Провадження № 22-ц/803/702/22 Справа № 171/1808/20 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
09 лютого 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 171/1808/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Семеновою Н.М. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 08 вересня 2021 року, -
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі - АТ «Акцент-Банк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2017 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір №SАМАВWFC00000742806, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua, складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідачки в Анкеті-заяві.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі.
Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором, станом на 12.09.2020 року, утворилась заборгованість у розмірі 47 576,69 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 18 766,92 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 27 159,77 грн., пеня - 1 650,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь та стягнути судові витрати по справі.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» (заборгованість за кредитним договором №SАМАВWFC00000948065 від 24.03.2017 року в сумі 47576,69 грн., яка складається з: 18766,92 грн. - заборгованості за кредитом, 27159,77 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1650 грн. - пеня, а також судові витрати в розмірі 2102.00 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у підписаній позивачкою Заяві відсутні умови щодо порядку та підстав нарахування та сплати відсотків за користування кредитним коштами, тоді як банк нарахував відсотки за кредитом, що суперечить умовам договору та є незаконним. При цьому, на переконання відповідачки, посилання позивача на Умови та Правила банківських послуг є помилковим, оскільки такі Умови нею не підписувалися, а тому вони не можуть вважатися складовою укладеного між сторонами договору, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року. Наполягає на тому, що картку вона отримувала виключно для зарахування грошових коштів та ніяких кредитних зобов'язань перед АТ «Акцент-Банк» не має.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник АТ «Акцент-Банк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву н неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2017 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», надав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку позичальник зобов'язується виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання перед позичальницею виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт), однак позичальниця взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до утворення заборгованості, станом на 12.09.2020 року, в розмірі 47576,69 грн., яка складається з наступного: 18766,92 грн. - заборгованість за кредитом; 27159,77 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1650,00 грн. - пеня (а.с.5-6).
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами та пенею за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено Кредитний договір №SАМАВWFC00000948065 від 24.03.2017 року, невід'ємною складовою якого є Умови та Правила надання банківських послуг, які визначають порядок, розміри та строки погашення заборгованості та встановлюють відповідальність позичальника за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором, порушення порядку та строків сплати кредиту утворилась заборгованість, що є підставою для її стягнення, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ «Акцент-Банк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідачка, відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалась кредитними коштами, наданими їй ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час Акціонерне товариство «Акцент-Банк», у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, який не спростовано відповідачкою, станом на 12.09.2020 року, відповідачка, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 18 766,92 грн., у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідачки в цій частині є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якоих визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній ОСОБА_1 , відсутні умови щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами та неустойки за порушення строків виконання зобов'язань.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки та пеню за несвоєчасну сплату кредиту.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.03.2017 року, посилався на витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Згідно п. 2.1.1.12.6. Умов та Правил надання банківських послуг, за користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку.
Згідно ж п. 2.1.1.12.6.1. цих Умов та Правил, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100.00 грн., включаючи зобов'язаня, обумовлені п.п. 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1. Умов та Правил, Клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів про кредиту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Натомість, АТ «А-Банк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачці кредитної картки. При цьому, витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальниці ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять доказів про видачу останній саме кредитної картки «Універсальна», у зв'язку з чим колегія суддів не може прийняти цей доказ, як належний та допустимий.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у розмірі 27 159,77 грн. та пені у розмірі 1 650,00 грн., оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами.
Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, у зв'язку з чим змінює рішення суду в частині загального розміру заборгованості за кредитом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з на користь АТ «Акцент-Банк» та зменшує цей розмірі з 2 102,00 грн. до 819,78 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (2 102,00 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 39 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 819,78 грн.).
Також, колегія суддів стягує з АТ «Акцент-Банк» на користь відповідачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 923,64 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №SАМАВWFC00000948065 від 24.03.2017 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пенею за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором №SАМАВWFC00000948065 від 24.03.2017 року - відмовити.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року в частині загального розміру заборгованості за Кредитним договором №SАМАВWFC00000948065 від 24.03.2017 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", змінити, зменшивши цей розмір з 47 576,69 гривень до 18 766 (вісімнадцяти тисяч сімсот шістдесяти шести) гривень 92 (дев'яносто двух) копійок.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2021 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк", змінити, зменшивши цей розмірі з 2 102,00 гривень до 819 (вісімсот дев'ятнадцяти) гривень 78 (сімдесяти восьми) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 953 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.
Головуючий:
Судді: