іменем України
09 лютого 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 747/395/21
Головуючий у першій інстанції - Косенко Ю. Л.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/250/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку (суддя Косенко Ю.Л.), ухвалене о 14 год. 22 хв. у смт Талалаївка, повний текст рішення складено 22 жовтня 2021 року,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області 17 181,45 грн заборгованості із заробітної плати, 16 019,22 грн вихідної допомоги при звільненні, 59 022,41 грн компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 07.09.2017 по 25.02.2021, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі, обрахованій за період з 26 лютого 2021 року по день винесення рішення суду включно та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в понесених розмірах. Позов мотивовано тим, що розпорядженням голови Талалаївської РДА від 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 07 вересня 2015 року. Розпорядженням голови Прилуцької РДА №68-к від 25.02.2021 року позивача звільнено з 25.02.2021 року з посади у зв'язку з ліквідацією Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та скороченням посади. За доводами ОСОБА_1 , на день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати становила 17 181,45 грн, із вихідної допомоги - 16 019,22 грн, з виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки - 59 022,41 грн. Позивач вказував, що відповідач розрахунок з ним не провів ні в день звільнення, ні в подальшому, незважаючи на неодноразові звернення з цього приводу.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року позов задоволено частково; стягнуто із Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 17 181 грн 45 коп. заборгованості по заробітній платі, 16 019 грн 22 коп. вихідної допомоги при звільненні, 59 022 грн 41 коп. компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28 081 грн, а всього 120 304 грн 08 коп., з якої провести відрахування обов'язкових зборів та платежів; в іншій частині вимог позивачу відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування понесених судових витрат 10 908 грн; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів належного розрахунку з позивачем при його звільненні, а наведені у позовній заяві доводи належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не спростовані.
В апеляційній скарзі Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що Прилуцька районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки вона фінансується з державного бюджету відповідно до програми 7951010 «Здійснення виконавчої влади у Чернігівській області» і не має права здійснювати фінансування видатків на утримання бюджетних установ, які з 1 січня 2021 року повинні фінансуватися виключно з бюджетів таких територіальних громад, так як це є порушенням ст.116 Бюджетного кодексу України. Відповідач посилається, що у відповідності до п/п 3 п.6-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад новоутвореного району, з дня набуття нею повноважень є правонаступником всього майна, прав та обов'язків районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад ліквідованих районів, території яких включені до складу новоутвореного району, якщо інше не передбачено цим Законом. Також Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області звертає увагу, що залишок коштів на котловому рахунку Талалаївського районного бюджету, який утворився станом на 01 січня 2021 року, складав 3477,5 тис.грн та був перерахований на рахунок Прилуцької районної ради. Відповідач вважає довідки №719 від 25 лютого 2021 року і №163 від 28 липня 2021 року неналежними, недопустимими та недостовірними доказами в суді, оскільки бухгалтер у день видачі довідок в Талалаївському центрі була звільнена, тому процес підписання та проведення відповідних нарахувань був виключно неможливим. Крім того, Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області вважає інформацію, зазначену в довідці про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати, беззаперечним фактом про відсутність самої заборгованості та обов'язку щодо її погашення. Відповідач звертає увагу, що відповідно до Акту від 01 листопада 2021 року №7379/07/31479921 про результати позапланової виїзної перевірки Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не встановлено порушень з заборгованості по виплаті заробітної плати по вказаному центру. За доводами Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, її вина у невиплаті всіх виплат у день звільнення позивача не доведена, отже вона не повинна нести відповідальність, передбачену ст.117 КЗпП України. Відповідач також вважає розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним розміру фактичних витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Менько Д.Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача вказує, що трудові відносини в Україні регулюються не Бюджетним кодексом України, а Кодексом законів про працю України, тому вважає необґрунтованими посилання відповідача, що Прилуцька районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у даній справі. За доводами позивача, оскільки Талалаївський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) є державним органом, то незалежно від джерел його фінансування відповідальність за його борги, зокрема й щодо виплати працівникам заробітної плати та інших виплат, несе держава в особі Прилуцької районної державної адміністрації, оскільки саме державним органом прийнято рішення про ліквідацію вказаного центру. Представник позивача посилається, що висновки суду щодо розрахунку належних йому від відповідача грошових сум у зв'язку зі звільненням будь-якими належними та допустимими доказами не спростовані.
Надану Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області відповідь на відзив суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що розпорядженням Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області №128-к від 04 вересня 2015 року призначено ОСОБА_1 з 07 вересня 2015 року на посаду директора Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (а.с.13).
Розпорядженням Талалаївської районної державної адміністрації Чернігівської області №181 від 02 грудня 2020 року зобов'язано припинити шляхом ліквідації діяльність юридичної особи публічного права Талалаївський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг); попередити працівників Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про наступне вивільнення відповідно до Кодексу законів про працю України; забезпечити передачу майна центру до Талалаївської селищної ради (а.с.14).
Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації №21 від 14 січня 2021 року зобов'язано утворити комісію з реорганізації юридичної особи шляхом приєднання - Талалаївської районної державної адміністрації до Прилуцької районної державної адміністрації (а.с.15).
Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області №68-к від 25 лютого 2021 року звільнено ОСОБА_1 25 лютого 2021 року з посади директора Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у зв'язку з ліквідацією Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та скороченням посади (а.с.16).
17 червня 2021 року ОСОБА_1 подав голові Прилуцької районної державної адміністрації звернення, в якому посилався на те, що при звільненні і станом на 17 червня 2021 року з ним не було проведено остаточний розрахунок (а.с.17), у відповідь на яке відповідач повідомив про те, що ним вживаються заходи з метою сприяння у ліквідації заборгованості по виплатам заробітної плати (а.с.18-19).
Згідно з довідкою про доходи заробітна плата ОСОБА_1 у грудні 2020 року становила 17 355 грн, у січні 2021 року - 8 811 грн; середньоденна заробітна плата складає 638 грн 20 коп (а.с.20).
Відповідно до довідки Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) нарахована і не виплачена ОСОБА_1 заробітна плата за період з 01.01.2021 по 25.02.2021 становить: нарахована заробітна плата за січень 2021 - 8 811,00 грн; нарахована заробітна плата за лютий 2021 - 8 370,45 грн; нарахована вихідна допомога - 16 019,22 грн; нараховано розрахункові (невикористана відпустка за період роботи з 07.09.2017 по 25.02.2021 - 109 календарних днів) - 59 022,41 грн; всього нараховано: 92 223,08 грн; до виплати: 74 239,58 грн (а.с.21).
Вказане також підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за січень та лютий 2021 року (а.с.75-76).
Згідно з листом Управління Державної казначейської служби України у Талалаївському районі Чернігівської області від 10 вересня 2021 року по установі Талалаївський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) станом на 01.01.2021 року і по даний час зареєстрована кредиторська заборгованість в Управлінні відсутня (а.с.61).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 03 вересня 2021 року та довідки Срібнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 09 вересня 2021 року заборгованість зі сплати страхових внесків відсутня (а.с.91, 93).
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Клжен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина першої статті 117 КЗпП України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Встановивши, що відповідачем не надано доказів належного розрахунку з позивачем при звільненні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, ОСОБА_1 було підтверджено належними доказами наявність заборгованості із виплати заробітної плати як станом на день звільнення, так і станом на день ухвалення рішення суду, зокрема довідкою №163 від 28 липня 2021 року, обліково-платіжними відомостями за січень та лютий 2021 року.
Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження виплати вказаної заборгованості.
Доводи Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, що вона є неналежним відповідачем по даній справі, не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, незалежно від джерел фінансування та подальшої зміни головного розпорядника бюджетних коштів Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідальність за його борги, зокрема й щодо виплати працівникам заробітної плати та інших виплат, несе держава в особі Прилуцької районної державної адміністрації, оскільки саме цей державний орган у порядку правонаступництва був роботодавцем ОСОБА_1 та саме ним прийнято рішення про ліквідацію вказаного центру і звільнення позивача. У зв'язку з викладеним, відсутні підстави для покладення обов'язку з виплати заробітної плати та інших виплат позивачу на інший державний орган.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги як належні докази надані позивачем довідки №719 від 25 лютого 2021 року та №163 від 28 липня 2021 року.
Так, довідка про доходи №719 видана за підписом керівника установи та головного бухгалтера в день видачі розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , а довідка №163 видана за підписом голови ліквідаційної комісії. Відомості у вказаних довідках узгоджуються з даними, зазначеними у розрахунково-платіжних відомостях за січень та лютий 2021 року. Відповідачем не спростовано вказані нарахування, а тому з урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для висновку про неналежність вказаних доказів.
Суд першої інстанції обгрунтовано вважав неналежними доказами листи Центру зайнятості, Фонду соціального страхування, Державної казначейської служби, оскільки відповідачем не заперечувався сам факт наявності заборгованості з виплати заробітної плати за 2021 рік ОСОБА_1 та іншим працівникам Талалаївського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), враховуючи також відсутність доказів на підтвердження виплати заробітної плати та інших належних позивачу виплат при звільненні.
Посилання відповідача на Акт Головного управління ДПС у Чернігівській області від 01 листопада 2021 року не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки його було складено після розгляду справи і ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому він не може бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Доводи Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області щодо неспівмірності розміру правничої допомоги фактичним витратам не заслуговують на увагу, оскільки при визначенні її розміру судом першої інстанції враховано участь адвоката у суді та кількість затраченого часу, який підтверджується протоколами судових засідань.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: