31 січня 2022 рокуСправа № 280/1428/22
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО РЕСУРС» (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-а, код ЄДРПОУ 41975791) про стягнення податкового боргу,
26.01.2022 Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО РЕСУРС» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 202 762,98 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Разом із цим, судом встановлено, що згідно з офіційними відомостями, які містяться на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.11.2021 внесено запис № 1001031150005051523, - Внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО РЕСУРС», Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 21.10.2021 № 908/1701/21 Господарський суд Запорізької області, Дата набрання чинності: 21.10.2021.
21.04.2019 набрав чинність Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), прийнятий Верховною Радою України 18.10.2018, який визначив підсудність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх інших справ, стороною в яких є боржник.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Частиною 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Предметом спору у цій справі є стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 202 762,98 грн.
Спір про стягнення податкової заборгованості є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу виникає право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні ст.190 Цивільного кодексу України є майном боржника.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 826/17147/18.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Отже, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених до суб'єкта господарювання, щодо якого порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство. Таким чином, заборгованість суб'єкта господарювання, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство підлягає стягненню господарським судом в порядку господарського судочинства.
Таким чином, адміністративний суд не може вважатись судом встановленим законом для розгляду про стягнення податкової заборгованості.
Відтак, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п.1.ч.1 ст. 170 КАС України та роз'ясняє позивачу, що заявлені позовні вимоги у даній справі підлягають розгляду господарським судом за результатом провадження у справі про банкрутство в порядку господарського судочинства.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 у справі №826/16976/16.
Відповідно до п.1.ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд зазначає, що дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства (за правилами Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі № 280/1428/22 за позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО РЕСУРС» (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-а, код ЄДРПОУ 41975791) про стягнення податкового боргу.
Копію даної ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарги надсилається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник