Справа 573/21/22
Номер провадження 3/573/30/22
08 лютого 2022 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Терещенко О.І.,
з участю секретаря судового засідання Півньової О.М. ,
прокурора Парфьонова І.В.,
правопорушника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі матеріали, які надійшли з управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, на момент інкримінованих дій працюючого т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,
ОСОБА_1 , будучи тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, в порушення вимог п.п. 1-4 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив у встановленому законом порядку безпосереднього керівника - військового комісара Сумського обласного військового комісаріату про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час видання наказів 03.03.2020 №33 та 02.09.2020 №107, якими встановив собі особисто премію в розмірі 35% відповідно за лютий та серпень 2020 року, чим вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів і скоїв адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. ч. 1, 2 ст. 172-7КУпАП.
У судовому засідання ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у вчиненні зазначених правопорушень не визнає. Накази про своє преміювння дійсно видавав коли виконував обов'язки військового комісара у березні та вересні 2020 року. Але розмір премії встановлював у тих межах, що доводилися їм додатком до телеграм Міністра оборони України. Так як накази про преміювання він направляв обласному комісару, тому вважає, що цим він повідомив про наявність конфлікту інтересів. Вважає, що провадження у справаі необхідно закрити у зв'язку із малозначністю.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, посилаючись на доведеність його винуватості зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Заслухавши ОСОБА_1 та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обгрунтоване і вмотивоване рішення.
Частиною першою та другою ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Згідно з примітками до вказаної статті, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону; під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Відповідно до ст. 1 Закону правопорушенням, пов'язаним з корупцією, є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі ст. 28 Закону особи, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Підпунктом "г" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону до кола цих осіб віднесено військових посадових осіб Збройних Сил України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має військове звання капітана та під час видачі наказів №33 від 03.03.2020 та №107 від 02.09.2020 про своє преміювання тимчасово виконував обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються вимоги та обмеження, встановлені цим законом та згідно ч. 1 ст. 28 Закону - суб'єктом, на якого поширюються зобов'язання щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 березня 2020 року прийняв рішення, якими особисто собі встановив розмір премії 35%, та видав накази: від 03 березня 2020 №33 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за лютий місяць 2020 року» (а. с. 13-14, 33) та від 02 вересня 2020 року №107 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за серпень місяць 2020 року» (а. с. 51-52, 70).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" премія є складовою грошового забезпечення військовослужбовця.
Розділом XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Оскільки преміювання військовослужбовців, у тому числі і т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , не є обов'язковою складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а здійснюється на підставі наказу командира військової частини, відповідно до особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби, то під час прийняття рішення про преміювання себе, у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом (можливістю отримати матеріальне заохочення) та повноваженнями, які дають можливість впливати на вчинення дій, що впливає на неупередженість та об'єктивність прийняття рішення.
Водночас, видача наказа про надання премії не входить у систему виплати обов'язкового грошового забезпечення військовослужбовця та носить індивідуальний характер, який спрямований на задоволення матеріальної вигоди; преміювання самого себе і є приватним інтересом ОСОБА_1 , який об'єктивно суперечив його службовим повноваженням, про що відповідно до вимог ст. 28 Закону він був зобов'язаний повідомити у встановленому законом порядку безпосереднього керівника - Сумського обласного військового комісара.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема відповідно до листа військового комісара Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки О. Сіроштана від 24 листопада 2021 року № 12/1191, ОСОБА_1 про наявність у нього конфлікту інтересів центр комплектування та підтримки не повідомляв (а. с. 15, 53).
Тобто, всупереч наведеним вимогам законодавства, достовірно знаючи про встановлену законодавством заборону, ОСОБА_1 вчинив порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а саме: не повідомив у встановленому законом випадку і порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, під час підписання наказів: від 03 березня 2020 №33 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за лютий місяць 2020 року» (а. с. 13-14) та від 02 вересня 2020 року №107 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за серпень місяць 2020 року» (а. с. 51-52,70), чим скоїв адміністративні правопорушення пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП, також підтверджується копіями:
- листа начальника Північної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції полковника юстиції В. Полякова від 11.08.2021 №65 щодо порушень антикорупційного законодавства (а. с. 11-12, 31-32, 49-50, 68-69);
- листа заступника керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Д.Тумка від 16.11.2021 №2/25-1049-вих.-21 про вчинення військовослужбовцями адмінправопорушень за ознаками ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (а. с. 10, 30, 48, 67);
- листа військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 від 24.11.2021 №12/1191 про відсутність повідомлень від військовослужбовців про конфлікт інтересів (а. с. 15, 53);
- витягу з наказа від 03 березня 2020 №33 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за лютий місяць 2020 року» (а. с. 13-14, 33) ;
- витягу з наказа від 02 вересня 2020 року №107 «Про виплату премії та надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями за серпень місяць 2020 року» (а. с. 51-52, 70).
Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 своїми вищевказаними протиправними діями порушив п.п. 1-4 ч. 1 ст. 28 Закону та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 172-7КУпАП.
Суд не може прийняти аргументи ОСОБА_1 про повідомлення ним свого керівника про своє преміювання шляхом направлення наказів, оскільки наказ ним направлявся лише з метою проведення преміювання. Окрім того, відповідно до листа віськового комісара Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлень про конфлікт інтересів від ОСОБА_1 не надходило.
Також вчинене ОСОБА_1 не можна вважати малозначним, оскільки такі дії ним вчинені повторно протягом року.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Правопорушення, що вчинені ОСОБА_1 , виявлені управлінням стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 18 листопада 2021 року і строк притягнення до адміністративної відповідальності ще не закінчився (а. с. 10).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, обставин справи, а також відомостей про особу правопорушника, його майнового становища, приходжу до висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 36, ч. ч. 1, 2 ст.172-7, ст. ст. 283, 294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя