Дата документу 11.02.2022 Справа № 336/1481/21
Є.У.№ 336/1481/21 Головуючий у 1 інстанції: Савеленко О.А.
№ 22-ц/807/209/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
11 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів з матері на утримання малолітньої дитини,
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів з матері на утримання малолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10.04.2010 року одружився з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.04.2016 року шлюб позивача з відповідачем розірвано. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.04.2016 року призначено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ј частини від усіх видів заробітку доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.02.2016 року і до досягнення повноліття сином.
Як зазначив позивач, малолітній ОСОБА_5 залишився проживати із ним та бабусею ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач стверджував, що приділяє належну увагу вихованню сина, постійно підтримує зв'язок зі школою та класним керівником, всебічно сприяє гармонійному, інтелектуальному та фізичному розвитку дитини.
Також позивач посилався на те, що мати ОСОБА_5 , мешкає окремо від сина, за місцем свої поточної реєстрації у м. Запоріжжі. Вже понад три роки не надає сину опіки та жодної матеріальної допомоги, не цікавиться його життям та навчанням, ніяких контактів з дитиною не підтримує.
За таких обставин залишається чинним його обов'язок сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання сина, який він виконує сумлінно. Між тим відповідач на утримання сина не витрачає жодних коштів. Кошти отримані на дитину використовує на власні потреби.
Посилаючись на вищезазначене просив суд, припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів, призначених за рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.04.2016 р. у справі № 314/2149/16-п на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.02.2016 року, і до досягнення повноліття сином.
Стягнути із ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.02.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Кондратенка О.Б. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що аліменти від позивача нею не отримуються, зберігаються на депозитному рахунку ДВС з огляду на те, що фактично не виконане судове рішення, яким визначено місце проживання дитини з нею, матір'ю. Просила про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому 10.04.2010 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції шлюбі.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 35).
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.04.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що був зареєстрований Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 129 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , щомісячно у розмірі ј частини від всіх видів заробітку (доходу) але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 18.02.2016 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 24-26).
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17.11.2016 року по справі № 314/5877/16-ц визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матірю ОСОБА_8 .
Вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_5 від батька ОСОБА_1 , зобов'язавши ОСОБА_1 передати малолітнього ОСОБА_5 матері дитини ОСОБА_8 ( а.с. 95-100) Рішення набрало законної сили та видано виконавчий лист.
Згідно інформації про виконавче провадження, 20.12.2016 року державним виконавцем Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Діденко-Грецькою К.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 13.11.2016 року виданого по справі № 314/5877/16-ц. Цього ж дня прийнято постанови про залучення представників органу опіки і піклування та представників поліції для участі у проведенні виконавчих дій.( а.с. 105-109).
За невиконання без поважних причин рішення суду про відібрання дитини, державним виконавцем накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 3400 грн. (а.с. 116-117). Вказані обставини не заперечував і сам позивач по справі.
Постановою державного виконавця від 31.05.2017 року провадження по справі закінчено на підставі п 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати аліментів, позаяк не виконане рішення про встановлення місця проживання дитини з матір'ю, не доведено безпідставне використання нею грошових коштів, стягнених з позивача у якості аліментів на дитину.
Жодними доказами не підтверджений той факт що дитина правомірно проживає з батьком за умови існування судового рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також за умови притягнення позивача до відповідальності за невиконання судового рішення.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Та обставина, що всупереч ухваленому судовому рішенню, яке набуло чинності, дитина проживає з батьком, (який ухиляється від виконання судового рішення), не надає право батькові переглядати питання щодо стягнення аліментів до визначення у встановленому законом порядку правомірності проживання дитини з батьком.
Суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 129-1 Конституції України, за якими суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Тож оскільки рішення Вільнянського районного суду Запорізької області про визначення місця проживання дитини з матір'ю та про відібрання дитини від 17.11.2016 року, яке набрало законної сили не виконано через свідоме ухиляння позивачем від його виконання, суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав для припинення стягнення аліментів на момент розгляду справи судом першої інстанції не встановлено, як і підстав для стягнення аліментів з матері ОСОБА_2 .
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції судова колегія вважає що немає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Одночасно судова колегія враховує, що позивач не позбавлений права заявити аналогічний позов після зміни у встановленому порядку визначеного місця проживання дитини шляхом ухвалення нового судового рішення в справі про визначення місця проживання дитиниНаведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.
Судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 11 лютого 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков