Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" липня 2007 р. Справа № АС-40/208-07
вх. № 4997/4-40
Суддя господарського суду Харківської області Хотенець П.В.
за участю секретаря судового засідання Дуброва Н.О.
представників сторін
позивача - Красніков П.І., дов. від 14.11.2006 року
відповідача - не з*явився
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лютара ЛТД", м. Харків
до Фонду Державного майна України, м. Харків
про визнання нечинним наказу
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лютара ЛТД" звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, згідно якого просить визнати не чинним пункт 22 Наказу Фонду державного майна України № 1683 від 06 листопада 2006 року “Про внесення змін до наказів ФДМУ».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що зазначений наказ відповідача порушує його право на приватизацію об'єкту нерухомості, що в свою чергу визначене Наказом Фонду державного майна України № 908 від 30 травня 2003 року, а також спірний наказ відповідача суперечить вимогам чинного законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, заперечення на адміністративний позов не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності встановив наступне.
Відповідно до пункту 9 Наказу Фонду державного майна України № 908 від 30 травня 2003 року "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації були включені нежитлові приміщення підвалу №№ 19-25, 1-го поверху №№ 1-18 в будівлі літ. "Г-1", загальною площею 798,9 кв.м., що знаходяться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Кондиціонер".
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області наказом № 899-10 від 27 жовтня 2003 року було встановлено порядок приватизації зазначених не житлових приміщень, а саме продаж з аукціону.
06 листопада 2006 року відповідач - Фонд державного майна України видав наказ № 1683 “Про внесення змін до наказів ФДМУ», у якому з посиланнями на надходження додаткових матеріалів від регіональних відділень ФДМУ по Харківській області, пунктом 22, виключив з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, вищезазначені не житлові приміщення, внісши таким чином зміни до пункту 9 додатку № 2 наказу ФДМУ від 30 травня 2003 року.
Згідно з пунктами 1 та 2 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою ВРУ від 07 липня 1992 року Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Згідно статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із зазначеною нормою Конституції України кореспондуються як положення статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", так і положення пунктів 1 та 2 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою ВРУ від 07 липня 1992 року.
Дослідженням змісту спірного наказу Фонду державного майна України судом встановлено, що він не містить посилання на відповідні положення діючого законодавства та на конкретні обставини, з якими таке законодавство передбачає прийняття рішення щодо виключення об'єкту нерухомості з переліку об'єктів, що підлягає приватизації, яке раніше було включено до такого переліку.
Відсутність в спірному Наказі Фонду державного майна України № 1683 від 06 листопада 2006 року посилань на конкретні норми законодавства, що регулює відносини у сфері приватизації є порушенням вимог статті 19 Конституції України та 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", так і положення пунктів 1 та 2 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України".
Крім того, приймаючи рішення щодо внесення змін до попереднього наказу відповідач фактично прийняв рішення про відмову у приватизації зазначеного об'єкту нерухомості.
Проте відповідно до вимог пунктів 3 та 4 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна» відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 цього Закону; законодавством встановлено обмеження щодо приватизації цього підприємства; майно у встановленому порядку включено до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні, або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.
З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства: орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації; стосовно цього підприємства припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.
Спірний наказ не містить відповідних посилань з обґрунтуванням наявності обставин, які свідчать про можливість надання відповідачем відмови у приватизації.
За таких обставин, при відсутності підстав для відмови в приватизації майна та існуванні попереднього рішення самого відповідача щодо приватизації об'єкта нерухомості, видання спірного наказу відповідачем не відповідає вище приведеним вимогам чинного законодавства.
Відтак, з огляду на вище приведені положення законодавства, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про те, що пункт 22 Наказу Фонду державного майна України № 1683 від 06 листопада 2006 року “Про внесення змін до наказів ФДМУ» суперечить вимогам законодавства та є незаконним, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання його нечинним є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, суд вважає, що витрати по судовому збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 41, 42, 87, 110, 111, 123-127, 130, частини 1 статті 158, статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лютара ЛТД" задовольнити.
Визнати не чинним та скасувати пункт 22 Наказу Фонду державного майна України № 1683 від 06 листопада 2006 року “Про внесення змін до наказів ФДМУ».
Сторони а також інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив про їхні права, свободи, інтереси чи обов*язки мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження поставнови через суд першої інстанції спочатку подається заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляціної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Хотенець П.В.
Секретар судового засідання Дуброва Н.О.