Іменем України
17 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6312/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
27 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі - позивач, ПрАТ “Линік”) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України, пов'язану з тривалим невиконанням і зупиненням виконання судового рішення в адміністративній справі № 1240/2664/18, протиправною;
- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання судового рішення в адміністративній справі № 1240/2664/18 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення провадження з безспірного списання коштів державного бюджету.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні в Державній казначейській службі України (далі - відповідач) з березня 2020 року перебуває (повторно виданий) виконавчий лист по справі № 1240/2664/18, виданий за наслідками набрання чинності судового рішення про стягнення з Державного бюджету України у особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ПРАТ «ЛИНІК» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн, що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн, що утворилась до 01 лютого 2015 року.
27 липня 2020 року позивач звернувся з письмовим запитом щодо стану виконання судового рішення у зазначеній справі (лист № 130000/100000-0027) на адресу відповідача, втім 03 серпня 2020 року у відповідь Товариство отримало листа відповідача від 31 липня 2020 року № 04- 11/2735 про начебто відсутність у стягувана права на доступ до інформації щодо виконання судового рішення.
03 вересня 2021 року Товариство звернулось до Державної казначейської служби України із запитом про стан виконання судового рішення листом № 130000/100000-0033, на який надійшла відповідь у листі № 5-06-06/20557 від 06 жовтня 2021 року про те, що безспірне списання коштів за виконавчими документами не вбачається можливим у зв'язку з наявністю обставин, що є підставами для зупинення безспірного списання коштів відповідно до пункту 13 Порядку.
Відповідач, призупинив безспірне списання коштів, не повідомивши платника податку про таке рішення, а саму процедуру зупинення провів всупереч пункту 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845. Свої дії відповідач обґрунтував наявністю підстав для рішення про зупинення з посиланням на Рішенням Ради національної безпеки та оборони від 19 березня 2019 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», затверджених Указом Президента України № 82/2019.
З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 5 Бюджетного кодексу України, статей 2, 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, пунктів 4, 13, 14, 15, 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), позивач вважає дії відповідача щодо зупинення виконання судового рішення протиправними та просить відновити свої порушені права шляхом зобов'язання відповідача здійснити дії щодо виконання судового рішення.
Відповідач - Державна казначейська служба України адміністративний позов не визнала, про що надала 23 листопада 2021 року надійшов відзив на позовну заяву № 04-12-06/5716, в якому у задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити повністю (арк. спр. 47-51) з огляду на таке.
На виконанні у Казначействі обліковуються виконавчі документи про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та/або пені на користь ПрАТ “Линік” (код ЄДРПОУ 32292929). Власником акцій ПрАТ “Линік” виступає ПАТ “НК “Роснефть” (м. Москва, Софійська набережна, 26/1). Разом з тим, Указом Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, згідно з яким передбачено застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних та юридичних осіб згідно з додатками, а саме застосовано до ПАТ “НК “Роснефть” та головного виконавчого директора ПАТ “НК Роснефть” Ігора Сєчінова наступні види обмежувальних заходів: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України. З огляду на приписи постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 “Про затвердження реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, забороняється проведення операцій, які: 1) мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями); 2) порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями). За інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті ПАТ “НК “Роснефть”, повідомляється, що ПрАТ “Линік” фактично не здійснює господарську діяльність з IV кварталу 2014 року “у зв'язку з форс-мажорними обставинами в Україні”.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (із змінами) (далі - Порядок № 845). Порядком № 845 встановлено механізм здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету, регламентований пунктами 16-23 розділу “Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету”.
Безспірне списання коштів за рішеннями суду про відшкодування сум податку на додану вартість та/або пені здійснюється Казначейством відповідно до норм Бюджетного кодексу України та Порядку № 845. За своєю сутністю повноваження щодо прийняття управлінських рішень під час здійснення безспірного списання коштів державного бюджету є дискреційними повноваженнями Казначейства. Під дискреційними повноваженнями розуміється сукупність прав, закріплених за Казначейством у встановленому законодавством порядку, які застосовуються ним на власний розсуд. Зокрема, до таких повноважень Казначейства відноситься право визначати вимоги до порядку прийняття та оформлення управлінських рішень під час вжиття заходів з безспірного списання коштів, у тому числі щодо необхідності складання внутрішніх документів за наслідками прийнятих рішень. Разом з тим, за своїм змістом закріплені у пунктах 11 та 13 Порядку № 845 норми, якими врегульовані питання відкладення та зупинення безспірного списання коштів, носять імперативний характер та визначають, що відкладення та зупинення безспірного списання коштів здійснюється за настанням певних обставин. Вказані норми не передбачають необхідності додаткового вирішення зазначеного питання службовими особами Казначейства. З огляду на викладене, нормативними документами Казначейства не передбачено прийняття службовими особами окремих рішень або розпоряджень про відкладення чи зупинення безспірного списання коштів, зокрема, в усній або в письмовій формі. У разі отримання Казначейством інформації про наявність обставин, передбачених пунктами 11 або 13 Порядку № 845, Казначейством не здійснюються подальші заходи з безспірного списання коштів. Крім того, законодавством не передбачено інформування стягувача про виникнення підстав для відкладення або зупинення безспірного списання коштів.
Викладене свідчить про те, що перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ та/або пені на користь ПрАТ “Линік” може сприяти подальшому виведенню капіталу ПАТ “НК “Роснефть” за межі України, оскільки підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності на території України та підтвердження намірів використання присуджених сум коштів в господарській діяльності позивача не відомі. Таким чином, на теперішній час Казначейством вбачається наявність підстав для зупинення безспірного списання коштів на користь ПрАТ “Линік” відповідно до пункту 13 Порядку № 845.
Відповідач вказав, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Інтереси держави у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені полягають у забезпеченні правомірного обігу бюджетних коштів, додержанні законодавчого порядку відшкодування, а також у визнанні та фінансуванні лише законних підстав відшкодування.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана до суду 02 грудня 2021 року відповідь на відзив (арк. спр. 70-72). Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Судом у справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 32-33).
Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 січня 2022 року (арк. спр. 80).
У судовому зсіданні 11 січня 2022 року представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, у подальшому до суду не прибув.
У судовому засіданні 11 січня 2022 року оголошено перерву до 17 січня 2022 року (арк. спр. 87).
Відповідач участь свого представника у судових засіданнях не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 83, 89).
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: вул. ім. В. Сосюри, буд. 371, офіс 1-А, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113) є юридичною особою, зареєстрованою 16 грудня 2002 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 жовтня 2020 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (арк. спр. 9-13).
Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (пункт 2 Положення № 215).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 215 основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Пунктом 4 Положення № 215 регламентовано, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість (абзац сьомий підпункту 2); здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3); здійснює інші повноваження, визначені законом (підпункт 24).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року в адміністративній справі № 1240/2664/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (арк. спр. 15-20, 21-26), позов Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми бюджетного відшкодування задоволено:
стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області (ідентифікаційний код 37991110, місцезнаходження: 93405, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, просп. Центральний, будинок 59) на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м.Лисичаснськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна гривня 00 коп.), що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн (дев'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 коп), що утворилась до 01.02.2015;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” витрати зі сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
На виконання вищевказаного судового рішення 10 квітня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом ПрАТ “Линік” видано виконавчий лист в адміністративній справі № 1240/2664/18 про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн, що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн, що утворилась до 01.02.2015 (арк. спр. 14).
Листом від 06 жовтня 2021 року за № 5-06-06/20557 (арк. спр. 30) Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що на виконанні у Казначействі обліковується виконавчий лист, виданий 10.04.2020 Луганським окружним адміністративним судом по справі № 1240/2664/18 про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 10949989,00 гривень. Також зазначено, що Указом Президента України від 19 березня 2019 року № 82/2019 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних, економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” передбачено застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних та юридичних осіб згідно з додатками №№ 1, 2. В санкційному списку перебуває ПАТ “НК “Роснефть” та головний виконавчий директор ПАТ “НК “Роснефть” Ігор Сєчін. Санкції передбачають блокування активів, тимчасові обмеження користування належним їм майном, запобігання вивозу капіталів за межі України. За наявною у Казначейства інформацією, власником акцій та вигодонабувачем Товариства виступає ПАТ “НК “Роснефть” (Софійська набережна, 26/1, м. Москва), законодавством встановлено обмеження щодо перерахування коштів на користь даного платника.
З огляду на приписи постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 “Про затвердження реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, забороняється проведення операцій, які: 1) мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями); 2) порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).
На сьогоднішній день безспірне списання коштів за виконавчими документами не вбачається можливим у зв'язку з наявністю обставин, що є підставами для зупинення безспірного списання коштів відповідно до пункту 13 Порядку. Про наявність вказаних обставин Казначейством неодноразово інформовано Товариство. Після усунення обставин, що унеможливлюють безспірне списання коштів, питання здійснення безспірного списання коштів на користь Товариства буде розглянуто Казначейством.
Згідно з довідкою про суму залишку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період лютий 2015 року, наданою Головним управлінням ДПС у Луганської області, станом на 09 листопада 2021 року залишок бюджетної заборгованості перед ПрАТ “Линік” становить 1676641,00 грн основної заборгованості (арк. спр. 41).
Довідкою Головного управління ДПС у Луганської області про суму залишку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний період підтверджено, що станом на 09 листопада 2021 року залишок бюджетної заборгованості за звітні періоди до 01 лютого 2015 року перед ПрАТ “Линік” становить 9273348,00 грн основної заборгованості (арк. спр. 42).
Отже, предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні судового рішення про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість внаслідок зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яке введено в дію Указом Президента України 19 березня 2019 року № 82/2019.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок № 845.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абзац другий);
боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (абзац третій);
виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України “Про виконавче провадження” (абзац четвертий);
стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави (абзац шостий).
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).
Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (абзац перший пункту 19 Порядку № 845).
Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац п'ятий пункту 23 Порядку № 845).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 845 органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 845 мають право відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.
Пунктом 13 Порядку № 845 регламентовано, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:
1) зупинення судом виконання:
виконавчого документа;
рішення про стягнення коштів;
3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;
4) наявності інших передбачених законом обставин.
Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин (пункт 14 Порядку № 845).
Оскільки на виконанні у Державній казначейській службі України перебуває виконавчий документ про безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про стягнення надходжень бюджету (стягнення з Державного бюджету України на користь платника податків бюджетної заборгованості з податку на додану вартість), на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Щодо невиконання відповідачем судового рішення про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість внаслідок зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введеного в дію Указом Президента України 19 березня 2019 року № 82/2019, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII “Про санкції” (далі - Закон № 1644-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1644-VII санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Отже, Закон № 1644-VII передбачає, що санкції можуть бути застосовані по відношенню як до іноземної юридичної особи, так і до юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій є:
1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй;
3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1644-VII підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб'єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої.
Частиною першою статті 4 Закону № 1644-VII визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;
9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання (частина друга статті 5 Закону № 1644-VII).
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частина третя статті 5 Закону № 1644-VII).
Пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введеного в дію Указом Президента України 19 березня 2019 року № 82/2019, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2.
Згідно з додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” у переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), за порядковим номером 783 вказаний ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянин РФ, головний виконавчий директор ПАО “НК “Роснефть”, колишній заступник Голови Уряду РФ (2008-2012), до якого застосовуються такі види обмежувального заходу (відповідно до Закону України “Про санкції”): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України, строк застосування - 3 роки.
У додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” у переліку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), Публічне акціонерне товариство “Нафтова компанія “Роснефть” відсутнє.
Разом з тим, пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року “Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, виклавши додатки 1 та 2 до зазначеного рішення у редакціях, що додаються.
Згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” за порядковим номером 493 до Публічного акціонерного товариства “Нафтова компанія “Роснефть” (публичное акционерное общество “Нефтяная компания “Роснефть”), основний державний реєстраційний номер - 1027700043502, ідентифікаційний номер платника податків - 7706107510, місцезнаходження юридичної особи - 615035, Російська Федерація, м. Москва, наб. Софійська, 26/1, строком на три роки застосовані такі персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) як запобігання виведенню капіталів за межі України та заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введене в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року “Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введене в дію Указом Президента України 19 березня 2019 року № 82/2019, є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються прав або інтересів осіб, до яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Відповідач безпідставно поширює запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” обмежувальні заходи (санкції) щодо Публічного акціонерного товариства “Нафтова компанія “Роснефть” (публичное акционерное общество “Нефтяная компания “Роснефть”), яке є іноземною юридичною особою, на ПрАТ “Линік”, яке є юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи. Позивач не є особою, стосовно якої вищевказаним рішенням Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
З урахуванням вищенаведеного, положення постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 “Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, до спірних правовідносин не застосовуються.
Отже, у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яким застосовані обмежувальні заходи (санкції) щодо Публічного акціонерного товариства “Нафтова компанія “Роснефть” (публичного акционерного общества “Нефтяная компания “Роснефть”) як іноземної юридичної особи, та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року “Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яким застосовані обмежувальні заходи (санкції) щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина РФ, головного виконавчого директора ПАО “НК “Роснефть”, на яке посилається відповідач, не є іншими передбаченими законом обставинами для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача.
З огляду на викладене, невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2020 року у справі № 1240/2664/18, про стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ “Линік” заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн, що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн, що утворилась до 01.02.2015, обумовлено безпідставним зупиненням безспірного списання коштів державного бюджету (тобто, за відсутності передбачених законом обставин для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача).
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа про стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ “Линік” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету є протиправною бездіяльністю відповідача, що свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позов належить задовольнити повністю, лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2020 року у справі № 1240/2664/18, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна гривня 00 коп.), що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн (дев'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 коп.), що утворилась до 01.02.2015, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету;
зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2020 року у справі № 1240/2664/18, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна гривня 00 коп.), що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн (дев'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 коп.), що утворилась до 01.02.2015, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає повному задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: вул. ім. В. Сосюри, буд. 371, офіс 1-А, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113) до Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2020 року у справі № 1240/2664/18, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна гривня 00 коп.), що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн (дев'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 коп.), що утворилась до 01.02.2015, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету;
Зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 квітня 2020 року у справі № 1240/2664/18, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1676641,00 грн (один мільйон шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок одна гривня 00 коп.), що утворилась у лютому 2015 року та в сумі 9273348,00 грн (дев'ять мільйонів двісті сімдесят три тисячі триста сорок вісім гривень 00 коп.), що утворилась до 01.02.2015, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 17 січня 2022 року.
Суддя Т.В. Смішлива