Справа № 177/1078/21
Провадження № 1-кп/177/37/22
09 лютого 2022 року м. Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду угоду про примирення потерпілого з обвинуваченим, укладену в рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12021041230000263 від 19.04.2021, відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України.
20.01.2022 в судовому засіданні стороною захисту надано суду угоду про примирення потерпілого з обвинуваченим, згідно якої, ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість за ч. 1 ст. 286-1 КК України, обставини по справі не оспорює і зобов'язується беззастережно визнати висунуте йому обвинувачення у судовому провадженні, претензій матеріального та морального характеру потерпіла ОСОБА_5 не має, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 повністю відшкодовані завдані матеріальні та моральні збитки. Крім того, вказаною угодою, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, повне та добровільне відшкодування шкоди, погодились на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, із можливістю на підставі ст. 75 КК звільнити із випробувальним терміном 2 (два) роки. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування - не застосовувати.
Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про примирення, яку вони з потерпілою уклали добровільно.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_7 просила суд затвердити угоду, оскільки зміст останньої відповідає інтересам її підзахисного, зокрема посилаючись на п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в якому зокрема зазначено, що суд, окрім іншого, має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з'ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов'язковим. У зв'язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила добровільність укладення угоди з обвинуваченим, пояснила, що матеріальна та моральна шкода їй відшкодована в повному обсязі, будь-яких претензій до обвинуваченого вона не має, просила суд затвердити угоду про примирення.
Представник потерплої ОСОБА_6 просив затвердити угоду про примирення.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти затвердження вказаної угоди, вказував, що при укладенні угоди про примирення не дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, правила КПК України та КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення потерпілого з обвинуваченим, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.
У відповідності до ст.474 КПК України, після перевірки угоди на відповідність чинному законодавству, суд ухвалює рішення про затвердження угоди про визнання винуватості чи відмову у затвердженні у разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.
Відповідно до положень ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу таабо закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість, виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Згідно обвинувальному акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яка передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вказане кримінальне правопорушення відноситься до злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що передбаченні розділом ХІ Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», суд приймаючи рішення щодо затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, окрім іншого, має враховувати, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається.
Зокрема затвердження таких угод не допускається у справах про злочини, передбачені розділом XI "Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту". Водночас у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення в разі вчинення означених кримінальних правопорушень угода про примирення може бути укладена.
Отже, при укладенні угоди про примирення потерпілого з обвинуваченим сторонами не враховано, що основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286, а його додатковим обов'язковим об'єктом - життя і здоров'я особи, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, за яких до ОСОБА_8 не можуть бути застосовані імперативні норми кримінального закону, що виключає можливість укладення угоди відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що умови укладеної угоди в частині узгодженого сторонами покарання суперечать вимогам закону, який регламентує призначення такого покарання та можливість звільнення від його відбування.
Так, сторони в угоді дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнити із випробуванням терміном на 2 роки.
Частиною 1 ст. 75 КК України визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже вказаною нормою статті визначені випадки, які виключають прийняття рішення про звільнення від відбування покарання, зокрема засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, тому угода в цій частині також не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015 року, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти рішення про відмову у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, та продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Таким чином, враховуючи, що угода про примирення, укладена 20.01.2022 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 не відповідає нормам чинного Закону про кримінальну відповідальність, суд вважає за необхідне відмовити у затверджені угоди та продовжити судовий розгляд у загальному порядку.
Керуючись ст.474 КПК України, суд, -
Відмовити у затвердженні угоди про примирення потерпілого з обвинуваченим, укладеної 20.01.2022 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Судове провадження у кримінальному провадженні продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1