07.02.2022 Справа № 756/1697/22
Справа № 756/1697/21
Провадження № 2/756/3031/21
про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2022 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Ярошенко Костянтина Юрійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з зазначеним позовом, який не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
За вимогами ч. 4 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак у кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2481 грн.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір», який діє на дату звернення із позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову позивач заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору, на підставі п.п. «б» п.2,3 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що на її утриманні знаходяться дві малолітні доньки, а її колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 756/12937/21, яким з нього стягнуто аліменти на утримання їх дітей, крім того, позивач зазначає, що предметом вказаного позову є захист соціальних та житлових прав її та її доньок.
Відповідно до ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, підставою для звільнення або зменшення від сплати судового збору є скрутний майновий стан сторони.
Згідно з п. 29 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивач вказує на те, що вона розлучена та на її утриманні знаходяться дві малолітні доньки, а її колишній чоловік ОСОБА_2 не виконує рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2021 у справі № 756/12937/21, яким з нього стягнуто аліменти на утримання їх дітей. При цьому, позивачем не надано доказів того, що вказане рішення не виконується, а також жодного доказу на підтвердження її скрутного матеріального стану.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили, що вона за майновим станом не має можливості сплат и судовий збір, а сам по собі факт утримання малолітніх доньок не є передбаченою п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» підставою для звільнення від сплати судового збору.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача, що підставою звільнення її від сплати судового збору є п. 3 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про визнання виконавчого напису №25937, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 14.12.2021 року, про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» заборгованості у сумі 16478,00 грн. таким, що не підлягає, яка жодним чином не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав позивача.
У зв'язку із цим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
За наведених обставин позивачу необхідно сплати судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Оболон.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA718999980313111206000026006; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вищевказаних порушень ст.cт. 175, 177 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Ярошенко Костянтина Юрійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вказівок суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута їй.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://www.reestr.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Тиха