Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3963/17
Провадження № 1-в/490/18/2021
10 січня 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі: прокурора - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Миколаєві заяву засудженого
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, здобув вищу освіту, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
про звільнення від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 грудня 2017 року, яким він визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 307 Кримінального Кодексу України - остаточно за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 3 роки 01 місяць з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, з позбавленням спеціального звання "лейтенант поліції" за хворобою -
встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. 25 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якій просив звільнити його від покарання, призначеного йому вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 грудня 2017 року, яким він визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 307 Кримінального Кодексу України - остаточно за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 3 роки 01 місяць з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, з позбавленням спеціального звання "лейтенант поліції".
У клопотанні вказував, що страждає на низку хвороб органів дихання, з огляду на що за станом свого здоров'я не може відбувати покарання у вигляді позбавлення волі.
2. Під час судового розгляду кримінального провадження засуджений та його захисник заявлене клопотання підтримали.
Вони звертали увагу на те, що станом на момент подання заяви, що наразі розглядається судом, наявність в засудженого важких хвороб, а саме - бронхіальної астми - підтверджувалась постановою ЛКК.
Наразі ж засуджений пройшов обстеження Медико-соціальної експертної комісії, яка визнала його інвалідом третьої групи. При цьому була встановлена наявність в нього хвороби, яка є передбаченою відповідним переліком, як підстава для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
Такого висновку, на думку засудженого та його захисника, є цілком достатньо для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від подальшого відбуття покарання.
До того ж, вони звертали увагу суду на ту обставину, що засуджений як під час здійснення кримінального провадження, так й - в подальшому - своєю поведінкою, що полягала, зокрема, у сприянні суду та слідству у встановленні дійсних обставин кримінального провадження, довів, що наразі не потребує подальшого застосування покарання.
3. Прокурор під час судового розгляду поданої заяви проти її задоволення заперечував, спираючись про те, що передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання в дійсності є відсутніми.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочинів загалом за таких обставин
Наказом начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області №159 о/с від 08.07.2016 року [він був] призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Заводського відділу поліції.
З невстановленого в ході досудового розслідування часу [він] регулярно вживав психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, навчився виготовляти її з інгредієнтів, які отримував з невстановлених в ході досудового розслідування джерел. Бажаючи мати додатковий незаконний заробіток, ОСОБА_4 вирішив зайнятися збутом амфетаміну, який сам виготовляв.
При виконанні своїх службових обов'язків працівника поліції ОСОБА_4 у 2016 році (більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), познайомився з ОСОБА_7 і дізнався, що вона вживає амфетамін і раніше займалася його збутом. У зв'язку із цим він вирішив, що ОСОБА_7 може стати особою, якій він з метою одержання незаконного прибутку збуватиме амфетамін для подальшого його перепродажу.
Так, 14.02.2017 року ОСОБА_4 прибув до житла ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 і запропонував їй купувати у нього амфетамін як для власного вжитку так і для перепродажу. Вона відповіла, що вже не займається збутом амфетаміну. Однак ОСОБА_4 не відмовився від свого злочинного, корисливого умислу і вирішив активними діями залучити ОСОБА_7 до придбання у нього амфетаміну. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, ОСОБА_4 наприкінці дня 14.02.2017 року, у невстановленому в ході досудового розслідування місці незаконно виготовив психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, на невстановленому в ході досудового розслідування транспортному засобі близько 4:00 год. 15.02.2017 року перевіз його до житла ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , де передав їй (збув) цей амфетамін, маса якого у складі речовини становить 1,795 грамів і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, отримавши за цей амфетамін від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1250 грн. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, 06.03.2017 року ОСОБА_4 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 18:10 год. повторно перевіз його до житла ОСОБА_7 за вищевказаною адресою де повторно збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 6,4353 гр. і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3000 грн.
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, у ніч на 17.03.2017 року ОСОБА_4 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці, незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 02:25 год. повторно перевіз його до житла ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 і повторного збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 12,556 гр. і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 року є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_7 гроші в сумі 6000 грн.
Крім того, ОСОБА_4 , працюючи дільничним офіцером поліції сектору превенції Заводського відділу поліції, маючи дозвіл на носіння табельної вогнепальної зброї та навички користування нею, вирішив без передбаченого законом дозволу користуватися іншою вогнепальною зброєю. Так, ОСОБА_4 у невстановлений в ході досудового розслідуванням час у невстановленому місці незаконно придбав гладкоствольну вогнепальну зброю - перероблений самозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового пістолету «STALKER - MOD. 914 -S» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм P.A., виробництва Туреччини. Вказаний пістолет без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 носив в особистих цілях з собою до 03:30 год. 17.03.2017 року, коли його було вилучено у нього в під'їзді №1 будинку АДРЕСА_4 під час його особистого обшуку як особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В зв'язку із вчиненням цих злочинів вказаним вироком ОСОБА_4 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених:
-частиною 2 статті 309 Кримінального Кодексу України - незаконному виготовленні, перевезенні з метою збуту, а також - незаконному збуті, психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, вчиненому повторно
-частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - придбанні, носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Цим же вироком ОСОБА_4 було призначене покарання:
-за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за частиною 2 статті 307 Кримінального Кодексу України - із застосуванням частини 1 статті 69 цього Кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, та , відповідно до статті 54 цього Кодексу - з позбавленням спеціального звання - "лейтенант поліції".
Цим же вироком на підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю цих злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та з позбавленням спеціального звання - "лейтенант поліції".
2. Не погодившись з таким вироком, захист подав на нього апеляційну скаргу, у якій просив про звільнення засудженого від покарання з випробуванням.
У скарзі вказував, що таке звільнення є можливим та необхідним з огляду на те, що засуджений по місцю проживання і роботи характеризується позитивно, погодився давати правдиві свідчення на досудовому слідстві та у судовому процесі та сприяв повному та об'єктивному розгляду справи у найкоротші строки, визнав в повному обсязі вину, розкаявся у вчиненому, співпрацював з правоохоронними органами для викриття та притягнення до відповідальності винних осіб, що вчиняли аналогічні злочини.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року вказана апеляційна скарга була залишеною без задоволення, а вирок Центрального районного суду міста Миколаєва - без змін.
При цьому апеляційний суд зазначив, що відносно обвинуваченого застосовані норми статті 69 Кримінального Кодексу України та підкреслив, що: "З огляду на вчинення обвинуваченим злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а саме тяжкого злочину (три епізоди збуту психотропних речовин), апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому або для звільнення його від відбування покарання відповідно до ст.75 КК України".
3. 25 квітня 2018 року засуджений звернувся до суду із заявою про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
На підтвердження наявності підстав для такого звільнення надав Постанову № 177 від 11 травня 2018 року ЛКК Комунального закладу "Миколаївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", у якому констатувалась наявність в нього низки захворювань, зокрема - броніхальної астми ІІІ ст. персистеруючої середньої тяжкості в стадії нестійкої ремісії, легеневої недостатності ІІ-ІІІ ст., симптоматичного еротроцитозу, метаболічного синдрому з нейроендокринним ожирінням, вазомоторного риніту.
При цьому ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року встановлено, що цей висновок не є висновком про медичний стан засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
4. Наразі захистом додатково надані:
-виписка з медичної картки стаціонарного хворого пульманологічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" на ім'я ОСОБА_4 за період з 06 по 12 вересня 2021 року (форма № 027/о);
-направлення на медико-соціально-експерту комісію (МСЕК) від 17 листопада 2021 року № 130 на ім'я ОСОБА_4 (форма № 088/о);
-довідка МСЕК на ім'я ОСОБА_4 серії 12ААВ № 446916 від 22 листопада 2021 року;
-індивідуальну програму реабілітації інваліда № 804 на ім'я ОСОБА_4 .
4.1. У виписці з медичної картки зазначається, що засуджений перебував на стаціонарному лікуванні в пульманологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" у період з 06 по 12 вересня 2021 року; за наслідками лікування йому був виставлений діагноз "Бронхіальная астма ІІІ ст., персистуюча, середньої важкості, загострення" та надані лікувальні та трудові рекомендації.
4.2. З наданого суду "Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)" вбачається, що воно було надане ЛКК Комунального Некомерційного Підприємства "Багатопрофільна лікарня Веснянської, Нечаянської, Радсадівської сільських рад Миколаївського району Миколаївської області".
При цьому комісією констатована наявність в засудженого бронхіальної астма ІІІ ст., персистуюча, середньої ступені важкості, з частими загостреннями".
Також відзначається, що за цим захворюванням засуджений є інвалідом з дитинства.
4.3. У довідці МСЕК зазначається, що засуджений протягом періоду з 17 по 22 листопада 2021 року оглядався МСЕК повторна та йому була підтверджена ІІІ група інвалідності на строк до 01 грудня 2024 року.
Водночас констатується, що засуджений є інвалідом з дитинства.
Наводиться висновок: "Доступна легка праця в [сприятливих] умовах (сидяча)"
Рекомендованими заходами щодо відновлення працездатності визначаються стаціонарне лікування за необхідністю, лікування в алерголога, сімейного лікаря, травматолога.
4.4. В індивідуальній програмі реабілітації засудженого підтверджуються раніше названі діагнози та вказується про те, що засудженому: "Доступна праця з урахуванням освіти та професії; також може виконувати легку адмін-господарську працю в сприятливих умовах (без виробничих шкідливостей та тривалого перебування на ногах"
Положення закону, яким керувався суд при постановленні ухвали.
1. Відповідно до частини 2 статті 84 Кримінального Кодексу України:
" Особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи".
2. Порядок підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за хворобою є визначеним у розділі VI "Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі", що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.
Цим порядком визначено, зокрема, таке.
2.1. Медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до цього Порядку (далі - Перелік хвороб) /частина 1/
2.2. Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я ДКВС, у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров'я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я державної або комунальної форм власності після обов'язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров'я ДКВС або закладів охорони здоров'я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу /частина 2/.
2.3. …У закладах охорони здоров'я державної або комунальної форм власності [склад лікарсько-консультативної комісії визначається та затверджується] керівником цього закладу /частина 3/.
2.4. За наявності у засудженого ознак хвороби, визначеної Переліком хвороб, лікуючий лікар невідкладно складає медичний висновок, який погоджує завідувач відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.
Завідувач закладу охорони здоров'я спільно з лікуючим лікарем забезпечують направлення хворого засудженого, а також необхідної медичної документації на найближче засідання лікарсько-консультативної комісії.
З урахуванням результатів особистого медичного огляду хворого засудженого, вивчення даних медичної облікової документації щодо обстеження, лікування, надання рекомендацій тощо лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 14 до цього Порядку (далі - висновок щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб) /частина 6/
2.5. Висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, відповідно до додатку 14 до цього порядку, окрім іншого, містить висновок про те, що: "Матеріали на засудженого(у) можуть бути подані на розгляд суду".
2.6. Засуджений, щодо якого встановлено наявність підстав для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, залишається у … закладі охорони здоров'я державної чи комунальної форм власності до прийняття судом остаточного рішення. У разі прийняття судом рішення про звільнення засуджений звільняється безпосередньо із … закладу охорони здоров'я державної чи комунальної форм власності. /частина 13/
3. Відповідно до частини 2 пункту 2 Постанови № 8 від 28 вересня 1973 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу
"Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань"
Відповідно до пункту 3 цієї ж Постанови
"Вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини".
При цьому пункт 2-1 цієї Постанови орієнтує на необхідність суворого дотримання порядку медичного обстеження осіб, про звільнення яких від відбуття покарання ставиться питання.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
І……Наведені вище норми діючого законодавства, окрім іншого, доводять таке.
1. Звільненню від відбуття покарання в порядку, що передбачений частиною 2 статті 84 Кримінального Кодексу України, підлягають лише особи:
-які захворіли на відповідні хвороби після вчинення злочину;
-особи, які мали відповідні хвороби до вчинення злочину, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула загрозливого характеру.
2. Висновок про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб має здійснюватись ЛКК закладів охорони здоров'я ДКВС, та лише у разі неможливості перенаправлення хворого до закладу охорони здоров'я ДКВС - ЛКК закладів охорони здоров'я державної або комунальної власності.
3. Такі висновки можуть бути зробленими лише створеними відповідним чином лікарськими комісіями та на підставі медичного висновку лікуючого лікаря.
4. Такі висновки обов'язково мають містити у собі твердження про те, що матеріали на засудженого обов'язково можуть бути передані на розгляд суду для вирішення питання про звільнення засудженого від відбуття покарання.
5. Після отримання відповідного висновку засуджений має перебувати на лікуванні у відповідному лікувальному закладі.
ІІ……Та повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає таке.
1. Надані засудженим медичні документи поза розумним сумнівом доводять, що хвороба, про наявність якої він посилається, виникла в нього до вчинення ним злочину (у дитинстві).
При цьому матеріали справи доводять, що засуджений покарання не відбував взагалі, отже - підстави стверджувати, що стан його здоров'я погіршився під час відбуття покарання є відсутніми.
Отже, ОСОБА_8 не є особою, яка на теперішній час може бути звільненою від відбуття покарання в порядку статті 84 Кримінального Кодексу України, а стан його здоров'я мав враховуватись під час призначення йому покарання у вироку суду.
2. Далі, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_8 не може бути доправленим до закладів охорони здоров'я ДКВС.
За такого висновки ЛКК, що надані закладами охорони здоров'я комунальної власності не є та не можуть бути підставами для його звільнення від покарання в порядку частини 2 статті 84 Кримінального Кодексу України незалежно від змісту таких висновків.
3. Надані суду висновки лікарських комісій, які, до речі, не створювались у порядку, що передбачений частиною 3 розділу VI Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі/ не містять висновку про можливість передачі до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Відсутність же такого висновку сама по собі унеможливлює вирішення такого питання судом.
4. Принагідно суд відзначає й те, що в цьому випадку ОСОБА_8 є засудженим за те, що він, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, та за вчинення злочину йому призначене покарання у розмірі, що є меншим від найнижчу межу, передбачену законом.
За такого задоволення цього клопотання, яке, як доведено вище, не відповідає вимогам закону та є надуманим, поза розумним сумнівом не відповідає засадам справедливості, навпаки, сприятиме утвердженню безкарності за вчинення злочинів, що становлять підвищену соціальну небезпеку.
5. Стосовно ж тверджень захисту про наявність в засудженого хвороби, яка по суті перешкоджає відбуттю тим покарання у вигляді позбавлення волі суд відзначає, що ці твердження не є доведеними у встановленому законом порядку, адже не є підтвердженими належними висновками лікарів, зробленими у встановленому законом порядку.
Правом же самостійно ж співставляти певні діагнози з переліком хвороб та визначати вплив певних діагнозів на можливість відбуття покарання суд не наділений.
Отже, наразі передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання є відсутніми, через що у задоволенні клопотання про таке слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 369-371, 376, 536, 539 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення від покарання, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 грудня 2017 року, яким він визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 307 Кримінального Кодексу України - остаточно за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 3 роки 01 місяць з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна, з позбавленням спеціального звання "лейтенант поліції" за хворобою - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_9 =