Провадження № 22-ц/803/295/22 Справа № 215/6149/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 лютого 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/6149/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року, -
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (надалі - АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20.03.2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №207/4516785-СК на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що разом становлять Кредитний договір №207/4516785-СК від 20.03.2018 року. Сума бажаного кредиту становить 77295,00 грн., строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 39,6% - з 20 березня 2018 року по 31 січня 2019 рік, 43,2 % - з 01 лютого 2019 року, штраф за прострочення обов'язкового мінімально платежу - 100 грн. за кожен факт прострочення платежу. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Позичальник ознайомився з умовами Кредитного договору до його укладення і погодився з усіма його умовами.
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже позивачем виконано всі умови договору.
Натомість, відповідачем вищезазначений Кредитний договір не виконано, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості.
Станом на 15 січня 2020 року, заборгованість за Договором № 207/4516785-СК від 20.03.2018 року становить 72994,04 грн., в тому числі: 46 173,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена), 25 720,83 грн. - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена), 1 100 грн. сума нарахованого штрафу, яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача АТ «ТАСКОМБАНК» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - ТОВ «Вердикт Капітал»).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №207/4516785-СК від 20.03.2018 року у розмірі 72994,04 грн., у тому числі: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) 46173,21 грн.; заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) 25720,83 грн.; сума нарахованого штрафу 1100,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно залучив до участі у справі ТОВ «Вердикт Капітал» у якості правонаступника позивача АТ «ТАСКОМБАНК», адже останній не надав жодного доказу набуття права вимоги за Кредитним договором №207/4516785-СК від 20.03.2018 року, зокрема, не надало доказів на підтвердження сплати коштів за договором факторингу від 08.02.2021 року.
Наголошує на тому, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує розмір заборгованості за кредитом, якими можуть бути первинні банківські документи, зокрема, виписки за рахунками. Заява-договір від 20.03.2018 року взагалі не містить будь-яких даних щодо отримання кредитних коштів, погодження розміру відсотків та порядку їх нарахування, а також штрафів за неналежне виконання зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір № 207/4516785-СК про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що разом становлять Кредитний договір № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року. Сума бажаного кредиту становить 77295,00 грн., строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 39,6% - з 20 березня 2018 року по 31 січня 2019 року, 43,2 % - з 01 лютого 2019 року, штраф за прострочення обов'язкового мінімального платежу - 100 грн. за кожен факт прострочення платежу. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби
ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (а.с.8).
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 15 січня 2020 року, заборгованість за Договором № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року становить 72994,04 грн., із яких: 46173,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена), 25720,83 грн. - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена), 1 100 грн. - сума нарахованого штрафу (а.с.20).
15 січня 2020 року АТ «ТАСКОБАНК» направив до ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення суми кредиту за кредитним договором № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року (а.с.23).
08 лютого 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого банк відступив свої права вимоги за договорами кредиту ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі і за кредитним договором № 207/4516785-СК (а.с. 69-82).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивача ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за Договором № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 20 березня 2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір №207/4516785-СК про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що разом становлять Кредитний договір № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року, який є чинним та підлягає виконанню сторонами.
08 лютого 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого банк відступив свої права вимоги за договорами кредиту ТОВ «Вердикт Капітал», у тому числі і за кредитним договором № 207/4516785-СК (а.с. 69-82).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
ТОВ «Вердикт Фінанс» надано суду першої інстанції платіжне доручення №181560001 від 08 лютого 2021 року щодо підтвердження внесення на рахунок первісного кредитора АТ «ТАСКОМБАНК» суми фінансування, передбаченої п. 1.1. 3.1. Договору факторингу № б/н від 08 лютого 2021 року (а.с. 76), й доводи апеляційної скарги щодо відсутності таких доказів у матеріалах справи є неспроможними та не приймаються колегією суддів.
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», а доводи апеляційної скарги останнього щодо недоведення позивачем наявності у нього права вимоги, колегією суддів відхиляються.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Як вбачається з наданих позивачем до суду першої інстанції доказів, достовірність та належність яких не спростована відповідачем ОСОБА_1 , в рамках Договору № 207/4516785-СК від 20 березня 2018 року позичальником було отримано грошові кошти у розмірі 77 295,00 грн. та, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх обов'язків щодо повернення кредиту, станом на 15 січня 2020 року, останній має непогашену заборгованість перед ТОВ «Вердикт Капітал» в сумі 72 994 грн. 04 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 46 173,21, заборгованість за відсотками - 25 720,83 грн., нарахований штраф - 1 100.00 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості за кредитом.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: