Іменем України
25 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7605/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 29 листопада 2021 року надійшла позовна заява адвоката Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02 березня 2021 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 26 грудня 2003 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 01 березня 2021 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
В період з 31 серпня 2014 року по 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В період часу з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2020 року позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22 лютого 2021 року № 101 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, з 01 березня 2021 року з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 19 років 00 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 15 років 10 місяців 24 дні. На думку представника позивача, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення з Національної поліції у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги) складає 34 роки 11 місяців 14 днів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) по лінії Національної поліції України. Пенсію позивачу призначено відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та обчислено відповідно до пункту «б» статті 13 цього закону, а саме у розмірі 50 % сум грошового забезпечення за страховий стаж 25 років.
Позивач 17 вересня 2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга років для призначення пенсії на день звільнення (01 березня 2021 року) у пільговому обчисленні становить 34 роки 11 місяців 14 днів, що є достатньою підставою для набуття ним права на вказаний вид пенсії.
Відповідач отримавши заяву позивача, навіть не розглянув заяву ОСОБА_1 , як того вимагає Закон, не прийняв будь-якого рішення, надав останньому відписку, про те, що йому вже призначена пенсію за пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, яка нарахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства (лист від 13 жовтня 2021 року № 4107-4214/М-02/8-1200/21).
Виходячи з норм Закону № 2262-ХІІ, представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 31 серпня 2014 року по 30 квітня 2018 року, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, та з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2020 року, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, протиправною і такою, що порушує його конституційні права.
Ухвалою від 03 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 40-41).
Від ГУПФУ в Луганській області 16 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 66-70).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 3-1 ГУНП в Луганській області 30 серпня 2021 року надіслало на адресу ГУПФУ в Луганській області документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII, яким передбачено, що пенсія за вислугу років призначається в разі досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до подання про призначення пенсії від 30 серпня 2021 року вислуга років позивача для призначення пенсії складає 25 років 00 місяців 23 дні, у тому числі календарна вислуга складає 19 років 00 місяців 20 днів, страховий стаж для призначення пенсії (заповнюється при призначенні пенсії згідно з п. «б» статті 12 Закону № 2262-XII ) складає 06 років 00 місяців 03 дні. Відповідно до витягу з наказу про звільнення від 22 лютого 2021 року № 101 о/с вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 19 років 00 місяців 20 днів. Враховуючи наведене, позивачу пенсію за вислугу років призначено згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-XII.
Стосовно права позивача на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ відповідач зазначив, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді. Загальна тривалість вислуги у пільговому обрахуванні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії. Законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії. Також відповідач зазначив, що аналіз норм цього Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 19 років 00 місяців 20 днів при необхідних 25 років і більше календарних років.
Щодо порядку подання документів для переведення позивача на інший вид пенсії відповідач зазначив, що позивач 17 вересня 2021 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою довільної форми, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Однак така заява не відповідає формі заяви, затвердженій у додатку 1 до Порядку № 3-1. Оскільки позивачем не дотримано встановленого чинним законодавством порядку звернення до ГУПФУ в Луганській області за переведенням на інший вид пенсії, зазначена заява відповідачем розглянута відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», відповідь надана листом від 13 жовтня 2021 року № 4107-4214/М-02/8-1200/21 з роз'ясненням підстав призначення позивачу пенсії згідно з положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Щодо заявленого клопотання про стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про залучення як співвідповідача ГУНП в Луганській області, в задоволення якого відмовлено ухвалою від 25 січня 2021 року (арк. спр. 73).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України, з 01 березня 2021 року звільнений зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 19 років 00 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 15 років 10 місяців 24 дні, що підтверджено копією витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2021 року № 101 о/с (арк. спр. 23).
Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 18 серпня 2021 року № 304 о/с частково змінено пункт наказу ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2021 року № 101 о/с, вважати страховий стаж: 06 років 00 місяців 03 дні, загальний трудовий стаж: 25 років 00 місяців 23 дні (арк. спр. 51 зворот).
ГУНП в Луганській області на адресу ГУПФУ в Луганській області направлено подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 30 серпня 2021 року, до якого серед іншого додано такі документи для призначення пенсії: заяву про призначення пенсії від 25 серпня 2021 року, грошовий атестат від 10 серпня 2021 року, довідку про додаткові види грошового забезпечення від 10 серпня 2021 року, витяг з наказу від 22 лютого 2021 року № 101 о/с, витяг з наказу від 18 серпня 2021 року № 304 о/с, копію трудової книжки, копію диплому, копію рішення суду від 10 червня 2021 року, архівні довідки від 07 листопада 2013 року № № 3 та 4, довідку з військової частини від 09 червня 2016 року, заяву на утриманця від 25 серпня 2021 року, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження, заяву на надбавку УБД від 25 серпня 2021 року, довідку АТО від 07 червня 2021 року, довідку форми ОК-5 (арк. спр. 47-56).
За заявою поданням ГУНП в Луганській області від 30 серпня 2021 року згідно з протоколом ГУПФУ в Луганській області позивачу з 02 березня 2021 року призначено пенсію за вислугу років згідно з пунктом «б» Закону № 2262-ХІІ, вислуга років - 25 років (календарна 19 років) в розмірі 50 % грошового забезпечення (арк. спр. 46).
ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 17 вересня 2021 року в довільній формі про переведення його на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, разом з якою заяву про призначення/перерахунок за формою, визначеною Порядком № 3-1 (арк. спр. 24-26, 56-57).
Листом від 13 жовтня 2021 року № 4107-4214/М-02/8-1200/21 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивачу про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ через недостатність календарної вислуги років позивача (арк. спр. 27, 64).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною другою статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзаців першого, дванадцятого пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону (абзац тринадцятий пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 17 липня 1992 року прийнято постанову № 393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що при обчисленні вислуги років, необхідної для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, необхідно керуватися Порядком № 393.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.
Абзацом першим пункту 2 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
За приписами підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
За наказами ГУНП в Луганській області від 22 лютого 2021 року № 101 о/с та від 18 серпня 2021 року № 304 о/с вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні: 19 років 00 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 15 років 10 місяців 24 дні, загальний трудовий стаж: 25 років 00 місяців 23 дні (арк. спр. 51).
Згідно з довідками від 07 червня 2016 року № А-4192, від 16 серпня 2021 року № А-667 ОСОБА_1 в період проходження служби в ОВС та Національній поліції брав безпосередню участь:
в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області в період з 31 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року;
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області в період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2020 року (арк. спр. 55 зворот, 56).
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
Крім того, відповідач, приймаючи подання про призначення пенсії та розрахунок вислуги років, погодився із даними щодо вислуги років позивача (як календарної, так і пільгової).
За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 року зробив такі правові висновки:
1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема, пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 та підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1497, які діяли до 27 липня 2011 року), передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 393.
Отже, позивач має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку та переведення з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки його вислуга на день звільнення у пільговому обчисленні становить 34 роки 11 місяців 14 днів (19 років 00 місяців 20 днів - календарна вислуга, 15 років 10 місяців 24 дні - пільгова вислуга без урахування календарної вислуги).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Абзацом першим пункту 4 Порядку № 3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абзац перший пункту 6 Порядку № 3-1).
Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Пунктом 14 Порядку № 3-1 визначено:
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою;
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів;
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3);
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).
З вищевикладених положень Порядку № 3-1 слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення особи з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява, яка може бути подана як особисто, так і переслана поштою.
Також аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви протягом 10 днів з дня її одержання прийняти рішення про переведення особи на інший вид пенсії або про відмову в переведенні на інший вид пенсії. При цьому, рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії має містити зазначення причин відмови та порядок його оскарження.
Однак відповідачем всупереч положень Порядку № 3-1 відповідне рішення за заявою позивача не прийнято.
Відповідач стверджує, що позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про переведення на інший вид пенсії 17 вересня 2021 року із заявою не встановленого зразка, що є порушенням Порядку № 3-1. Однак, такі твердження не відповідають фактичних обставинам справи, оскільки разом із заявою довільної форми позивачем надано заяву, оформлену згідно з Порядком № 3-1.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо неприйняття рішення про переведення позивача з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ за заявою позивача від 17 вересня 2021 року;
зобов'язати ГУПФУ в Луганській області прийняти рішення про переведення позивача з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 17 вересня 2021 року (дня звернення позивача із відповідною заявою).
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 02 березня 2021 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених коштів, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачу вже призначена пенсія відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а порушене право полягає в неприйнятті відповідачем рішення про переведення позивача з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ. Тому у межах спірних правовідносин ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, а не призначити пенсію за вислугу років.
Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.
Щодо дати, з якої відповідачем має бути здійснений такий перерахунок, суд зазначає, що оскільки в даному випадку діє заявочний принцип, тобто дата, з якої здійснюється переведення на інший вид пенсії та перерахунок, залежить не від дати, коли виникло таке право, а від дати, коли особа звернулася до Пенсійного фонду України за таким перерахунком. З заявою про переведення на інший пункт пенсії за вислугу років позивач звернувся саме 17 вересня 2021 року. До того ж позивач відповідно до пункту 12 Порядку № 3-1 був ознайомлений з поданням ГУНП в Луганській області про призначення йому пенсії за вислугу років за пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, не оскаржив його, тим самим з поданням про призначення йому пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ погодився.
Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що строки перерахунку призначених пенсій визначаються статтею 51 Закону № 2262-ХІІ.
Так, частинами першою та другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Строки виплати пенсії визначено частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За приписами частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
Однак відповідач стверджуючи про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом поняття «строк звернення до суду» підміняє «строком перерахунку пенсії».
Що стосується дотримання позивачем строку звернення до суду, то позивач звернувся до суду із дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня отримання листа ГУПФУ в Луганській області за заявою про перерахунок пенсії.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених обставин, нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Що стосується розподілу понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої, дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому не сплачував його при зверненні до суду з цим позовом.
Що стосується відшкодування заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов'язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з позовною заявою представником позивача подано договір про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року № 093/21, додаток № 1 від 05 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року № 093/21, акт здавання-приймання наданих послуг від 23 листопада 2021 року, прибутковий касовий ордер від 05 листопада 2021 року № 093 (арк. спр. 29-37).
Дослідженням пункту 2.1 Договору від 05 листопада 2021 року № 093/21 встановлено, що ОСОБА_1 (Клієнт) взяв на себе зобов'язання оплатити в строки правову допомогу у відповідності до умов цього Договору, зокрема базову вартість, додаткову вартість та супровідні витрати. Згідно з пунктами 3.3 та 3.4 Договору оплата базової вартості правової допомоги за цим Договором здійснюється клієнтом не пізніше трьох днів з моменту підписання договору, а додаткової вартості та супровідних витрат - не пізніше ніж за три робочих дні до наступної відповідної події. Формат оплати за договором побудовано на внесенні повної попередньої оплати з боку клієнта на користь адвокатського бюро до надання відповідної правової допомоги, яка охоплю базову вартість, додаткову вартість та супровідні витрати.
Згідно з додатком № 1 від 05 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року № 093/21 базова вартість договору складає 2500,00 грн та включає: усну консультацію, тривалістю 30 хв., вартістю 150,00 грн; аналіз та вивчення документів, тривалістю 30 хв., вартістю 150,00 грн; аналіз аналогічної судової практики, тривалістю 1 год., вартістю 300,00 грн; складання позовної заяви, тривалістю 3 год., вартістю 1900,00 грн.
Акт здавання-приймання наданих послуг від 23 листопада 2021 року та прибутковий касовий ордер від 05 листопада 2021 року № 093 свідчать, що позивач сплатив базову вартість наданих послуг в сумі 2500,00 грн та отримав від адвокатського бюро визначені в додатку № 1 до Договору базові послуги.
Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача належними та допустимими доказами підтверджено понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.
Як вже вище вказано, позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Проте суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з того, дана категорія справ є поширеною, в якій існує усталена судова практика, суд погоджується з твердженнями представника ГУПФУ в Луганській області, що підготовка позовної заяви та вжиття інших процесуальних дій по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навичок з правових питань.
Відповідно, суд погоджується з твердженнями ГУПФУ в Луганській області, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п'ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Луганській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 1500,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
З викладеного слідує, що цей пункт стосується випадків прийняття судом рішення про стягнення певних конкретно визначених в грошовому розмірі платежів, в той час як позовними вимогами у цій справі є вимоги зобов'язального характеру, тому у суду відсутні правові підстави для звернення судового рішення у даній справі до негайного виконання.
Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неприйняття рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років за пунктом «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пенсію за вислугу років за пунктом «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за заявою позивача від 17 вересня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 17 вересня 2021 року (дня звернення позивача із відповідною заявою).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова