Справа № 202/21524/13-ц
Провадження № 2/202/353/2022
Іменем України
19 січня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді: - Бєльченко Л.А.,
при секретарі: - Булгаковій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося з цим позовом до відповідачів.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13.06.2007 року у розмірі 116 881 грн. 76 коп., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ПАТ «Акцент-Банк» 10 000 грн., вирішено питання про судові витрати.
30.09.2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд зазначеного заочного рішення.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2020 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Згідно довідки від 30.09.2020 року, наданої архіваріусом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, цивільна справа № 202/21524/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, знищена у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2020 року ініційовано відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 202/21524/13-ц за зазначеним позовом та зупинено провадження до набрання законної сили рішенням по цивільній справі про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2021 року (провадження № 2-в/202/8/2020), що набрала чинності 16.06.2021 року, відновлено втрачене судове провадження у справі № 202/21524/13-ц.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2021 року поновлено провадження у справі, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2013 року скасовано, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № HAXRRC14110018 від 13.06.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 10 334,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.06.2010 року.
В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 05.02.2013 року, за розрахунком позивача, становить 126 881,76 грн., і складається з: заборгованості за кредитом - 9 843,71 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 44 743,24 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 534,38 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 62 242,25 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 6 018,18 грн.
Окрім того, зобов'язання за вказаним кредитним договором забезпечені порукою у розмірі 10 000,00 грн. на підставі укладеного позивачем з ПАТ "Акцент - Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № HAXRRC14110018 від 13.06.2007 року у загальному розмірі 116 881,76 грн., стягнути з відповідачів ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» солідарно на свою користь 10 000,00 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на юридичну правову допомогу у розмірі 3 200,00 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір .
Відповідач ОСОБА_1 і його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені, відзиву на позов не направили, але у заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позову, зазначаючи, що кредитний договір від 13.06.2007 року з позивачем не укладав, а його підпис в заяві позичальника є підробленим; грошових коштів він не отримував. Зазначив, що позивач не надав виписки з особового рахунку, на який було перераховано грошові кошти. Також зазначив, що не надавав дозволу на підписання договору поруки та посилався на Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції станом на 20.12.2011 року, згідно якого забороняється стягувати штрафні санкції та проценти в сумі більш ніж 50% заборгованості, а також заявив про застосування позовної давності до вимог позивача.
Представник відповідача ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не направив, про розгляд справи повідомлений.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.06.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання останнім заяви-позичальника № HAXRRC14110018 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Згідно з умовами даного договору позичальник отримав кредит у розмірі 10 334,50 грн. на строк 36 місяців з 13.06.2007 року по 13.06.2010 року включно з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 186,02 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 939,5 грн.
У заяві позичальника зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) і Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, складають між ним та банком кредитно-заставний договір. Також зазначено, що згідно п. 4.2 Умов при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 8,5% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Згідно заяви позичальника, складовою кредитного договору є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які наявні в матеріалах справи, і Тарифи, які в матеріалах справи відсутні .
Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 20.10. 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» укладено договір поруки № 167, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань у межах 10 000,00 грн.
Позичальник порушив умови кредитного договору, тому у нього, згідно з наданим банком розрахунком, за вказаним кредитним договором станом на 05.02.2013 року утворилася заборгованість яка становить 126 881,76 грн., та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9843,71 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 44 743,24 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 3 534,38 грн.; нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 62 242,25 грн., а також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), та 6 018,18 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням встановлених судом обставин і відповідних ним правовідносин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 9 843,71 грн. і заборгованість за комісією в сумі 3 354,18 грн., оскільки зазначене випливає з умов кредитного договору і підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Банком.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.
У правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відзначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування заборгованості по відсоткам на умовах кредитного договору, у т.ч. за підвищеною ставкою, у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань із повернення кредиту, банк здійснив по 05.02.2013 року включно, що виходить за межі визначеного кредитним договором кінцевого строку повернення кредиту, яким є 13.06.2010 року.
Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 по відсоткам станом на 13.06.2010 року на умовах кредитного договору в розрахунку заборгованості Банком не зазначена.
Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про перерахунок заборгованості або здійснювати його самостійно з метою приведення розміру заборгованості до положень законодавства та умов кредитного договору.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом, у зв'язку з чим відмовляє позивачеві у задоволенні цієї частини вимог з зазначених вище підстав.
Суд також не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафу, оскільки надані Банком до кредитного договору № HAXRRC14110018 Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами 13.06.2007 року кредитного договору шляхом підписання заяви позичальника. У зв'язку з цим у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19).
Суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафу.
Дійшовши висновку про часткове задоволення позову, суд критично ставиться до посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що заява позичальника ним підписана не була, а його підпис є підробним.
Відповідно до частини 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що заява позичальника містить не його підпис, належними і допустимими доказами не підтверджені, тому до уваги не приймаються.
Суд також критично ставиться до заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування до вимог позивача строку позовної даності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до заяви позичальника № HAXRRC14110018 кінцевий термін повернення усієї кредитної заборгованості визначено сторонами 13.06.2010 року. До суду з даним позовом Банк звернувся у березні 2013 року, тобто в межах строку позовної давності .
Стосовно вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 543 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ст. 554 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами), у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до пункту 8 договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, вищезазначений договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.
Як убачається з договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, строк виконання основного зобов'язання в Договорі не встановлено.
Судом встановлено, що строк дії кредитного закінчився 13.06.2010 року, зазначена дата є датою настання строку виконання основного зобов'язання. Позивач протягом шести місяців з цієї дати не пред'явив вимогу до поручителя, звернувся до суду з позовом лише у березні 2013 року.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за договором поруки, у зв'язку з чим відмовляє позивачеві у цій частині вимог.
Стосовно стягнення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на юридичну допомогу суд виходить з такого.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Проте позивачем не надано жодного підтвердження понесених ним витрат на юридичну допомогу у розмірі 3 200,00 грн. та не здійснено їх обґрунтування, тому суд не вбачає підстав для стягнення цієї суми з ОСОБА_1 на користь позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 131,98 грн. ((9 843,71 грн. + 3 354,38 грн.) * 1268,82 грн. / 126 881,61 грн.).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12,13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 198 (тринадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 09 коп., що складається з: 9 843,71 грн. заборгованості за кредитом; 3 354,18 грн. заборгованості за комісією.
В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) судовий збір в розмірі 131 (сто тридцять одна) грн. 98 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.А.Бєльченко.