Дата документу 10.02.2022 Справа № 333/3936/21
Єдиний унікальний № 333/3936/21 Головуючий у 1 інстанції: Стоматов Е.Г.
Провадження № 22-ц/807/476/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
10 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зміну способу та розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зміну способу та розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позов обґрунтований тим, що 01.08.2015р. між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2020 р. у справі № 335/10524/19 шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення шлюбних відносин сторін неповнолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір'ю ОСОБА_2
11.10.2019р. прийнято Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя судовий наказ № 335/10527/19, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.09.2019р. до досягнення дитиною повноліття.
На виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 60627052 з примусового виконання судового наказу № 335/10527/19 від 11.10.2019р. Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Після припинення шлюбних відносин сторін по справі, неповнолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір'ю ОСОБА_2 . Місцем проживання позивачки та її з відповідачем спільного сина була наступна адреса: АДРЕСА_1 . Але у зв'язку із тим, що неповнолітній ОСОБА_3 має алергічне захворювання, яке виражалося у вигляді сильного кашлю та чиханні, лікарями було рекомендовано змінити місто Запоріжжя на те, яке є більш екологічно чистим. Під час перебування у відпустці в місті Львові жодних виражень алергічної реакції у неповнолітнього ОСОБА_3 не було. Тому заради поліпшення стану здоров'я дитини позивач була вимушена змінити постійне місця проживання, переїхавши з міста Запоріжжя до міста Львова. Згідно договору оренди (найму) житла від 17.12.2020р. позивач є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у якій позивач проживає разом із сином. Щомісячний платіж за оренду вказаної квартири становить 10500,00 грн.
Згідно довідки дитячого садочка «Труляля» від 01.02.2021р., який відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22.12.2020р., оплата за садочок коштує 8000.00 гривень щомісяця. Оплату здійснює вона, а також було додатково сплачено первинний внесок у розмірі 2000,00 гривень згідно з правилами дитсадка. Дитячий садочок «Труляля» є приватним, та його було обрано у зв'язку із відсутністю вільних місць у державних садках, які є доступними від місця проживання. Вказаний садочок включає в себе заняття з англійської мови та загальну фізичну підготовку на заняттях з кікбоксингу. Сплата грошових коштів за відвідування цього дитячого садочку неповнолітнім ОСОБА_3 здійснюється позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними квитанціями, зокрема, два платежі було здійснено у розмірі 7200,00 грн. та 7680,00 грн., з відрахуванням витрат на харчування за період хвороби дитини з розрахунку 80,00 грн/день.
Згідно довідки про стан здоров'я дитини (для дошкільного навчального закладу) амбулаторії сімейної медицини № 2 КНП «Львівська 1-А міська клінічна лікарня імені Князя Лева» від 21.12.2020р., ОСОБА_3 пройшов медичний огляд. Висновок (діагноз згідно з МКХ-10 або повний діагноз за згодою батьків, фізичний, нервово психічний розвиток дитини): фізичний розвиток середньо-гармонійний; психомоторний розвиток відповідає віку.
Згідно консультації гастроентеролога дитячої поліклініки "Веселка" від 23.04.2021р., здійснено 23.04.2021р. первинний огляд ОСОБА_3 лікуючим лікарем у зв'язку зі скаргами на періодичні болі в животі, які зникають після випорожнень, схильності до закрепів, в результаті якого встановлено діагноз: К59.9 - функціональне порушення кишечнику, неуточнене. З метою усунення скарг неповнолітнього та подальшого обстеження було призначено курс лікування, про що також зазначено у вказаній довідці.
Також кожні 3-6 місяців дитина перебуває на лікування у лікаря-стоматолога, задля сріблення зубів та їх пломбування. Тобто неповнолітній ОСОБА_3 потребує постійного медичного лікування, а сплата за вищевказані послуги та виконання усіх призначень курсів лікування здійснюється виключно позивачем, що підтверджується частиною відповідних квитанцій.
Крім того, з метою оздоровлення неповнолітнього ОСОБА_3 позивачем мінімум 2 рази на рік здійснюється спільна із дитиною відпустка. Восени 2020 року відбулася поїздка до міста Львова, кожного року позивач відвозить дитину до моря на 7- 10 днів. У 2021 році відбулася спільна із дитиною поїздка до Карпат та планується до моря.
Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця
за 2020 рік, загальна сума доходу за звітний (податковий) період склала 310 625,90 грн. Щомісячний дохід позивача складає майже 25 000,00 гри., з яких 8000,00 грн. позивач сплачує за дитячий садок, який відвідує син, та 10500,00 грн. за орендоване житло. Залишок грошових коштів, який складаєт 6500,00 грн., залишається на забезпечення дитини продуктами харчування, лікування, одягом за сезоном, тобто, речами першої необхідності.
Позивач зазначила, що квитанцій про сплату грошових коштів за медичні послугу, придбання медичних засобів, одягу за сезоном, продуктів харчування, речей першої необхідності та іншого не зберігала, тому як зазвичай здійснювала оплату у безготівковій формі. Враховуючи той факт, що грошових коштів, які надає відповідач на утримання сина, зовсім не вистачає, весь тягар матеріального забезпечення поклався на її плечі.
Що стосується матеріального становища відповідача, то воно є значно кращим на відміну від позивача. Але, не дивлячись на значно кращий матеріальний стан, відповідач не повною мірою виконує покладений на нього батьківський обов'язок щодо утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Платежі, які відповідач здійснює на утримання сина, у середньому складають від 2000,00 до 3000,00 грн., не дивлячись на його дохід. Вказані платежі здійснюються не щомісячно, а із затриманням на 1-2 місяці. Вказаних коштів взагалі не вистачає аби забезпечити дитині достатні умови для проживання, його розвитку та інших необхідних потреб.
У листі Олександрівської ДПІ Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області "Про надання інформації" від 28.08.2020р. за вих. № 49023/10/08-01-49-09 надано інформацію щодо отриманих відповідачем доходів від здійснення підприємницької діяльності за 2019 рік. З вказаного листа вбачається, що згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. загальна сума доходу за звітний (податковий період) склала 793 809,11 грн. Тобто, щомісячний дохід відповідача складає майже 67 000,00 грн., а розмір аліментів 3 000 грн.
Не дивлячись на отримання доходу у вказаному розмсірі, відповідач звернувся із заявою до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 серпні 2020р., в якій просив нараховувати суму аліментів на користь ОСОБА_2 згідно чинного законодавства України, а згідно з ч. 2 статті 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості.
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.03.2015р., ОСОБА_1 є фізично особою-підприємцем 3 групи. Тобто, будучи ФОП та отримуючи значний щомісячний дохід, відповідач бажає сплачувати аліменти на утримання дитини у мінімальному розмірі, не дивлячись на те, що дитина кожного дня потребує продуктів харчування, лікування, одягу за сезоном та інше. Саме тому просила суд збільшити розмір аліментів на утримання дитини, зокрема, одночасно змінити спосіб їх стягнення з частки від доходу на тверду грошову суму в розмірі 15000,00 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення і розмір аліментів, встановлений судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/10527/19.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця,
починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908 гривень судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на твердженнях ОСОБА_4 щодо недоведеності позивачем обставин щодо погіршення її майнового стану чи стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечила проти доводів апелянта, вважає, що ухвалене рішення суду першої інстанції є законним, оскільки судом враховано необхідні витрати на дитину, яка на теперішній час має захворювання, у зв'язку з чим перебуває на обліку та потребує подальшого нагляду та лікування, внаслідок чого відбувся й переїзд до м. Львова, де винаймання житла позивачем та садочок для дитини потребують більших витрат, ніж це було в м. Запоріжжі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру.
Враховуючи наведене, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із співмірності потреб, необхідних та достатніх для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з доходами позивача та відповідача, та визнав обґрунтованим позов щодо зміни способу стягнення аліментів та часткового збільшення їх розміру до суми 5000 грн. щомісячно.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2020 року (справа №335/40524/19) (а.с.16). Рішення набрало законної сили 17 лютого 2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 ,що підтверджується свідоцтвом про народження від 26 січня 2016 року, виданим Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 59. Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).
Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2019 року з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку/доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.09.2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.15). Судовий наказ набрав законної сили 11.10.2019р.
Судом першої інстанції правильно здійснено наступний аналіз норм матеріального права, якими унормовано спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якій кореспондує ст.27 Конвенції ООН про права дитини, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст.ст. 141,180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, тобто такий обов'язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини щодо належного матеріального забезпечення є законодавчо передбачена можливість зміни раніше визначеного рішенням суду розміру аліментів залежно від зміни певних життєвих обставин.
Так, відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених СК України.
Аналогічне роз'яснення надане в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3.
Разом з тим, з аналізу ст.192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від
05.02.2014р. у справі № 6-143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів), а тому у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Оскільки спір між сторонами виник з приводу розміру аліментів, тому при визначенні їх розміру та доцільності збільшення попередньо визначеного відповідно до ст.182 СК України суд обов'язково враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших аліментних зобов'язань; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження обставин, передбачених статтею 192 СК України, а саме, погіршення стану здоров'я дитини та погіршення майнового стану позивача після ухвалення судового наказу, яким присуджено сплату аліментів у /4 частці від доходу батька, ОСОБА_2 надала довідки, які містять визначені дитині лікарські діагнози, рекомендації та призначення; виписки та довідки із медичного огляду хворого, які містять діагноз, лікарські рекомендації та призначення; консультативні висновки, які містять лікарські рекомендації та призначення.
Твердження апелянта щодо недоведеності зазначеними доказами погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 , який би потребував систематичного моніторингу та лікування, відхиляються судовою колегією, оскільки консультативним висновком лікаря-алерголога передбачено систематичний огляд ОСОБА_3 та з'ясування стану його здоров'я раз на три місяці. При цьому, зазначений висновок не містить жодних інших відомостей щодо кінцевої дати перебування дитини під наглядом зазначеного лікаря, із чого слідує необхідність тривалого спостереження дитини лікарем-алергологом. Враховуючи наведене, доводи ОСОБА_4 щодо наявності короткочасного захворювання ОСОБА_3 є безпідставними.
Колегія суддів вважає посилання апелянта на висновки Верховного Суду у інших
справах необґрунтованими, оскільки вони висвітлюють інші обставини, з приводу яких вирішувався спір щодо утримання батьками неповнолітніх дітей.
Є безпідставними також його доводи, що всі визначені у цій справі обставини існували на час прийняття судового наказу.
Так, при видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі ј частки від доходу платника презюмується безспірність таких вимог стягувача, а тому не є предметом ретельного дослідження низка тих обставин, які враховуються при вирішенні спору у позовному провадженні.
Натомість, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона через алергічне захворювання дитини змушена була переїхати до м. Львова, рівень життя у якому є значно вищим, а її затрати на винаймання квартири, яка забезпечить достойні умови проживання дитині, на дитячий заклад, є значно більшими, ніж у м. Запоріжжі. До цих витрат ще й приєднались витрати, пов'язані з лікування дитини, про що нею надані належні та допустимі докази, через що аліментів у сумі від 2000 грн. до 3000 грн. стало не вистачати для утримання сина.
Всі вказані доводи повно та всебічно дослідив суд першої інстанції, надавши їм належну правову оцінку, та дійшов вірного висновку, що сплачуваних у ј частці від середньої по м. Запоріжжю заробітної плати аліментів, не вистачає на належний рівень забезпечення дитини. Але все ж вважав, що і визначений позивачем розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 15 000 грн. є занадто великим з огляду на те, що батьки мають рівною мірою приймати участь у забезпеченні дитини, а не один із них. Тому визначив, на думку колегії, достатній на теперішній час з урахуванням всіх нових обставин у житті дитини розмір аліментів у твердій грошовій сумі у 5000 грн.
Доводи ОСОБА_4 про те, що збільшення його балансового доходу не підтверджує факт отримання ним збільшеного чистого доходу, що залишається в розпорядженні ФОП після сплати податків, зборів, відрахувань та інших обов'язкових платежів до бюджету, нарахування заробітку найманим працівникам відхиляються судовою колегією з огляду на таке.
Відповідно до положень частин першої, п'ятої - шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами першою - другою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вищезазначене твердження апелянта не підтверджується жодними доказами, зокрема, квитанціями чи платіжними дорученнями про його необхідні відрахування з отриманого від підприємницької діяльності доходу.
Так, згідно з пунктом 9 податкової декларації відповідача, види підприємницької діяльності у звітному періоді зазначені - 62.01 Комп'ютерне програмування, а в пункті 8 зазначено, що фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді за 2020 рік - 0.
Отже, цим спростовуються доводи відповідача про сплату ним грошових коштів на функціонування, покупку сировини, зарплату співробітникам.
Не здобуто доказів і про інші необхідні витрати відповідача, крім аліментів на сина сторін, що свідчить про можливість сплати ним аліментів у більшій сумі ніж сума від 2000 до 3000 грн. щомісячно, зважаючи на потреби дитини та місячний дохід відповідача, який обрахованого майже у 67 000 грн. в місяць.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для зміни (збільшення) розміру аліментів та зімни виду стягнення з частки від доходу на тверду грошову суму у розмірі 5000 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у скарзі, апеляційний суд не знаходить.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та належних доказів, якім надана правильна правова оцінка, у результаті чого позов визнано частково обгрунтованим.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Постанова прийнята, складена та підписана 10 лютого 2022 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.