Справа № 210/571/21
Провадження № 1-кп/210/191/22
іменем України
"09" лютого 2022 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого- судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст.358, ч. 3 ст. 149 КК України, ОСОБА_6 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч. 2 ст.150-1, ч. 3 ст. 149 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120000000264 від 06.11.2019 року, -
У провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт. Судовий розгляд визначено проводити в закритому судовому засіданні.
Під час судового розгляду, прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначає, що ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Також прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначає, що ризики, встановлені під час досудового слідства, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Прокурор вказує, що перебуваючи на свободі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останні обґрунтовано підозрюються у вчиненні умисного, особливо тяжкого кримінального правопорушення проти честі, волі та гідності особи, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Стороною захисту заявлено усне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв"язки, не має намірів переховуватися від суду.
Адвокат ОСОБА_7 захисник ОСОБА_6 , просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання зазначив, що його підзахисна не має намірів переховуватися від суду, має неофіційний дохід. Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала свого захисника.
Головуючий суддя, вислухавши позиції сторін кримінального провадження щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , приходить до наступних висновків.
Згідно 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлюються певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено склад колегії суддів, а саме головуючого судді ОСОБА_1 і суддів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Оскільки, член колегії - суддя ОСОБА_10 перебуває на лікарняному, до завершення строку тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 неможливо за вказаних обставин розглянути колегією суддів питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з урахуванням вищевказаних Перехідних положень КПК України, приходить до висновку про можливість розгляду питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одноособово головуючим по справі - суддею ОСОБА_1 .
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлений згідно попереднього рішення суду з даного приводу, спливає 11.02.2022 року, проте до вказаного терміну ухвалити вирок у кримінальному провадженні не виявляється можливим.
Крім того, до сплину вказаного терміну не можливо провести чергове судове засідання.
Згідно ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При цьому, суд дотримується свого раніше зробленого висновку і про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і про неможливість запобігання ним за допомогою більш м'яких запобіжних заходів, оскільки відсутні підстави для висновку про інше.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченим строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуються вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Головуючий суддя враховує тяжкість злочину, який має свій раціональний зміст, що свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від суду та перешкоджати судовому розгляду.
Головуючий суддя враховує, що обвинувачені не мають місця реєстрації та постійного місця проживання в місті Кривий Ріг, у будь-який момент можуть змінити місце проживання. Крім того, не встановлені міцні соціальні зв"зки, які б переконували суд в тому, що у разі зміни запобіжного заходу, обвинувачені будуть виконувати процесуальні обов"язки.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На території України обвинувачена ОСОБА_4 місця реєстрації не має, офіційно не працевлаштована, постійно змінює місця мешкання,раніше судима, що свідчить про достатність підстав вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, виконання покладених на неї процесуальних обов"язків може переховуватися від суду.
На території України обвинувачена ОСОБА_6 місця реєстрації не має, офіційно не працевлаштована, постійно змінює місця мешкання, міцні соціальні зв"язки відсутні, що свідчить про достатність підстав вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, виконання покладених на неї процесуальних обов"язків може переховуватися від суду.
Крім того, доказів про наявність в обвинувачених на території міста Кривого Рогу міцних соціальних зв"язків та постійного місця проживання не встановлено.
Суд встановив, що станом на 09 лютого 2022 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3,5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які хоча і зменшились з часу обрання запобіжного заходу, однак це не є достатньою правовою підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, головуючий суддя також враховує що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Отже, на переконання головуючого судді, продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде сприяти уникненню можливості спілкування обвинуваченої з визначеним колом осіб, і такий запобіжний захід наразі є об'єктивно виправданим.
Також головуючий суддя погоджується, що існує ризик того, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що підтверджується репутацією самої ОСОБА_4 , яка, будучи раніше неодноразово судимою за скоєння умисних кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, на шлях виправлення не стала, відповідних висновків для себе не зробила та у період не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості повідомлена про підозру у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину.
Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Головуючий суддя враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні декількох злочинів впродовж незначного періоду часу, у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Головуючим вивчалась можливість застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченими та їхніми захисниками на їх користь, однак у цьому випадку головуючий суддя приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання процесуальних рішень у справі.
На підставі викладеного, оцінюючи у їх сукупності встановлені у справі обставини, позиції учасників процесу, дані щодо наявності наведених вище передбачених законом ризиків, керуючись ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, головуючий суддя не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
У зв'язку з викладеним у клопотанні сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 291, 331, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, головуючий суддя,
Клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч. 2 ст.150-1, ч. 3 ст. 149 КК України раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на два місці, тобто до 06 квітня 2022 року включно.
Клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст.358, ч. 3 ст. 149 КК України раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на два місці, тобто до 06 квітня 2022 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3", для виконання, вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошення 10 лютого 2022 року об 12 год. 50 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т. Миру 24, третій поверх).
Головуючий суддя: ОСОБА_1