Іменем України
26 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7615/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 29 листопада 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:
визнати дії неправомірними відповідача, що полягають в не зарахуванні пільгового підземного трудового стажу і не здійснення перерахунку пенсії;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до загального страхового стажу періодів: навчання з 01 вересня 1984 року по 31 грудня 1987 року та військової служби з 24 листопада 1988 року по 17 листопада 1990 року; до пільгового страхового стажу періодів роботи: з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року в Російській Федерації, з 13 липня 1996 по 16 травня 1997 року в ДВАТ «Трест Свердловськ Шахтобуд» шахтопрохідне управління № 9.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача.
Позивач 30 вересня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської» та надав копії уточнюючих та архівних довідок про підтвердження наявного трудового стажу заробітну плату і пільговий стаж за певні періоди роботи.
Відповіддю від 18 жовтня 2021 року № 4153-4324/3-02/8-1200/21 відповідач повідомив позивача, що надані позивачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу заробітну плату і пільговий стаж за певні періоди роботи видані на тимчасово окупованій території України, тому є недійсними та не можуть бути взяті до уваги.
Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування в Україні використовують не документ окупаційної влади як підставу виникнення, зміни чи припинення правовідносин, а лише інформацію, задокументовану в ньому або будь-якому іншому джерелі, що дає можливість прийти до висновку про подію існування певного факту наявності певних обставин, що мають юридичне значення та надати вказаному факту правове значення за українським законодавством. З метою виконання Україною її зобов'язань щодо дотримання принципів верховенства права - органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані приймати рішення на підставі інформації у документах, виданих на тимчасово окупованій території України.
Саме тому позивач вважає, що у нього наявні всі підстави для перерахунку пенсії.
Ухвалою від 03 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 50-51).
Від ГУПФУ в Луганській області 15 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 54-60).
Позивач 30 вересня 2021 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою в довільній формі про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивачем до заяви додані копії довідок від 12 вересня 2021 року № № 1490-1493, від 27 серпня 2021 року № № 3741, 3743, від 22 липня 2021 року № 554, копії наказів від 18 січня 1988 року № 29к, від 14 листопада 1998 року № 760/к, від 20 грудня 1990 року № 612/к, від 04 січня 1992 року № 7/к, від 28 лютого 1995 року № 314, від 25 жовтня 1994 року № 696.
ГУПФУ в Луганській області 18 жовтня 2021 року надано відповідь на звернення позивача, яке ним отримано 18 жовтня 2021 року, що позивачем не заперечується.
Страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 04 місяці 10 днів (стаж враховано по 30 листопада 2016 року), в тому числі підземний пільговий стаж за списком № 1 - 08 років 08 місяців 04 дні.
До страхового стажу зараховано: періоди роботи та навчання за записами трудової книжки від 18 січня 1988 року серії НОМЕР_1 : з 01.09.1984 по 31.12.1987 - навчання в СПТУ № 73 м. Свердловська по спеціальності електрослюсар підземний (3 роки 04 місяці); з 18.01.1988 по 13.11.1988 та з 20.12.1990 по 04.01.1992 на шахті імені 60-річчя СРСР Свердловського виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Свердловантрацит» (09 місяців 26 днів та 1 рік 15 днів відповідно); з 08.09.1992 по 12.11.1993 на шахті імені П.Л. Войкова виробничого об'єднання «Свердловантрацит» (1 рік 02 місяці 05 днів); з 23.11.1993 по 28.06.1996 на шахті «Гуківська» АТ «Гуківвугілля» (2 роки 07 місяців 06 днів); з 13.07.1996 по 16.05.1997 в ШПУ № 9 м. Свердловська (10 місяців 04 дні); з 17.05.1997 по 02.01.2001 в страховому акціонерному товаристві «Саламандра-Восток» (03 роки 07 місяців 16 днів); з 02.04.2001 по 30.11.2001 в ТОВ «АТП Луганськтранс» (07 місяців 29 днів); 01.12.2001 по 20.02.2002 - в ТОВ «Завод побутової хімії «Господарка» (02 місяці 20 днів); з 14.10.2002 по 31.12.2003 - у ВАТ «Машинобудівельний завод «ЗиО - Подольск» (01 рік 02 місяці 1|8 днів); період проходження строкової військової служби за даними військового квитка від 18 листопада 1988 року серії НОМЕР_2 та архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 19.10.2006 № 582 з 27.11.1988 по 20.11.1990 (01 рік 11 місяців 24 дні); період роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування: з 05.07.2006 по 29.12.2011 у ВП «Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит» (05 років 05 місяців 25 днів); з 30.12.2011 по 30.04.2013 у ВП «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» (01 рік 04 місяці 01 день); з 01.05.2013 по 30.09.2014 та з 01.05.2016 по 30.11.2016 у ВП «Шахтоуправління «Червоногіартизанське» ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» (02 роки).
