Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
"14" червня 2006 р.
справа № 20-8/125
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства технопарку “Корабел» (99001, місто Севастополь, проспект Героїв Севастополя, 13)
до відповідача: суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості,
суддя Ткаченко М.І.,
Представники сторін:
від позивача - Піманов А.А., довіреність б/н від 1 січня 2006 року;
від відповідача - не з'явився;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю спільного підприємства технопарку “Корабел» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1(далі по тексту - СПД ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості в розмірі 27.639,39 грн. (у тому числі основний борг -12.322,86 грн., штраф -11.213,02 грн., індекс інфляції -3.364,14 грн., три проценти річних -739,37 грн.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачам прийнятих на себе грошових зобов'язань.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином, своїм правом, передбаченим статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористувався, відзив на позов не представив, як і витребувані судом документи згідно ухвал суду від 4 травня, 22 травня, 29 травня 2006 року.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав можливим розглянути спір у відсутність представника відповідача по наявним в справі матеріалам.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухав представника позивача, дослідивши представлені докази, суд
2 квітня 2004 року відповідач, позивач та ТОВ “СРК “Севморсудоремонт» уклали контракт № 402004/29.
Згідно умов контракту відповідач (Замовник) передає, а ТОВ “СРК “Севморсудоремонт» (Виконавець 1) та позивач (Виконавець 2) прийняли замовлення на ремонт з докуванням теплохіду “Паром -2» в об'ємі ремонтної відомісті.
Додатковою угодою № 402004/29-1 до контракту сторони узгодили вартість виконаних ТОВ СП технопарку “Корабел» робіт в розмірі 12.322,86 грн. та строк закінчення ремонту як 17 квітня 2004 року.
Роботи в рамках контракту були виконані вищевказаними виконавцями відповідно до технічних вимог та договірних зобов'язань, що підтверджується підписаним сторонами контракту актом про здачу -прийом від 17 квітня 2004 року.
На підставі акту здачі -прийому позивач виставив замовнику рахунок № 56 від 17 квітня 2004 року на суму 12.322,86 грн.
Відповідно до пункту 1 розділу У контракту розрахунки по контракту проводяться замовником банківським переводом по пред'явленню виконавцями платіжним документом наступним порядком:
- перший платіж: 40 відсотків від контрактної ціни робіт кожного виконавця протягом 3 банківських днів після підписання акту прийому судна в ремонт;
- другий платіж: остаточний розрахунок за мінусом першого платежу, від ціни по виконавчої ремонтної відомості після акту про здачу -прийом до відходу судна з ремонту.
Відповідач оплату по виставленому рахунку не провів.
Таким чином за замовником залишилося сума основного боргу в розмірі 12.322,86 грн.
В порядку статті 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував на суму боргу три проценти річних в розмірі 739,37 грн., індекс інфляції -3.364,14 грн., штраф -11.213,02 грн.
Відсутність з боку відповідача погашення боргу в добровільному порядку з'явилося підставою для позивача звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.
При вирішені даного господарського спору суд виходить з наступного.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року № 980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення» Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Пунктом 4 вказаного розділу передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки відповідач підписав контракт та додаткову угоду до нього, таким чином він прийняв на себе всі зобов'язання, що передбачені умовами контракту та додаткової угоди, у тому числі не тільки приймати виконані роботи, але і оплачувати їх в належні строки в передбаченому сторонами порядку. Оскільки відповідач порушив умови контракту та не оплатив у повному розмірі виконані роботи, суд вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 12.322,86 грн. обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Таким чином, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність є спеціальної відповідальністю, яка регулює сферу грошових зобов'язань сторін.
В представленому позивачем розрахунку заборгованості сума трьох процентів річних складає 739,37 грн. На думку суду цей розрахунок є невірним з тих підстав, що позивач не застосовує правила статті 232 Господарського кодексу України, а саме нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дані обставини дають суду право скоректувати наданий позивачем розрахунок, після чого розмір трьох процентів річних повинен складати 185,35 грн.
Відносно стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 3.364,14 грн. суд керується наступним.
По змісту статті 625 Цивільного кодексу України сплачення суми боргу кредиторові повинно проводитися з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За своєю правовою природою індекс інфляції не є різновидом штрафних санкцій, тому до даної суми не застосовуються правила статті 232 Господарського кодексу України та правила спеціальної позовної давності, передбачені главою 19 Цивільного кодексу України.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок індексу інфляції і вважає його вірним, а суму індексу інфляції в 3.364,14 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно представленому позивачем розрахунку боргу штраф розрахований в розмірі 11.213,80 грн. Таким чином, позивач виправив арифметичну помилку, спочатку допущену в позовної заяві при розрахунку штрафу (позивач указав суму штрафу, заявлену до стягнення, в розмірі 11.213,02 грн.).
Крім того, позивач в наданому розрахунку штрафу застосовує правила статті 232 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим розмір штрафу складає 11.213,80 грн.
Суд визнав наданий розрахунок вірним, а суму штрафу в 11.213,80 грн. такою, що підлягає стягненню в відповідача.
З урахуванням висловленого суд задовольняє позов частково в розмірі 27.086,15 грн. (у тому числі основний борг - 12.322,86 грн., індекс інфляції -3.364,14 грн., три проценти річних -185,35 грн., штраф -11.213,80 грн.).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 270,86 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.
Керуючись статтями 526, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 20, 22, 49, 75, 77, 80 -82, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікований код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства технопарку “Корабел» (99001, місто Севастополь, проспект Героїв Севастополя, 13, код в ЄДРПОУ 30628492) заборгованість в розмірі в розмірі 27.086,15 грн. (у тому числі основний борг - 12.322,86 грн., індекс інфляції -3.364,14 грн., три проценти річних -185,35 грн., штраф -11.213,80 грн.), а також витрати по оплаті державного мита в сумі 270,86 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.
3. В решті позову -відмовити.
Суддя
Ткаченко М.І.
Розсилка
ТОВ СП технопарку “Корабел» (99001, місто Севастополь, проспект Героїв Севастополя, 13)
1
СПДОСОБА_1(АДРЕСА_1)
1
В справу
1
В наряд
1