25 січня 2022 р. № 400/9527/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 до 50% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та перевести на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»: здійснити перерахунок та виплату основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70% суми грошового забезпечення, починаючи з 28.04.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення позивача з пенсії за вислугу років, що виплачується на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при цьому відповідачем було відмовлено, оскільки загальний страховий стаж в органах внутрішніх справ та в органах кримінально-виконавчої системи складає 22 роки 07 місяців 20 днів. Позивач ввжає відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що у свою чергу і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.10.2021 року на виконання ухвали суду від 18.10.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано докази доплати судового збору в сумі 139,60 грн.
Ухвалою від 02.11.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/9527/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
12.11.2021 року за вх. №2003/21/0645 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно наданих Департаментом з питань виконання кримінальних покарань документів строк вислуги років Позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 22 роки 07 місяців 20 днів, загальний страховий стаж склав 25 років 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для того щоб у позивача виникло право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262, оскільки диспозиція зазначеної норми передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Отже, оскільки загальний страховий стаж Позивача складає 25 років 06 місяців 09 днів, з яких 22 роки 07 місяців 20 днів служба в Державній кримінально-виконавчій службі, то пенсію за вислугу років призначено на підставі п. “б” ст. 12 Закону № 2262 у розмірі 50 % правомірно.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Миколаївській області та отримує пенсію на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з витягом з наказу Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)" від 22.10.2020 року №189/ос-20 позивача звільнено зі служби в поліції, вислуга років на день звільнення складає: календарна - 22 роки 07 місяців 20 днів, пільгова - 32 роки 08 місяців 26 днів.
19.08.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про переведення позивача з пенсії за вислугу років, що виплачується на підставі п. «Б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
08.09.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом №10856-10464/Ф-02/8-1400/21 відмовило позивачу у переведенні на іншу пенсію, та повідомлено, що за даними подання про призначення пенсії, яке надано Департаментом з питань виконання кримінальних покарань, стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі складає 22 роки 07 місяців 20 днів. Враховуючи вищезазначене, право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 відсутнє, оскільки на момент звільнення недостатньо вислуги років у календарному обчисленні. Пільгове обчислення вислуги років при призначенні пенсії за нормами зазначеної статті законодавством не передбачене.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається, зокрема:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокремаз 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно зі ст. 13 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Статтею 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (до яких належав позивач), зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 805/3923/18-а, де Суд дійшов висновку про те, що, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Верховний Суд також зазначив, що є необґрунтованим висновок про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, і звернув увагу на необхідності врахування норм підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії.
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаній постанові Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Виходячи з положень до п.п. 1, 7, 12 (з урахуванням додатку №2 до п. 12) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, проведення розрахунку вислуги років належить до повноважень уповноважених структурних підрозділів відповідних органів, де особа проходила службу та була звільнена з посади. Розрахунок вислуги років на пенсію складається за матеріалами особової справи та зазначається в поданні про призначення пенсії, які разом з іншими документами направляються до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)" від 22.10.2020 року №189/ос-20 позивача звільнено зі служби в поліції, вислуга років на день звільнення складає: календарна - 22 роки 07 місяців 20 днів, пільгова - 32 роки 08 місяців 26 днів.
З поданого до органу Пенсійного фонду України розрахунку вислуги років та інших документів щодо позивача (зокрема, наказу про звільнення) вбачається, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж відповідно до пп. «а» п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 року №393.
З огляду на наведене із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби, позивач набув право на пенсійне забезпечення згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Такий висновок суду ґрунтується на аналогічному правовому висновку Верховного Суду, що викладений в постанові від 03 березня 2021 року в справі № 805/3923/18-а.
Вказані положення законодавства та правова позиція Верховного Суду, а також обставини справи залишилися поза увагою органу Пенсійного фонду України, що призвело до протиправного не вчинення дій - не проведення перерахунку пенсії позивача шляхом переведення його з отриманої ним пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 цього Закону.
З огляду на наведене для ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі п.«Б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі п.«Б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 28.04.2021 року (з дня звернення з заявою про призначення пенсії).
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Відповідно питання щодо відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на пенсію.
Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у переведенні з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі п.«Б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з мотивів того, що підстави для врахування пільгової вислуги при призначенні пенсії позивачу відсутні і щодо відсоткового розміру перерахованної пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Оскільки перерахунок пенсії ще не проведено, а відповідачем не прийнято рішення про відмову у застосуванні до позивача відсоткового розміру пенсії, тому вирішення даної вимоги свідчить про розв'язання спору на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.09.2020 у справ №560/2120/20 та від 20 травня 2021 року у справі № 420/2884/20.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі п.«Б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років яка призначена на підставі п.«Б» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «А» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 28.04.2021 року (з дня звернення з заявою про призначення пенсії).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.01.2022 року.
Суддя Г.В. Лебедєва