До страхового стажу не зараховано період роботи:
з 01.01.2004 по 11.04.2006 у ВАТ «Машинобудівельний завод «ЗиО - Подольск» (Російська Федерація) у зв'язку з ненаданням довідки про заробітну плату відповідно до Порядку № 22-І та відсутністю інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації;
Пільговий стаж роботи за списком № 1, який визначений ВП «Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит», ВП «Шахта «Червоний партизан» ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» та ВП «Шахтоуправління «Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» (підприємства знаходяться на неконтрольованій українською владою території), обчислено відповідно до даних по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за періоди з 24.07.2006 по 29.12.2011, з 30.12.2011 по 26.04.2013, з 01.05.2013 по 31.08.2014, з 01.05.2016 по 30.11.2016.
До пільгового стажу за списком № 1 не зараховано:
періоди роботи заявника з 18.01.1988 по 13.11.1988 та з 20.12.1990 по 04.01.1992 на шахті імені 60-річчя СРСР Свердловського виробничого об'єднання з видобутку антрациту «Свердловантрацит» в якості підземного електрослюсаря, з 08.09.1992 по 12.11.1993 на шахті імені П.Л. Войкова виробничого об'єднання «Свердловантрацит» в якості підземного електрослюсаря, з 13.07.1996 по 16.05.1997 в ШПУ № 9 м. Свердловська в якості підземного електрослюсаря у зв'язку з неможливістю визначити за трудовою книжкою постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про атестацію робочих місць за умовами праці, про відволікання від роботи (знаходження у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи, про перебування підприємства в простої, тощо);
період навчання з 01.09.1984 по 31.12.1987 в СПТУ № 73 м. Свердловська по спеціальності електрослюсар підземний, оскільки відсутнє підтвердження факту зарахування на пільгову роботу за набутою професією протягом трьох місяців після закінчення навчання;
період проходження строкової військової служби з 27.11.1988 по 20.11.1990 у зв'язку з тим, що не підтверджено факт пільгової роботи на момент призову на строкову військову службу.
До пільгового стажу за списком № 1 також не зараховано період роботи в Російській Федерації з 23.11.1993 по 28.06.1996 в якості підземного електрослюсаря на шахті «Гуківська» АТ «Гуківвугілля» (ліквідоване підприємство) у зв'язку з тим, що із заявою про підтвердження пільгового стажу відповідно до Порядку № 18-1 ОСОБА_2 не звертався, документи відповідно до пункту 11 Порядку № 18-1 для розгляду Комісією не надавав.
Долучені ОСОБА_1 до звернення від 30 вересня 2021 року (заяву довільної форми подано відповідно до Закону України «Про звернення громадян») щодо проведення перерахунку пенсії копії довідок не можуть бути враховані при обчисленні підземного пільгового стажу оскільки відповідно до Закону № 1207 вони не створюють правових наслідків та не підлягають виконанню. Вищезазначені довідки не є документами та не мають юридичної сили і тому не розглядаються та не може служити підставою для перерахунку пенсії.
Враховуючи зазначене та норми законодавства, провести ОСОБА_1 , перерахунок пенсії відповідно до норм статті 8 Закону № 345 неможливо по причині відсутності необхідного 15-річного пільгового стажу на підземних роботах.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копій виданих на ім'я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 9-13).
Позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області через відділ обслуговування громадян № 5 із заявою від 30 вересня 2021 року про перерахунок пенсії згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», разом з якою надав копії довідок від 12 вересня 2021 року № № 1490-1493, від 27 серпня 2021 року № № 3741, 3743, від 22 липня 2021 року № 554, копії наказів від 18 січня 1988 року № 29к, від 14 листопада 1998 року № 760/к, від 20 грудня 1990 року № 612/к, від 04 січня 1992 року № 7/к, від 28 лютого 1995 року № 314, від 25 жовтня 1994 року № 696 (арк. спр. 61-77).
Листом від 18 жовтня 2021 року № 4153-4324/3-02/8-1200/21 відповідач повідомив, що з 22 червня 2021 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. Відповідно до записів трудової книжки встановити право на пенсію за віком на пільгових умовах не можливо, у зв'язку з відсутністю довідок «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» та інформації про атестацію робочих місць за умовами праці згідно з Порядком. Надані позивачем копії довідок, які видані на тимчасово окупованій території України і які відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VІІ є недійсними, тому для перерахунку пенсії вони не застосовуються (арк. спр. 14-16, 86-88).
