провадження №3Д/380/9/22
про вжиття заходів забезпечення позову
03 лютого 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 05.01.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:
- зупинити дію рішення Конференції Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» про внесення пропозиції Львівською обласною організацією політичної партії «Українська Галицька Партія» щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 22 січня 2022 року до прийняття остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» та політичної партії «Українська Галицька Партія» про визнання протиправними та скасування рішень;
- зупинити дію рішення Політичної ради політичної партії «Українська Галицька Партія» про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року до прийняття остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» та політичної партії «Українська Галицька Партія» про визнання протиправними та скасування рішень;
- заборонити Львівській обласній територіальній виборчій комісії (код: 43774073, адреса: 79008, Львівська обл., місто Львів, вул. Винниченка В., будинок 18) визнавати обраним депутатом Львівської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» на підставі рішення Політичної ради політичної партії «Українська Галицька Партія» про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року до прийняття остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» та політичної партії «Українська Галицька Партія» про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідачами зазначено: Львівська обласна організація політичної партії "Українська Галицька партія", Політична партія "Українська Галицька Партія"; третя особа: Львівська обласна територіальна виборча комісія.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 обраний депутатом Львівської обласної ради від Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» на чергових виборах депутатів Львівської обласної ради 25 жовтня 2020 року. Зазначає, що 22 січня 2022 року на Конференції Львівської обласної організації партії прийнято рішення про внесення пропозиції Львівською обласною організацією партії щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 . Після чого, 23 січня 2022 року Політичною радою Партії, яка є вищим керівним органом Партії, прийнято рішення про відкликання за народною ініціативою депутата фракції Партії у Львівській обласній раді ОСОБА_1 , відповідно до внесеної Конференцією пропозиції з підстав, що передбачені п. 2,3,4 ч. 1 ст. 37 Закону. Вказує, що 24 січня 2022 року політична партія «Українська Галицька Партія» повідомила Львівську обласну територіальну виборчу комісію про прийняття рішення про відкликання ОСОБА_1 . Також звертає увагу, що на момент скликання Конференції та прийняття вищевказаних рішень були відсутні правові підстави для відкликання ОСОБА_1 , вичерпний перелік яких закріплений у статті 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Окрім того, повідомляє, що при прийнятті зазначених рішень, відповідачами не були дотримані гарантії прав Позивача, що закріплені у статті 48 цього Закону, а тому такі є протиправними.
Крім того, заявник зазначає, що оскільки згідно з частиною 9 статті 41 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, відповідна територіальна виборча комісія зобов'язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі. Тому, відповідно до вказаних норм права Львівська обласна ТВК на підставі рішення про відкликання за народною ініціативою депутата фракції Партії у Львівській обласній раді ОСОБА_1 зобов'язана визнати обраним депутатом Львівської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Львівської обласної організації політичної партії «Українська Галицька Партія» замість нього.
Відтак, заявник вказує, що у разі визнання обраним депутатом Львівської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати замість ОСОБА_1 , останній не зможе поновити свої повноваження депутата Львівської обласної ради навіть у разі скасування судом вищевказаних рішень, а тому просить заяву задовольнити.
03.02.2022 на адресу суду від заявника надійшло клопотання про долучення доказів у якому вказано, що заявнику стало відомо про подання кандидатами в депутати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв до Львівської обласної територіальної виборчої комісії про реєстрацію їх депутатами Львівської обласної ради.
Вирішуючи подану заяву суд керується таким.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Водночас, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
При цьому, з огляду на приписи ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у справі "Мікалефф проти Мальти" визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі ,,Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18.
Суд зазначає, що порядок відкликання депутатів місцевих рад та заміщення депутатів місцевих рад регулюється Законом та Виборчим кодексом України.
Так, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV) підставами для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою можуть бути:
1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції України і законів України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили;
2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі, передбачених статтею 10 цього Закону;
3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням передвиборної програми місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, чи програмі політичної партії, від місцевої організації якої його обрано;
4) невиконання депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 цього Закону зобов'язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними;
5) невходження депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі, до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої він обраний, або припинення членства депутата місцевої ради у фракції.
Відповідно до статті 5 Закону № 93-IV повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково без прийняття рішення відповідної ради у разі його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
Так, як видно з матеріалів, долучених до заяви про забезпечення позову, 22 січня 2022 року на Конференції Львівської обласної організації партії «Українська Галицька Партія» прийнято рішення про внесення Львівською обласною організацією партії пропозиції щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 , з підстав, що передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», що підтверджується витягом з Протоколу Конференції №22/01-2022 від 22.01.2022, доданого до заяви.
При цьому, суд зазначає, що подана ОСОБА_1 заява та докази не дозволяють дійти беззаперечного висновку про наявність очевидних ознак протиправності рішення Конференції Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” про внесення пропозиції Львівською обласною організацією політичної партії “Українська Галицька Партія” щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 22 січня 2022 року та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, що є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до п.2 ч.2 ст. 150 КАС України.
Правомірність прийняття рішення Конференцією Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” про внесення пропозиції Львівською обласною організацією політичної партії “Українська Галицька Партія” щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 з підстав визначених ст. 37 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” не може бути оцінена при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки буде вирішенням спору по суті без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Конференції Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” про внесення пропозиції Львівською обласною організацією політичної партії “Українська Галицька Партія” щодо відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 22 січня 2022 року до прийняття остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” та політичної партії “Українська Галицька Партія” про визнання протиправними та скасування рішень.
Крім того, суд зазначає, що частинами 7, 8 статті 38 Закону № 93-IV визначено, що вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.
Рішення вищого керівного органу партії, прийняте відповідно до її статуту, передається до відповідної територіальної виборчої комісії, яка інформує про зміст рішення ініціативну групу.
Так, судом встановлено, що 23 січня 2022 року Політичною радою УГП, на виконання вищевказаних положень прийнято рішення про відкликання за народною ініціативою депутата фракції УГП у Львівській обласній раді ОСОБА_1 , відповідно до внесеної Конференцією ЛОО УГП пропозиції з підстав, що передбачені п. 2,3,4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
При цьому, судом встановлено, що вищевказане рішення, в розумінні ч. 7 ст. 38 Закону № 93-IV - є рішенням вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата за народною ініціативою. Відтак, з дати його прийняття, а саме з 23 січня 2022 року, повноваження позивача як депутата Львівської обласної ради припинились, тому таке рішення безпосередньо вплинуло на склад органу місцевого самоврядування.
24 січня 2022 року Листом №24/01-2022 Політична партія «Українська Галицька Партія» повідомила Львівський територіальній виборчій комісії про прийняття Політичною радою УГП рішення про відкликання депутата фракції УГП у Львівській обласній раді ОСОБА_1 .
Водночас, положеннями ч. 9 ст. 38 Закону № 93-IV встановлено, що на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов'язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.
Відтак, відповідно до вищевказаної норми Львівська обласна територіальна виборча комісія на підставі рішення Політичної ради УГП від 23 січня 2022 року про відкликання за народною ініціативою депутата фракції УГП у Львівській обласній раді ОСОБА_1 , зобов'язана визнати обраним депутатом Львівської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Політичної партії «Українська Галицька Партія».
З даного приводу суд зазначає, що у разі визнання протиправним та скасування рішення про відкликання депутата за народною ініціативою, законодавством України не передбачено механізму відновлення за особою статусу депутата, як і не передбачено підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, обраним за черговістю на підставі вищевказаних положень. Суд зазначає, що зазначені правовідносини не є трудовими і не є відносинами з приводу проходження публічної служби, у яких передбачений механізм відновлення порушених прав працівника (службовця) у разі незаконного звільнення.
Центральна виборча комісія (далі - ЦВК), яка організовує підготовку та проведення місцевих виборів, у своїх постановах неодноразово звертала увагу на відсутність у законодавстві ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради.
У Постанові від 9 березня 2021 року №110 “Про окремі питання діяльності Павлоградської районної територіальної виборчої комісії Дніпропетровської області” вказано, що перелік підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, визначений статтею 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", є вичерпним і скасування незаконних (протиправних) рішень територіальної виборчої комісії щодо визнання особи обраною депутатом місцевої ради (оформлених протоколом про результати відповідних місцевих виборів) та про реєстрацію депутатом місцевої ради до нього не належить.
У вказаній постанові ЦВК зазначає, що на сьогодні законодавством України не передбачено ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі визнання такими, що не відповідають вимогам законодавства про вибори, порушують права та законні інтереси суб'єктів виборчого процесу, рішень територіальної виборчої комісії щодо результатів виборів та скасування їх Центральною виборчою комісією під час виконання контрольних функцій за діяльністю територіальних виборчих комісій або судом.
Аналогічна позиція викладена у Постанові ЦВК від 3 лютого 2021 року № 38 “Про окремі питання діяльності Охтирської районної територіальної виборчої комісії Охтирського району Сумської області”.
З огляду на зазначене та зважаючи на положення п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову, може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Розгляд справи судом і прийняття судом рішення, яке буде неможливо виконати, не спричинить ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, тому на переконання суду не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства визначеним у ст.2 КАС України.
Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: “співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову”.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що “умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача”.
Підсумовуючи вищевикладене, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, встановив, що між сторонами справді виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, неможливості ефективного захисту та неможливості поновлення порушених прав.
При цьому, судом враховано співмірність співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.
З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому для належного захисту прав позивача достатнім є забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Політичної ради політичної партії “Українська Галицька Партія” про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року, що оформлено Протоколом засідання Політичної ради УГП від 23.01.2022 № 23/01-2022 до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” та політичної партії “Українська Галицька Партія” про визнання протиправними та скасування рішень.
Суд вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову є наданням тимчасового захисту можливо порушених прав позивача та відповідає завданням, засадам і принципам адміністративного судочинства.
Водночас, суд зазначає, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення дії рішення Політичної ради політичної партії “Українська Галицька Партія” про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року, то забезпечення позову у спосіб заборони Львівській обласній територіальній виборчій комісії визнавати обраним депутатом Львівської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” на підставі рішення Політичної ради політичної партії “Українська Галицька Партія” про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року до прийняття остаточного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної організації політичної партії “Українська Галицька Партія” та політичної партії “Українська Галицька Партія” про визнання протиправними та скасування рішень не є необхідним, відтак у такому способі забезпечення позову суд відмовляє.
Згідно з п. 8 ст. 157 КАС України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Застосувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Зупинити дію рішення Політичної ради політичної партії “Українська Галицька Партія” (місцезнаходжиння: вул. Нечуя-Левицького, 17/4, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ: 39481037) про відкликання за народною ініціативою депутата Львівської обласної ради ОСОБА_1 від 23 січня 2022 року, що оформлено Протоколом засідання Політичної ради УГП від 23.01.2022 № 23/01-2022, до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
4. В застосуванні інших заходів забезпечення позову до подання позову - відмовити.
Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч.2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд відповідно до п.4 ч.2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Повний текст ухвали складений 03.02.2022.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна
