Дата документу 11.02.2022 Справа № 335/9164/20
Є.У.№ 335/9164/20 Головуючий у 1 інстанції: Ісаков Д.О.
№ 22-ц/807/253/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
11 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бєлки В.Ю.
Онищенко Е.А.
розглянув в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2021 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води,
В жовтні 2020 року Концерн «МТМ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною діяльністю Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємств є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організації та її збут та інше.
Концерн «МТМ» у період з 01.04.2014 року по 31.08.2020 року надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи на загальну суму 99849,70 гривень.
Споживачами за вказаний період сплачено частково оплату за надані послуги в сумі 17413,14 гривень, в тому числі за рахунок субсидії 13461,04 гривень.
Станом на 01.09.2020 року сума непогашеної заборгованості за вказаний період складає 82436,56 гривень.
Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі у розмірі 84165,62 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Концерну Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 82436 гривень 56 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Концерну Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 судові витрати у виді судового збору у розмірі 700 гривень 67 копійок, з кожного.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну Міські теплові мережі» 29351,75 грн, в іншій частині вимог в позові відмовити.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, щодо відомостей про адресу місця реєстрації відповідачів від 09.03.2021 року. ОСОБА_4 був зареєстрований за вказаною адресою з 21.07.1998 року по 04.05.2020 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Особовий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ОСОБА_4 . Особовий рахунок переоформлений на ОСОБА_1 .
Плата за централізоване опалення нараховується з опалювальної площі 58,24 кв.м., за централізоване постачання гарячої води на чотирьох осіб, які були зареєстровані за вищевказаною адресою, в подальшому на трьох осіб.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, що постачається до житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.
Відповідно до ч.2 ст. 7, ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов'язком виконавця є підготовка для укладання договору про надання відповідних послуг.
Відповідачі не здійснили укладання договору з виконавцем послуг, у зв'язку з чим надання послуг з централізованого опалення здійснювалось у відповідності до положень Закону та Правил.
Не зважаючи на відсутність письмового договору, фактично між сторонами існували правовідносини з приводу надання-отримання послуг з централізованого опалення, а отже, існує й зобов'язання по оплаті отриманих послуг.
Згідно ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відсутність укладеного між сторонами договору не позбавляє споживача обов'язку щодо оплати наданих їм послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (підігріву питної води).
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Система опалення помешкання відповідачів є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Концерн «Міські теплові мережі» у період з 01.04.2014 року по 31.08.2020 року надав послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 99849,70 гривень.
Споживачами за вказаний період сплачено частково оплату за надані послуги в сумі 17413,14 гривень, в тому числі за рахунок субсидії 13461,04 гривень.
Станом на 01.09.2020 року сума непогашеної заборгованості за вказаний період складає 82436,56 гривень.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов'язаний оплачувати комунальні послуги.
Судом також було враховано, що всі відповідачі є співвласниками квартири, щодо якої надавалися комунальні послуги.
Суд першої інстанції також правомірно виходив з того, що за положеннями ст. 541 ЦК України, зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер. Таким чином, особи, які мають право власності на квартиру, незалежно від частки , несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Виходячи з положень ст. Стаття 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно зі звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Суд першої інстанції врахував чинне законодавство в сфері правовідносин з надання комунальних послуг.
Зокрема, пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
За ч.ч. 1, 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідачами не оспорено наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі.
Натомість як при розгляді справи у суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді вони посилалися на пропуск позивачем строк позовної давності.
Судом першої інстанції надана оцінка доводам відповідачів щодо пропуску строків позовної давності та можливого застосування наслідків цього пропуску.
Так, судом було враховано наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебігу позовної давності починається заново (ч.1, 3 ст. 264 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надяться пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на появ, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня пісня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі з квітня 2014 року по серпень 2020 року здійснили оплату у розмірі 3574,50 гривень за період з квітня 2017 року по травень 2019 року, що свідчить про визнання відповідачами боргу, тобто перебіг позовної давності в даному випадку переривається на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України).
Крім того, в цей же період відповідачі отримали субсидію у розмірі 13461,04 гривень.
Позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції судова колегія враховує наступне.
Відповідачами не надано докази на підтвердження того, що сплати ними заборгованості здійснювалася лише за поточні нарахування.
Більш того, ще у березні 2017 року відповідачами була внесена субсидія, яка значно перевищувала нарахування за поточний місяць, що свідчить про визнання відповідачами боргу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
Відтак суд першої інстанції правомірно вважав, що здійсненням платежів та сплатою субсидії у березні 2017 року у розмірі, що перевищує нарахування за поточний місяць відповідачами було здійснено дії, які свідчать про переривання строку позовної давності.
Безпідставними є посилання апелянтів на те, що вони не проживали квартирі а відтак не повинні нести витрати по її утриманню та сплачувати комунальні послуги.
За ст.319 ЦК України власність зобов'язує. Власники майна зобов'язані утримувати майно, що їм належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, участь кожного співвласника у витратах пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна передбачає необхідність несення витрат, які є необхідними для підтримки спільного майна у належному стані.
Таким чином, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Відповідно до частини 1 статті 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Отже, співвласник незалежно від того чи проживає він у квартирі, яка належить йому на праві спільної часткової власності , зобов'язаний нести витрати по утриманню майна.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинне відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності, автономії волі, розумності й добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні всіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об'єкті нерухомого майна споживача та інших осіб - понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».)
Відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що вони у встановленому порядку повідомили про їх тривалу відсутність у власному житлі, що надавало б їм можливість уникнути зайвих витрати по оплаті водопостачання.
Серед інших доводів апеляційної скарги відповідачі посилалися на те, що позивачем сплачений судовий збір без зазначення відомостей про те, в якій справі він сплачений.
Судова колегія враховує, що позивачем надано оригінал квитанції, повторне використання якого унеможливлене.
За ст.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті позивач на підставі п.3.1. та п.3.7 здійснив перерахування судового збору за подання позову до суду.
Судом першої інстанції перевірені доводи відповідачів та з'ясовано, що судовий збір у розмірі 2102,00 гривень зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується випискою (а.с.17), а використання платіжного доручення № 9897 від 22.09.2020 року повторно в іншій справі неможливо.
Тож наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам в справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко