іменем України
08 лютого 2022 року
м. Харків
справа № 643/2662/20
провадження № 22-ц/818/643/ 22
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року в складі судді Букреєвої І.А.,
В лютому 2020 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») в особі представника Панасенко Ірини Олексіївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та просило стягнути з відповідачів на користь КП «Харківводоканал» грошову суму в розмірі 38 201, 21 грн, яка складається з: заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 19 633,48 грн; заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 14 389,58 грн; інфляційних втрат в розмірі 2996,30 грн; 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1181,85 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал». Згідно з вимогами статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875 «Про житлово комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі за спожиті послуги не сплачують, у зв'язку з чим за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 рік утворилась заборгованість в загальному розмірі 38 201,21 грн, яка складається з: заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 19 633,48 грн; заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 14 389,58 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з урахуванням інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов'язання в розмірі 2 996,30 грн та 3 % річних в розмірі 1181,85 грн.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року позов КП «Харківводоканал» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість в розмірі 38 201,21 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за спожиті послуги не сплачують, у зв'язку з чим за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 рік утворилась заборгованість в указаному розмірі 38 201,21 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача на підставі статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року заяву ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 288 ЦПК України.
16 серпня 2021 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї на користь КП «Харківводоканал» суми заборгованості за надання послуг з центрального водопостачання, водовідведення та судового збору та відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в період, за який стягнуто заборгованість, вона не проживала за місцем реєстрації та не користувалась послугами з водопостачання та водовідведення. Договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з КП «Харківводоканал» вона не укладала. Крім того, її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим вона не мала можливості заявити про сплив строку позовної давності відносно частини позовних вимог, пред'явлених до неї, та застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.
02 листопада 2021 року ОСОБА_8 - КП «Харківводоканал» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
В пункті 2 частині сьомої статті 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Отже, цивільна справа може бути розглянута судом без учасників процесу лише у разі їх попереднього повідомлення про час та місце розгляду справи.
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19 лютого 2020 року, поданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24).
Судом першої інстанції на адресу ОСОБА_2 було направлено повістку про виклик до суду на 25 червня 2020 року, однак вказане повідомлення повернуто до Київського районного суду м. Харкова з поміткою «адресат відсутній».
Інших доказів, щодо повідомлення ОСОБА_2 матеріали справи відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена, у зв'язку з чим не мала можливості подати відзив на позовну заяву, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Щодо суті спору, то слід зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що КП «Харківводоканал» надавало послуги з централізованого водопостачання та водовідведення до кв. АДРЕСА_2 .
В квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19 лютого 2020 року.
Особовий рахунок за № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_9 .
У зв'язку з несплатою відповідачами комунальних послуг утворилась заборгованість розмірі 38 201,21 грн, яка складається з: заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 19 633,48 грн; заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 14 389,58 грн, інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов'язання в розмірі 2 996,30 грн та 3 % річних в розмірі 1181,85 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України від 09 листопада 2017року №2189 VIІI «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189 - VIІI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2189 - VIIІ житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189 - VIIІ споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (стаття 9 Закону № 2189 - VIIІ).
Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Задовольняючи позовні вимоги КП «Харківводоканал», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Однак з розміром заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, погодитись неможна з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.
По справі ухвалено заочне рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування строків позовної давності.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для розгляду апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Зазначений висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 24 жовтня 2018 року справа № 317/3698/15-ц (провадження № 61-19795св18).
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Частиною другою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2020 року КП «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції при визначенні розміру та періоду нарахувань виходив з відомостей, зазначених у розрахунках, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат. Проте ухвалив рішення про стягнення з відповідачів за період з 01 лютого 2016 року по 31 грудня 2019 року суми заборгованості, у розмірі 38 201,21 грн, тобто поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2 в апеляційній скарзі.
За таких обставин, з відповідачів на користь КП «Харківводоканал» підлягає стягненню солідарно заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 30 528,41 грн, яка складається з: заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 15 190,54 грн; заборгованості за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2019 року в розмірі 11 173, 49 грн, інфляційних втрат за період прострочення грошового зобов'язання в розмірі 2 985,11 грн та 3 % річних в розмірі 1179,27 грн
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості з останньої, оскільки вона постійно з 2015 року проживала в Російській Федерації, є необґрунтованими, оскільки належних, достатніх та допустимих доказів її непроживання за місцем реєстрації та зміни місця проживання не надано. Згідно з даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-14714/14/0/15-21 від 17 квітня 2021 року ОСОБА_2 у період з 24 квітня 2016 року по 17 квітня 2021 року неодноразово перетинала кордон.
Відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту її відсутності за зареєстрованим місцем проживання за весь період заборгованості.
Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2013 року із змінами «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно зі статтею 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до статті 11? зазначеного Закону орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади.
Органи реєстрації здійснюють обмін відомостями між реєстрами різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи у разі її вибуття з однієї адміністративно-територіальної одиниці та прибуття до іншої адміністративно-територіальної одиниці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказаною статтею передбачено перелік відомостей, які вносяться до реєстру територіальної громади, зокрема місце проживання та інформація про попереднє місце проживання.
У разі відсутності споживача або членів його сім'ї оплата вартості послуг здійснюється відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України № 2189-VIII, споживач має право на несплату вартості житлово - комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному підтвердженні, а також за період фактичної відсутності житлово -комунальних послуг, визначених договором, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок передбачений п. 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, де вказано, що споживач має право на зменшення розміру плати в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Звернень щодо здійснення перерахунку в зв'язку з непроживанням за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 , як і від інших відповідачів, до КП «Харківводоканал» не надходило.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з КП «Харківводоканал», апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Крім того, доказів укладання відповідного договору з КП «Харківводоканал» та сплати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення за іншою адресою ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.
Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не є власником квартири, спростовуються матеріалами справи, згідно з якими вона зареєстрована у спірній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг та зобов'язана оплатити їх вартість.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Позивач при зверненні до суду першої інстанції мав сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року відстрочено КП «Харківводоканал» сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 3153,00 грн, що документально підтверджено дублікатом платіжного доручення (квитанцією) № 01К5-74К2-Р556-С480 від 02 червня 2021 року (а. с. 168).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню:
- з відповідачів на користь КП «Харківводоканал» - в розмірі 280,27 грн з кожного (38 201,21 грн - заявлені позивачем вимоги : 30 528,41 грн - задоволені позовні вимоги = 1,25 частина задоволених вимог; 2102,00 грн - судовий збір в суді першої інстанції : 1,25 - частина задоволених позовних вимог = 1 681,60 грн : 6).
- з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_2 в розмірі 633,13 грн (38 201,21 грн - заявлені позивачем вимоги : 7 672,80 грн - вимоги, у задоволенні яких позивачеві відмовлено = 4,98 частина вимог, в задоволенні яких відмовлено; 3153,00 - судовий збір в суді апеляційної інстанції : 4,98 - частина задоволених позовних вимог = 633,13 грн).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
На підставі викладеного, судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Харківводоканал» в розмірі 280,27 грн з кожного; з ОСОБА_2 на користь КП «Харківводоканал» - в розмірі 352,86 грн ( 633,13 - 280,27 = 352,86).
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2020 року- скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 30 528,41 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн 41 коп) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судові витрати у розмірі в розмірі 280,27 (двісті вісімдесят грн 27 коп.) грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір в розмірі 352,86 (триста п'ятдесят дві грн 86 коп.) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2022 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді І.В. Бурлака
Н.П. Пилипчук