нежитлових приміщень, однак зазначена пільга не розповсюджувалась на нежитлові приміщення, що використовуються власниками з метою одержання доходів. Щодо стовідсоткової пільги з податку, що сплачується на території Семенівської сільської ради, на об'єкти, що перебувають у реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням, посилається на приписи пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України та вказує, що заява на проведення звірки/застосування пільги позивачем не надавалась, як не надавалось жодних документів, які засвідчують факт того, що належний об'єкт перебуває у стадії реконструкції або законсервований. Ураховуючи вищезазначене, наголошує, що позивач є власником нежитлової будівлі, загальною площею 84,1 кв. м, проте відсутні підстави для застосування пільги, оскільки відповідно до рішень Семенівської сільської ради не передбачено надання пільги нежитловим приміщенням, які не відносяться до допоміжних нежитлових приміщень приватних домогосподарств (сараї, хліви, гаражі, бойлерні тощо), а також платником не надано жодних документів, які засвідчують факт того, що належний об'єкт перебуває у стадії реконструкції або законсервований, а тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
05 жовтня 2021 року підготовче засідання по справі відкладено на 28 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 28.10.2021 продовжений строк підготовчого провадження та відкладене підготовче засідання на 17 листопада 2021 року.
У підготовчому засідання, призначеному на 17 листопада 2021 року, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 08 грудня 2021 року.
Ухвалою суду від 16.12.2021 за клопотанням представників сторін зупинено провадження у справі до 27 січня 20211 року.
Від представника позивача до суду надійшли поясненн по суті обставин справи (вх. №75348 від 20.12.2021), у яких додатково наголошує, що в рішенні №6-39/18 від 26.06.2018 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Семенівської сільської ради» передбачена ставка за торгівельне приміщення в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. м, а за гаражі та навіси в розмірі 0,3% від мінімальної заробітної плати, натомість податкове повідомлення-рішення прийнято незаконно з урахуванням невірної загальної ставки 1,5% від МЗП за 1 кв. м на всю площу. До того ж, стверджує, що за 2020 рік податковий орган використовував рішення №3-59/19 від 27.06.2019 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Семенівської сільської ради», згідно з Додатком 2 до якого затверджена 100% пільга на господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, що перебувають у власності громадян.
У свою чергу, представником відповідача також долучені до матеріалів справи додаткові пояснення (вх. №77121 від 28.12.2021), у які за своєю суттю є аналогічними, раніше викладеним у відзиві на позовну заяву.
27 січня 2022 року поновлено провадження у справі
Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 27 січня 2022 року у режимі відеоконференції, проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
27 січня 2022 року підготовче засідання по справі відкладено на 02 лютого 2022 року
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно з частиною 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності 14.04.1994, 29.12.2005 до Єдиного державного реєстру включені відомості про позивача як фізичну особу-підприємця (Номер запису: 20880170000000840) та 09.02.2015 до реєстру внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (Номер запису: 21010060006019178, Підстава: власне рішення).
Як свідчать матеріали справи, у власності позивача перебуває будівля, загальною площею 84,1 кв. м (крамниця №136 - будівля магазину з цегли та інші господарчі та побутові будівлі та спорудження), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 02.07.2001, витягом №11587321 від 18.07.2012 з Державного реєстру правочинів, витягом №15487191 від 26.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
На підставі баз даних ДФС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухому майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, контролюючим органом сформовано спірні податкові повідомлення-рішення:
від 18.10.2018 №00498512-5607-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2015 рік на суму 102,43 грн.;
від 18.10.2018 №00498511-5607-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік на суму 1158,9 грн.;
від 18.10.2018 №0049851-5607-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік на суму 3471,65 грн.
від 20.05.2019 №0018340-5607-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на суму 4039,05 грн.;
від 11.06.2020 №0045120-5605-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік на суму 5264,24 грн.;
від 28.05.2021 №0609869-2412-0832 (форма «Ф») з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 1820,52 грн.
Крім того, 28 лютого 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №4805-56 про стягнення боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, станом на 27.02.2019 на суму 3471,65 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, направивши скаргу від 02.07.2021 на адресу Державної податкової служби України, однак отримав рішення від 21.07.2021 №/С/99-00-13-05-09 про залишення скарги в частині скасування податкової вимоги без розгляду.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VII), яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, нарахування позивачу податкового зобов'язання за 2015 рік здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 26.01.2015 №03 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості на 2015 рік та встановлення ставок податку».
Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому, такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01.01.2015.
Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, на думку суду, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду.
При цьому, відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.
Саме тому за умови дії пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.
В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.
Водночас, враховуючи зміст норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України. Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.
За вказаних обставин, податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №00498512-5607-0832 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на суму 102,43 грн. винесено відповідачем протиправно, відтак підлягає скасуванню судом.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.10.2018 №00498511-5607-0832, від 18.10.2018 №0049851-5607-0832, від 20.05.2019 №0018340-5607-0832, якими позивачу визначено суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2016-2018 роки, слід зазначити про таке.
Нарахування позивачу податкового зобов'язання за 2016 рік здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 21.01.2016 №04 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості та для об'єктів нежитлової нерухомості встановлення ставок податку».
Нарахування позивачу податкового зобов'язання за 2017-2018 роки здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 02.02.2017 №01, яким було внесено зміни та доповнення до рішення сільської ради від 21.01.2016 №04, та встановлено, що ставки податку на майно (відмінне від земельної ділянки), зазначені в даному рішенні, застосовуються з 01.01.2017.
Згідно з п.5.2 вказаних Положень, звільняються від сплати податку на нежитлову нерухомість майно інваліди 1-ї та 2-ї групи. Стовідсоткова пільга розповсюджується на об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, або законсервовані, та не використовуються за призначенням.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю І групи подгрупи «Б» по зору, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ №504528 та не заперечено відповідачем.
Щодо посилання представника відповідача, що зазначена пільга не розповсюджувалася на нежитлові приміщення, що використовуються власниками з метою одержання доходів, суд звертає увагу, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено ще 09.02.2015 за власним бажанням. Спірний об'єкт нерухомості в оренду позивачем не здавався, жодного доходу від нього за цей період не було отримано, що саме відповідачем не спростовано.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 01.01.2015 у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 сталась пожежа, у зв'язку із чим об'єкт знаходиться у пошкодженому стані на теперішній час, відсуне користування та проведення комерційної діяльності, що підтверджується довідкою Відділу містобудування та архітектури Семенівської сільської ради від 31.01.2022 №01-08/1, фотофіксацією та довідкою Мелітопольського міськрайонного управління ГУ ДСНС у Запорізькій області.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2018 №00498511-5607-0832, від 18.10.2018 №0049851-5607-0832, від 20.05.2019 №0018340-5607-0832 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки, оскільки згідно з долученими рішеннями селищної ради, позивач, будучі інвалідом І групи, протягом вказаного періоду відносився до пільгової категорії, яка звільняється від сплати податку на нежитлову нерухомість.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).
В спірному випадку надсилання позивачеві оскаржуваної вимоги від 28.02.2019 №4805-56 обумовлено, як встановлено вище, тим, що станом на 27.02.2019 у позивача виник податковий борг у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 3471,65 грн.
Підсумовуючи свої міркування щодо протиправності нарахування позивачу суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2015-2018 роки, суд дійшов висновку, що така сума грошового зобов'язання нарахована невірно, а тому оскаржена податкова вимога, що стосується визначення цієї суми податковим боргом платника податків підлягає скасуванню як протиправна.
Разом із цим, стосовно податкових повідомлень-рішень від 11.06.2020 №0045120-5605-0832 та від 28.05.2021 №0609869-2412-0832, якими позивачу визначено суми з податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові періоди 2019-2020 роки, суд виходить з наступного.
Нарахування позивачу податкового зобов'язання за 2019 рік здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 26.06.2018 №6-39/18 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Семенівської сільської ради».
Згідно з п. 1230.1 для торгівельних центрів, універмагів, магазинів, які перебувають у власності фізичних осіб не зареєстрованих на території Семенівської сільської ради встановлена ставка 1,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м нерухомості. Таким чином суд не приймає твердження представника позивача, що в зазначеному рішенні передбачені ставки за торгівельне приміщення в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати.
Нарахування позивачу податкового зобов'язання за 2020 рік здійснено на підставі рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 27.06.2019 №3-59/19 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Семенівської сільської ради» (ставка 0,5% від мінімальної заробітної плати 4723 грн.).
Стосовно посилання представника позивача на те, що відповідно до Додатку 2 до рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, передбачена 100% пільга до господарських (присадибних) будівель - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, склади, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, що перебувають у власності громадян, суд вважає за необхідне зазначити, що об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 84,1 кв. м (додаткові відомості - крамниця №136), не відноситься до категорії 1999.9 «Інші будівлі» Державного класифікатора майна, а належить до категорії 1230.1 «Торгові центри, універмаги, магазини» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507. При цьому, податок на нерухоме майно відповідно до чинного законодавства нараховується на загальну площу об'єкта нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток.
Враховуючи наявність у власності позивача об'єкту оподаткування в розумінні пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а також відповідні рішення Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2019 року та 2020 року здійснене податковими повідомленнями-рішеннями від 11.06.2020 №0045120-5605-0832 та від 28.05.2021 №0609869-2412-0832, відповідає положенням чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв відповідно до наданих йому повноважень та у встановленому законом порядку. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати податку у спірний період.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, №00498512-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2015 рік на суму 102,43 грн.;
податкове повідомлення-рішення №00498511-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2016 рік на суму 1158,9 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0049851-5607-0832 від 18.10.2018 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2017 рік на суму 3471,65 грн.;
податкову вимогу форми «Ф» №4805-56 від 28.02.2019 про стягнення боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, станом на 27.02.2019 на суму 3471,65 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0018340-5607-0832 від 20.05.2019 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості, за 2018 рік на суму 4039,05 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 08.02.2022.
Суддя І.В. Батрак