Згідно з розрахунком страхового стажу, здійсненим ГУПФУ в Луганській області, стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 04 місяці 10 днів, у тому числі за списком № 1 - 08 років 08 місяців 04 дні, а саме: з 24.07.2006 по 29.12.2011 (05 років 05 місяців 06 днів), з 30.12.2011 по 26.04.2013 (01 рік 03 місяці 27 днів), з 01.05.2013 по 31.08.2014 (01 рік 04 місяці 00 днів), з 01.05.2016 по 30.11.2016 (00 років 07 місяців 00 днів) (арк. спр. 95, 114).
Також дослідженням розрахунку страхового стажу позивача встановлено, що навчання в період з 01.09.1984 по 31.12.1987, військова строкова служба з 27.11.1988 по 20.11.1990, а також періоди роботи з 18.01.1988 по 13.11.1988, з 20.12.1990 по 04.01.1992, з 08.09.1992 по 12.11.1993, з 23.11.1993 по 28.06.1996, з 13.07.1996 по 16.05.1997 зараховані до загального страхового стажу позивача.
Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 18 січня 1988 року серії НОМЕР_1 за спірний період судом встановлено:
записи № 1 від 01.09.1984 та № 2 від 31.12.1987 - навчання в СПТУ № 73 м. Свердловська за спеціальністю електрослюсар підземний, диплом від 02.01.1988 серії НОМЕР_4 ;
Свердловське виробниче об'єднання з видобутку антрациту «Свердловантрацит» шахта імені 60-річчя СРСР
записи № 3 від 18.01.1988 та № 4 від 13.11.1988 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 18.01.1988 № 29к), звільнений у зв'язку з призовом в армію (наказ від 14.11.1988 № 760/к);
записи № 7 від 24.11.1988 та № 8 від 17.11.1990 - служба в армії;
записи № 9 від 20.12.1990 та № 10 від 04.01.1992 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 20.12.1990 № 612/к), звільнений (наказ від 04.01.1992 № 7/к);
шахта ім. П.Л. Войкова виробничого об'єднання «Свердловантрацит»
записи № 11 від 08.09.1992 та № 12 від 12.11.1993 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 08.09.1992 № 169-к), звільнений (наказ від 12.11.1993 № 212-к);
шахта «Гуковська» АТ «Гуковвугілля»
записи № 13 від 23.11.1993 та № 14 від 28.06.1996 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 23.11.1993 № 100к), звільнений (наказ від 28.06.1996 № 420-к);
ШПУ № 9 м. Свердловська
записи № 15 від 13.07.1996 та № 16 від 16.05.1997 - працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (наказ від 15.07.1996 № 92к), звільнений (наказ від 16.05.1997 № 57к) (арк. спр. 17-21).
Дослідженням довідок від 12 вересня 2021 року № 1490-1493, від 27 серпня 2021 року № 3741-3743
про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданих Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки «Республіканська паливна компанія «Востоквугілля», встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день під землею та виконував гірничі роботи:
у період з 18.01.1988 по 13.11.1988 - на шахті імені 60-річчя СРСР виробничого об'єднання «Свердловантрацит» за професією електрослюсар підземний видобувної ділянки № 7 з повним робочим днем під землею, що передбачено списком 1 розділом 1 підрозділом 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, 00 років 09 місяців 02 дні;
у період з 20.12.1990 по 04.01.1992 - на шахті імені 60-річчя СРСР виробничого об'єднання «Свердловантрацит» за професією електрослюсар підземний видобувної ділянки № 7 з повним робочим днем під землею, що передбачено списком 1 розділом 1 підрозділом 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, 01 рік 00 місяців 09 днів;
у період з 08.09.1992 по 12.11.1993 - на шахті ім. П.Л. Войкова виробничого об'єднання «Свердловантрацит» за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, ділянка УПР-1, що передбачено списком 1, розділом 1, підрозділом 1, пунктом 1010100а постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, 01 рік 01 місяць 15 днів (арк. спр. 25, 36).
Вказані довідки також містять інформацію про додаткові відомості про зайнятість позивача у вказаному періоді, його заробітну плату, історичні відомості про перейменування підприємств.
Також на підтвердження роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею у вищевказаному періоді позивачем надано: копії наказів директора на шахти імені 60-річчя СРСР виробничого об'єднання «Свердловантрацит» від 18.01.1988 № 29-к (про прийом позивача на роботу), від 14.11.1988 № 760/к (про звільнення позивача у зв'язку з призовом в армію), від 20.12.1990 № 612/к (про прийом позивача на роботу), від 04.01.1992 № 7/к (про звільнення позивача з роботи), копію наказу директора шахти ім. П.Л. Войкова виробничого об'єднання «Свердловантрацит» від 25.10.1994 № 696 «Про результати проведення атестації робочих місць», копію наказу директора шахти «Довжанська-Капітальна» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» від 28.02.1995 № 314 (арк. спр. 26-37, 44-45, 46-47).
Записи в трудовій книжці позивача про роботу позивача на шахті «Гуковська» АТ «Гуковвугілля» з 23.11.1993 по 28.06.1996 за професією електрослюсар підземний підтверджені копіями архівних виписок Государственного казенного учреждения «Центр хранения архивных документов в городе Шахты Ростовской области» від 05.10.2021 № 45-35.3/000-1-7315, № 45-35.3/000-1-7316, № 45-35.3/000-1-7318, № 45-35.3/000-1-7319, які містять інформацію про період роботи позивача, дати прийняття та звільнення з роботи, реквізити наказів, якими оформлено прийняття та звільнення, про перейменування підприємства, про заробітну плату позивача, про кількість спусків та підйомів з 1996 року, про відсутність на зберіганні документів про атестацію робочих місць, копією особової картки позивача № 248 (арк. спр. 38-43).
Час навчання позивача в СПТУ № 73 м. Свердловськ в період з 01.09.1984 по 31.12.1987 за професією електрослюсар підземний підтверджений також копією диплому від 02.01.1988 серії НОМЕР_4 та копією довідки від 22.07.2021 № 554, виданою установою так званої «ЛНР» (арк. спр. 22, 24).
Проходження позивачем строкової військової служби в період з 24.11.1988 по 17.11.1990 підтверджено копією військового квитка від 18.11.1988 серії НОМЕР_2 та архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.10.2006 № 582 (арк. спр. 28, 29).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до абзацу шостого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 2.23 розділу II Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою довільної форми від 30 вересня 2021 року про перерахунок пенсії відповідно до положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Проте відповідач листом від 18 жовтня 2021 року № 4153-4324/3-02/8-1200/21 повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку через недостатність у позивача пільгового стажу за списком № 1, а також про недостатність записів в трудовій книжці позивача для зарахування спірних періодів роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею до пільгового стажу за списком № 1 та неможливість врахування довідок, виданих установами, розташованими на тимчасово окупованій території України.
При цьому, відповідач відповідного рішення про відмову в перерахунку пенсії із викладенням вичерпних підстав його прийняття не прийняв.
Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2020 року в справі № 229/4165/17 викладено правовий висновок, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Однак, відповідач ухилився від прийняття рішення за заявою позивача від 30 вересня 2020 року та надіслав позивачу лист, що свідчить про недотримання ГУПФУ в Луганській області встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії, а саме порушення положень частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1.
Твердження відповідача щодо недотримання позивачем встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка, а відповідачем остаточне рішення стосовно розгляду заяви позивача про перерахунок його пенсії не приймалося, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника, містить всю необхідну інформацію, а відповідач в листі не зазначає про неналежну форму та зміст заяви позивача про перерахунок пенсії.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 748/696/17.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не прийняв вмотивованого рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії від 30 вересня 2021 року.
Щодо наведених в листі мотивів незарахування до пільгового стажу за списком № 1 спірних періодів, суд зазначає таке.
З вищевказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
За наслідками дослідження записів в трудовій книжці позивача суд встановив, що записи про роботу позивача в шахті електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року містять всю необхідну інформацію про період та про пільговий характер виконуваної позивачем роботи (зайнятість повний робочий день на підземних роботах в шахті). Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавці, які скріплені відповідними печатками, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних. Тобто, суд дійшов висновку, що відповідач взагалі безпідставно вимагає від позивача надання уточнюючих довідок.
Суд також звертає увагу відповідача, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Тому відсутність доказів проведення атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року не є підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею до страхового стажу за списком № 1.
Більш того, позивачем до ГУПФУ в Луганській області надані уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер роботи позивача, проте відповідач відмовляє в їх врахуванні з тих підстав, що їх видано установами, розташованими на тимчасово окупованій території України.
Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Надані позивачем уточнюючі довідки у повній мірі узгоджуються з записами в трудовій книжці позивача, а також копіями первинних документів про прийняття та звільнення позивача з роботи.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи позивача в шахті електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року.
Щодо таких підстав для не зарахування періоду роботи позивача з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року в шахті «Гуковська» в Російській Федерації через не звернення позивача до комісії ГУПФУ в Луганській області для підтвердження цього стажу, а також через відсутність даних про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною другою статті 4 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.
Частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених норм судом встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Отже, страховий стаж за період роботи ОСОБА_1 з 23листопада 1993 року по 28 червня 1996 року відповідно до законодавства Російської Федерації має підтверджуватися відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку після 01 квітня 1996 року та (або) документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Судом встановлено, що робота позивача у вказаному періоді підтверджена записами в трудовій книжці, а також архівними виписками архівної установи, дослідженням яких встановлено, що вони містять всю необхідну інформацію, яка підтверджує зайнятість позивача у вказаному періоді на підземних гірничих роботах протягом повного робочого дня.
Тому суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач безпідставно відмовляє в зарахуванні цього стажу до пільгового стажу за списком № 1.
Щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків за цей період, суд зауважує, що тягар відповідальності за недотримання підприємством встановленого порядку щодо передачі на зберігання до архівних установ відповідних документів не може покладатися на працівника та позбавляти останнього права на належний соціальний захист.
Щодо тверджень відповідача про не звернення позивача до комісії ГУПФУ в Луганській області за підтвердженням стажу роботи на підприємстві, що ліквідоване, суд зазначає, що відповідач при прийнятті відповідного рішення не звільнений від обов'язку надати відповідну оцінку поданим заявником документам та підтвердити чи спростувати певний стаж роботи в незалежності від наявності чи відсутності рішення комісії. Тим більше, що таке рішення вимагається знову ж таки тільки у разі відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній. Однак, як вже вище вказано записами в трудовій книжці позивача в повній мірі підтверджений пільговий характер роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею в шахті «Гуковська» в період з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу роботи позивача в шахті електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року, чим допустив бездіяльність, яка, в свою чергу, призвела до протиправного незастосування відповідачем до спірних правовідносин статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», не проведення перерахунку пенсії позивача за його заявою від 30 вересня 2021 року та отримання позивачем з 01 жовтня 2021 року пенсії в розмірі, меншому ніж 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки сукупний стаж роботи позивача шахтарем з урахуванням спірного періоду є більшим 15 років. Відповідно вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як наслідок задоволення основної вимоги, підлягає задоволенню й похідна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 вказаного періоду роботи позивача в шахті електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею.
Щодо дати, з якої слід здійснити такий перерахунок судом встановлено, що вперше із заявою про проведення перерахунку позивач звернувся до відповідача 30 вересня 2021 року, тому згідно з положеннями частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок пенсії позивача має бути здійснений з 01 жовтня 2021 року.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до його загального страхового стажу періодів навчання та строкової військової служби, суд зазначає, що згідно з розрахунком страхового стажу позивача вказані періоди відповідачем вже зараховані до загального страхового стажу. Тому вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Проте, судом встановлено, що вказані періоди не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1 у зв'язку з непідтвердженням відповідачем пільгового характеру роботи позивача на шахті імені 60-річчя СРСР виробничого об'єднання «Свердловантрацит» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, куди ОСОБА_1 був працевлаштований після закінчення навчання в СПТУ № 73 м. Свердловськ за професією електрослюсар підземний у строк, що не перевищує трьох місяців після закінчення навчання, а також з якої був призваний на строкову військову службу.
Оскільки суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив в зарахуванні позивачу цього періоду роботи до пільгового страхового стажу № 1, відповідно, суд дійшов висновку, що відповідач також безпідставно не зараховує до страхового стажу позивача за списком № 1 періодів навчання позивача та строкової військової служби. Тому, керуючись положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зарахувати період навчання позивача та строкової військової служби до страхового стажу за списком № 1.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з обранням судом належного способу захисту порушених прав позивача та виходом за межі позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 23 листопада 2021 року (арк. спр. 8).
Зважаючи, що позов підлягає задоволенню з обранням судом належного способу захисту та виходу за межі позовних вимог позивача, а також, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періодів навчання з 01 вересня 1984 року по 31 грудня 1987 року, строкової військової служби з 24 листопада 1988 року по 17 листопада 1990 року, роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за списком № 1 періоди навчання з 01 вересня 1984 року по 31 грудня 1987 року, строкової військової служби з 24 листопада 1988 року по 17 листопада 1990 року, роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за заявою від 30 вересня 2021 року з 01 жовтня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із врахуванням періодів роботи позивача електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею з 18 січня 1988 року по 13 листопада 1988 року, з 20 грудня 1990 року по 04 січня 1992 року, з 08 вересня 1992 року по 12 листопада 1993 року, з 23 листопада 1993 року по 28 червня 1996 року, з 13 липня 1996 року по 16 травня 1997 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова