справа № 380/11643/21
провадження № П/380/11803/21
10 січня 2022 року
Зал судових засідань №7,
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Середа O-B.L,
за участю:
представника позивача Золотухіна О.О.,
представника відповідача Попович Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання незаконним та скасування наказу, рішення, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самбірської квартирно-експлуатаційної частини (району) (місцезнаходження: вул. Завокзальна, 13, м.Самбір, Львівська область, 81400; код ЄДРПОУ: 26622609 ), в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 № 420ад та рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 04.06.2021 року № 10 в частині щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 02.08.1993 по 04.09.2020. Під час проходження військової служби був зарахований на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що вислуга років ОСОБА_1 у Збройних силах становить: загальна: 35 років, календарна: 26 років Зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2020 року №190 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас. У зв'язку з його звільненням у запас по закінченню строку дії контракту відбулося засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 . Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №10 від 04.06.2021 року, яке було оформлено протоколом та яким житловою комісією було постановлено зняти з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 та виключено зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . Також зазначає, що на виконання зазначеного рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №10 від 04.06.2021 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 року №420ад “Про зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов” -знято з квартирного обліку підполковника запасу ОСОБА_1 та виключено зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині. Вважаючи зазначене рішення незаконним, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
20.07.2021 ухвалою судді призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.09.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідно до абз. 1 п.9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Тому вказує, що у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі, в тому числі у зв'язку з закінченням строку контракту, не передбачено залишення їх на квартирному обліку у військових частинах. Підсумовуючи вищенаведене, зазначає, що законодавець визначає виключні підстави залишення особи на квартирному обліку, зважаючи на вищенаведене, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 у відповідності до абзацу З пункту 7 розділу II наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» від 31.07.2018 року № 380 (рішення житлової комісії було затверджене протоколом №10 від 04.06.2021 року), мала правові підстави для прийняття рішення про його зняття з квартирного обліку, а командир військової частини НОМЕР_1 - для прийняття рішення у вигляді наказу від 04.06.2021 року № 420ад, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
06.09.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно викладено обґрунтування позовної заяви.
13.09.2021 вирішено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
04.10.2021 протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самбірську квартирно-експлуатаційну частину (району)
20.09.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно викладенні обґрунтування відзиву на позовну заяву.
01.11.2021 від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що пунктом 29 Постанови Кабінету Міністрів України № 380 від 03.06.2006 року «Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла. Вказує, що даний перелік є вичерпним і не підлягає поширеному тлумаченню. Таким чином, зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця за підставами не зазначеними в Законі, в тому числі у зв'язку з закінченням строку контракту, не передбачено залишення на квартирному обліку. Оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість надання третьою особою відзиву на позовну заяву, суд приймає такий як письмові пояснення.
29.11.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у даній справі.
29.11.2021 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 20.01.2021.
Також позивач являється ветераном військової служби, про що свідчить копія посвідчення Серії НОМЕР_5 від 25.06.20.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 02.08.1993 року по 04.09.2020 року, що підтверджується копією його трудової книжки, наявної в матеріалах справи.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2020 року №190 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України станом на 05.05.2020 становить: загальна: 35 років, календарна - 26 років 9 місяців, пільгова - 8 років 3 місяці, що підтверджується витягом із наказу командувача сухопутних військ Збройних Силах України від 05.05.2020 №182.
Позивач перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.04.2002, що не заперечується сторонами.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №10 від 04.06.2021 року, яке було оформлено протоколом, було постановлено на підставі пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 23.04.2021 року та пункту 29 Постанови Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» зняти з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 підполковника запасу ОСОБА_1 , 1975 р.н., складом сім'ї 4 особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1971 р.н., син дружини - ОСОБА_3 , 1992 р.н., дочка ОСОБА_4 , 1999 р.н.) та виключити зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 року №420ад «Про зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов» - знято з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 підполковника запасу ОСОБА_1 , 1975 р.н., складом сім'ї 4 (чотири) особи: (він, дружина - ОСОБА_2 , 1971 р.н., син дружини - ОСОБА_3 , 1992 р.н., дочка - ОСОБА_4 , 1999 р.н.,) та виключено зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням житлової комісії №10 від 04.06.2021 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 року №420ад, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.
Частиною першою ст.12 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.37 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно зі ст.38 ЖК УРСР встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Відповідно до ч.1 ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Вказаний перелік випадків для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов вичерпний.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Відповідно до п.22. Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Пунктом 24 Порядку встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Згідно з п.29 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Суд врахував, що позивач знятий з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення постійними жилими приміщеннями складом сім'ї чотири особи у зв'язку із звільненням у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду).
Відповідно до п.30. Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі:
поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, вказаний перелік підстав для зняття військовослужбовців з обліку не є вичерпним.
Згідно з п.31 Порядку житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.
Відповідно до п.32. Порядку військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.
Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Пунктом 33 Порядку встановлено, що житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
Згідно з п.34 Порядку на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.
Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).
Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Як вже було вище встановлено судом, вислуга календарних років позивача становить 26 років.
Згідно з п.2. розділу VІ. Інструкції військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР.
Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються:
військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей;
члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, - із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.
Відповідно до п.3. розділу VІ Інструкції облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об'єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до п.22 розділу V Інструкції зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Наявності таких підстав судом не встановлено.
Відповідно до п.3 ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.
Згідно з ч.4 ст.20 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - ЗУ №2232-XII) громадяни України, які не досягли граничного віку перебування в запасі, у разі настання особливого періоду можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на строк військової служби в календарному обчисленні, встановлений частиною третьою статті 23 цього Закону.
Відповідно до ч.10 ст.23 ЗУ №2232-XII для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань (крім Служби зовнішньої розвідки України) військовослужбовцям військової служби за контрактом з числа громадян України, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (крім розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями), за їх зверненням може бути продовжено військову службу до закінчення строку контракту з можливістю укладення нового контракту, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Суд враховує, що позивач проходив військову службу за контрактом та його звільнено в запас за закінченням строку дії такого контракту.
Згідно з п.9 ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, існує вичерпний перелік підстав, при яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби. Крім того, згідно з чинним законодавством звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття позивача та членів його сім'ї з квартирного обліку у військовій частині.
До подібних (як у даному позову) правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 25 березня 2019 року у справі №359/2295/17, від 08 квітня 2020 року у справі №683/2197/18, від 20 травня 2019 року у справі №487/6514/17 , від 20 січня 2021 року у справі №460/6031/18.
З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, а саме того, що позивач має календарну вислугу на військовій службі 26 років, має статус учасника бойових дій, під час проходження військової служби до звільнення перебував на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 з 30.04.2002 постійним житлом не забезпечувався, суд дійшов висновку, що позивач має право на залишення на квартирному обліку у відповідача і після звільнення його з військової служби.
Тому наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 № 420ад та рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 04.06.2021 року № 10 в частині щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку є протиправними та підлягають скасуванню. У цій частині позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір-доручення про надання правової допомоги від 05.07.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1085830, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002023, розрахунок розміру правової допомоги на суму 7200 грн., акт здавання-приймання робіт на суму 7200 грн., квитанція №0.0.2253541798.1 від 03.09.2021 на суму 7200 грн.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на правову допомогу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд врахувавши предмет спору, спрощений порядок розгляду даної справи, а також те, що позивач, маючи статус учасника бойових дій (що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 20.01.2021, наявним в матеріалах справи), відповідно до положень статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була вправі скористатися безоплатною правовою допомогою (оплаченою державою), прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у сумі 1500,00 грн.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2021 № 420ад та рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене в протоколі від 04.06.2021 року № 10, в частині щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зі збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2022 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна