27 січня 2022 р. № 400/9623/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області, вул. Старофортечна, буд.10, м. Очаків, Миколаївська область, 57508,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2020 рік та 2021 рік;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області (код за ЄДРПОУ: 24783001) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РПОКПГІ НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як члену сім'ї загиблого ветерана війни за 2020 рік та 2021 рік відповідно до статті 15 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 22.10.2021р. суд залишив позов ОСОБА_1 без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою від 24.12.2021р. суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2020 рік та зобов'язання Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як члену сім'ї загиблого ветерана війни за 2020 рік.
Ухвалою від 24.12.2021р. суд відкрив провадження за позовом ОСОБА_1 в іншій частині вимог, що стосуються визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2021 рік та зобов'язання Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як члену сім'ї загиблого ветерана війни за 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку як учасник бойових дій, а тому відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте на порушення вимог цього Закону відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - Постанова № 325), на підставі пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України (далі - БК України). Після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону № 3551-XII.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки виплата допомоги до 5 травня позивачу проведена згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач має статус дружини загиблого ветерана війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 01.12.2015 року.
У 2021 року позивачу проведено виплату грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491,00 грн., що підтверджується листом відповідача від 30.09.2021р. за вих.№ 2912/13-05 та випискою з банку станом на 04.10.2021р..
Спір між сторонами виник у зв'язку з нарахуванням та виплатою відповідачем позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Закон № 3551-XII, відповідно до його преамбули, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини п'ятої пункту 22 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції, чинній до 01.01.2008, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З 01.01.2008, з урахуванням змін, внесених пунктом 20 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України від 28.12.2007 № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, частина п'ята пункту 22 статті 12 Закону № 3551-XII має таку редакцію: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Рішенням від 22.05.2008 №10рп/2008 у справі № 1-28/2008 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед іншого, положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України від 28.12.2007 №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, який набрав чинності з 01.01.2015, розділ VІ “Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України” доповнений пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи зазначені приписи Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 08.04.2021 № 325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань” (далі Постанова № 325), згідно з додатком до якої “Розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня”.
27.02.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення №3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України вирішив, що окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Конституційний Суд України зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Установлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
За юридичною позицією Конституційного Суду України, “встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту” (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 №12-р/2018).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 у позивача виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у п'ять мінімальних пенсій за віком.
Суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього права. Відсутність установленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.
Частина перша статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що “мінімальний розмір пенсії за віком … встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом”.
Отже, суд вважає, що щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік повинна бути виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частина перша статті 28 Закону України від 09.07.2003 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що “мінімальний розмір пенсії за віком … встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом”.
Відмова в проведенні перерахунку разової грошової допомоги порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області (вул. Старофортечна, буд.10, м. Очаків, Миколаївська область, 57508, код ЄДРПОУ 24783001) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 24783001) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як члену сім'ї загиблого ветерана війни за 2021 рік відповідно до статті 15 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов