Справа № 636/3785/21 Провадження № 2/636/140/22
(заочне)
09 лютого 2022 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» про визнання виконавчого напису № 56162, вчиненого 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 25526,41 грн. таким, що не підлягає виконанню, та стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. і 454,00 грн., а також витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою приватного виконавця від 22.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65864536 з примусового виконання вказаного виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № CCNG-630267532 від 20.04.2015 за період з 20.04.2015 по 19.05.2021 у розмірі 25526,41 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено без достатньої правової підстави, з порушенням норм законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок і підстави для вчинення виконавчих написів нотаріуса. Зокрема, убачався спір про право ще під час учинення виконавчого напису, оскільки редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, однак кредитний договір між АТ «Альфа-Банк» та позивачем нотаріально не посвідчувався, тому для вчинення виконавчого напису відповідачем не були надані передбачені законодавством документи, на підставі чого просив позов задовольнити. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір і витрати на правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, на підтвердження чого надав копії підтверджуючих документів.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Приватний виконавець Петренко Д.О. у судове засідання не з'явився, про дату судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, шляхом направлення судових повісток, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинений виконавчий напис, реєстровий № 56162, за яким з ОСОБА_1 стягнуто невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», якому ТОВ «ФК ФОРТ» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, якому, в свою чергу, АТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 відступлено право вимоги за кредитним договором № CCNG-630267532 від 20.04.2015, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 15).
За заявою представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. 22.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65864536 з примусового виконання вказаного виконавчого напису (а.с. 33). 30.06.2021 приватним виконавцем в рамках цього виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 34). Постанова про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 направлена для виконання за місцем роботи ОСОБА_1 (а.с. 76).
Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» (у чинній на день учинення виконавчого напису редакції), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
На виконання ч. 2 ст. 87 Закону Кабінетом Міністрів України постановою № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів (далі - Перелік).
З огляду на викладене, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, передбачених відповідним переліком, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Такі вимоги законодавства встановлені, зокрема, для запобігання зловживань з боку кредитора, який не зазначає всіх обставин при зверненні до нотаріуса.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 в справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано частково незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", а саме в частинах:
п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)";
доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту:
"1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.",
п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
"Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Таким чином, суд установив, що виконавчий напис учинений з порушенням ст. ст. 87, 88 Закону та Переліку, оскільки на день його вчинення Договір згідно з діючим законодавством не входив до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який є вичерпним, а тому вчинення виконавчого напису на заборгованість позивача, яка нарахована за договором, є незаконним.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису, була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
Отже, незважаючи на відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору та те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року були скасовані зміни до Переліку № 1172 в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим договором, або договором, забезпеченим іпотекою.
Крім того, відповідно до п.п. 2.3. Порядку № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
У порядку ст. 81 ЦПК України відповідачем не було надано доказів про отримання позивачем письмової вимоги (повідомлення) про усунення порушень основного зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Як встановлено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Лебединською І.С. та Барановим В.В. (Клієнт) 16.07.2021 було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Клієнт доручає Адвокату надати йому правничу допомогу, а саме: підготувати позовну заяву про визнання виконавчого напису № 56162, вчиненого 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 25526,41 грн. таким, що не підлягає виконанню; підготувати заяву про забезпечення позову (п. 1.1 договору) (а.с. 16-19). Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір якого попередньо узгоджується сторонами у Додатковій угоді - додатку до Договору у розмірі 2500,00 грн. ( п. 3.1 договору та п. 1.1 додаткової угоди). Розмір гонорару визначено за надання Адвокатом таких послуг: підготовка позовної заяви та підготовка заяви про забезпечення позову. Розрахунок суми витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, доданий до договору (а.с. 21).
Крім того, позивачем надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Лебединської І.С. (а.с. 20).
Відповідно до наданої копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 19 від 30.07.2021, ОСОБА_1 сплачено адвокату Лебединській І.С. за договором від 16.07.2021 кошти в сумі 2500,00 грн. (а.с. 22).
Враховуючи викладене, з огляду на норми ч. 2 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку про доведеність заявником понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у розмірі 2500,00 грн.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2500,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн., у т.ч. за подання позовної заяви в сумі 908,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 454,00 грн.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення судових витрат задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, реєстровий № 56162, за яким з ОСОБА_1 стягнуто невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», якому ТОВ «ФК ФОРТ» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, якому, в свою чергу, АТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 відступлено право вимоги за кредитним договором № CCNG-630267532 від 20.04.2015, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір, сплачений у розмірі 1362,00 грн. та судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу, в розмірі 2500,00 грн., а всього 3862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25 серпня 2021 року, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 65864536 з примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. виконавчого напису № 56162 від 24.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 25526,41 грн. до розгляду по суті справи № 636/3785/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -