Справа № 945/1048/21
Провадження №2/472/28/22
25 січня 2022 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Камашевої Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" про визнання недійсним договору позики,
21 липня 2021 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" про визнання недійсним договору позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та ТОВ "МІЛОАН" було укладено договір №4484483 від 20.03.2021 року, відповідно до якого ним було отримано позику. Однак, ознайомившись зі змістом договору, він вважає укладений договір позики недійсним з наступних підстав:
- позивач зазначає, що ним не було підписано даний договір;
- відповідачем не було письмово повідомлено позивача про всю необхідну інформацію щодо умов договору; відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і що він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач в порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору, та не зазначив їх в змісті договору;
- прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповіданому чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абз. 3 ч. 6. ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію";
- в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту;
- відповідачем було введено його в оману щодо істотних умов договору, зокрема стосовно відсоткової ставки за користування кредитом та йому не було зазначено нічого про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов'язання.
Зважаючи на вказані обставин просив суд визнати договір позики №4484483 від 20.03.2021 року недійсним.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином 06.01.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання повістки. 18 січня 2022 року надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача ТОВ "МІЛОАН" в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином 07.12.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання повістки. До суду 12.10.2021 року надав відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглядати без участі представника відповідача, та зокрема зазначив, що відповідач є фінансовою установою та ним організовано сервіс з надання онлайн позик та отримання позик здійснюється шляхом вчинення клієнтами позичальниками ряду поетапних дій, позивач є клієнтом їх сервісу та саме він звернувся до сайту для оформлення заявки на отримання грошових коштів у позику. Вони виконали умови договору та надали грошові кошти. Позивачем не доведено, і взагалі не надано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на ім'я позивача було оформлено договір позики - кредитний договір №4484483 від 20.03.2021 року на суму 8000 гривень з терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 04.04.2021 року.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Так, частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак, важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1)електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2)електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З досліджених в судовому засіданні доказів, наданих позивачем до позовної заяви, та відповідачем до відзиву, вбачається, що анкета - заява на кредит за договором №4484483 від 20 березня 2021 року, договір про споживчий кредит №4484483 від 20 березня 2021 року (індивідуальна частина), графік платежів до нього підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а відповідно до засвідченої копії меморіального ордеру № 41977431 від 20.03.2021 року було перераховано відповідачем на рахунок позивача кредиту на суму 8000 гривень. - (а.с.70-88).
Таким чином, 20 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4484483 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі якого позикодавець зобов'язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту становить 8000,00 у валюті: українській гривні.
Згідно з п.1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 20 березня 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 04 квітня 2021 року (п.1.4. Договору).
Відповідно до п.1.5. Кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплати позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає: 3400 грн. в грошовому виразі та 1034 грн. відсотків річних у процентному значенні.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору (п.1.6.Договору).
Відповідно до п. 6.1, 6.2 Кредитного договору - цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно - цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.
Згідно з п. 6.3 Кредитного договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом положень ч. 1, ч. 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», і перед його підписанням позивач мав змогу ознайомитись з усіма необхідними істотними умовами договору та з усією необхідною інформацією про кредит та умови кредитування, і підписавши договір шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, також і підтвердив своє ознайомлення з правилами та умовами кредитування.
За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Зі змісту оскаржуваного кредитного договору №4484483 від 20 березня 2021 року вбачається, що у ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Крім того, з п. 5.1 Кредитного договору вбачається, що позичальник підтверджує, що до підписання Договору ознайомився з усіма умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту Договору (індивідуальної частини), правил та іншої інформації, розміщеної на веб - сайті Товариства, про відомості (інформацію), вказані в ч.1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до п. 6.5 Договору сторонами узгоджено, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.7.1 Договору строк його дії складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
А тому, суд вважає, що доводи позивача про несправедливі умови кредитування, є безпідставними.
Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України)
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту неукладення оспорюваного договору позики.
Судом встановлено, що даний договір був укладений саме позивачем, який підписавши його, тим самим підтвердив, що ознайомився з усіма умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Саме лише твердження позивача про непідписання договору позики, відсутність його волевиявлення на укладення такого, неповідомлення його про всю необхідну інформацію щодо умов договору, за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до договору відступлення права вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 року ТОВ "МІЛОАН" відступило право вимоги за спірним договором ТОВ "ФК "Кредит Капітал", тобто саме ТОВ "ФК "Кредит Капітал" є належним відповідачем по даній справі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до змісту позовної заяви, вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи.
Клопотань про заміну неналежного відповідача від позивача ні на стадії підготовчого засідання, ні на стадії судового розгляду до суду не надходило, а самостійно суд не в змозі замінити неналежного відповідача на належного. (Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року, справа №304/284/18).
Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача ТОВ "МІЛОАН", що тягне за собою відмову в задоволенні позовних вимог також і з цієї підстави.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, які викладені в мотивувальній частині рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" про визнання договору позики №4484483 від 20.03.2021 року недійсним, - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко