Справа № 606/2724/21
07 лютого 2022 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Ромазан Л.С.,
при секретарі Будз М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області, третя особа приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І., про визнання права власності на спадкове майно-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області, в якому просять визнати за ними право власності на майно - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .
Зокрема, позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/16 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на 7/16 часток вказаного житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, з яких на ј, як за членом колишнього робітничого двору, та на 3/16 частки в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять визнати за ними, за кожною, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/16 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 . Позивачі не можуть отримати свідоцтво про право власності на вказане спадкове майно через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на нього.
У судове засідання позивачі не з'явилися, у позові вказали про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують із мотивів, викладених у позові, просять його задовольнити.
Відповідач Теребовлянська міська рада Тернопільської області у судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог.
Приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановив
Житловий будинок в АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 )належить до робітничого двору, головою якого був ОСОБА_5 .
Дружиною ОСОБА_5 є позивач у справі є ОСОБА_2 , яка станом на 15 квітня 1991 року проживала разом із ним та була зареєстрована за адресою розташування зазначеного робітничого двору.
На день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному будинковолодінні, окрім його дружини, були зареєстровані та проживали дочки спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (позивачі у справі). Зазначене підтверджується довідкою Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 26.10.2021 року № 09 - 04/09/438.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.
Так, відповідно до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов'язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.
Спеціальним нормативним актом, який визначав порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.
Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.
Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, тому положення статей 120, 123 ЦК УРСР застосуванню не підлягають, оскільки майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права. Він не мав статусу колгоспного двору, а тому немає підстав застосування до правовідносин у цій справі норм ЦК УРСР 1963 року, у тому числі за аналогією закону.
Тому слід керуватися вимогами Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР 1969 року, за яким суб'єктами права спільної сумісної власності вважалося подружжя.
Так, згідно з ч.1 ст.22 даного Кодексу майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2 частці кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що є часом відкриття спадщини на належне йому майно. Належну йому частку у зазначеному житловому будинку, яка складала Ѕ, успадкували його дружина та дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , оскільки із ним спільно проживали на день смерті та вступили в оперативне управління спадковим майном.
Отже, після смерті ОСОБА_5 позивачам у справі належить по 1/8 частці кожному у належному йому майні робітничого двору, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до висновку ТзОВ «ТРІУМФ-2020» вартість житлового будинку загальною площею 62.4 кв.м, житловою площею 40.7 кв.м із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , складає 92800 грн.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено у зв'язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Із постанови приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 1 жовтня 2021 року № 461/02-31 вбачається, що іншими спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5) кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народжена після його смерті.
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно із статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, аналізуючи докази у справі, суд приходить до висновку про те, що позивачу ОСОБА_2 належить 5/8 частки у майні робітничого двору - житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , з яких на Ѕ частки у майні подружжя, та на 1/8 частки після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - по 1/8 частці у вказаному майні після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд не приймає до уваги твердження позивачів про те, що позивач ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який відносився до колгоспного двору (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), оскільки ними не підтверджено належними та допустимими доказами, яке саме нерухоме майно відносилось до майна колгоспного двору за особовим рахунком № НОМЕР_2 , головою якого була ОСОБА_6 .
Судові витрати позивачі просять залишити за ними.
Аналізуючи зазначені обставини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.76-80, 200, 263-265 ЦПК України, ст. 524, 529, 548,549 ЦК України 1963 року, ст.316, 328, 392 ЦК України 2003 року, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/8 частку у майні робітничого двору - житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , зареєстрована у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 5/8 частки у майні робітничого двору - житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , з яких на Ѕ частки у майні подружжя, та на 1/8 частки після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , зареєстрована у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/8 частку у майні робітничого двору - житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , зареєстрована у АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/8 частку у майні робітничого двору - житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя