Справа № 203/490/22
Провадження № 2/0203/740/2022
02 лютого 2022 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «КЕШ ТУ ГОУ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Встановив:
01 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стрєльніков Євгеній Анатолійович звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «КЕШ ТУ ГОУ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, в якому просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 17.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, зареєстрований за № 14957, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», заборгованості у розмірі 11120,00грн.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність передачі цивільної справи за територіальною підсудністю до іншого суду.
Так, відповідно до статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
В обґрунтування підстав подачі позову до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за місцем виконання виконавчого напису, позивач послалася на правила альтернативної підсудності, встановлені ч. 12 ст. 28 ЦПК України та зазначив, що місцем виконання виконавчого напису є Центральний район м. Дніпра, оскільки виконавчий документ поданий та прийнятий до примусового виконання за місцем проживання боржника, а адреса фактичного місця проживання боржника ОСОБА_1 : будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Так, згідно долученої до позовної заяви копії постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули Артема Михайловича про відкриття виконавчого провадження від 10.01.2022 року, видно, що виконавчий напис пред'являвся стягувачем для примусового виконання приватному виконавцю за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).
Тобто вказаний виконавчий документ поданий та прийнятий до примусового виконання за місцем проживання боржника.
Аналогічні висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19 (провадження № 61-21991св19), що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування визначається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації.
Також відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
У позовній заяві позивач зазначає, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження свого місця проживання у м. Дніпрі, Центральний район, позивач надав акт обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_3 .
Проте це не є належним підтвердженням зареєстрованого місця проживання позивача у встановленому законом порядку.
Відомості та докази щодо місцезнаходження майна боржника в Центральному районі (кол. Кіровський район) м. Дніпра в матеріалах справи відсутні.
Частинами 1, 3 статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, що здійснюється на підставі ухвали суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем обрано підсудність за правилами альтернативної підсудності за місце виконання виконавчого напису нотаріусу, яке визначено за місцем проживання боржника позивача, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , справа підлягає передачі за територіальною підсудністю до Запорізького районного суду Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 10, Iстоміна, 37).
Керуючись статтями 27, 28, частинами 1, 3 статті 31, статтями 258-260 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «КЕШ ТУ ГОУ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати за територіальною підсудністю до Запорізького районного суду Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 10, Iстоміна, 37).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Ф.М. Ханієва