печерський районний суд міста києва
Справа № 757/61704/21-ц
23 листопада 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 , суддею встановлено наступне.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, в порушення вимог п. п. 2, 6, 8, ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить відомих номерів засобів зв'язку відповідача, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Також, відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору, в позовній заяві посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів, відповідно до якої, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, та п. 13 ч. 3 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проте, в позовній заяві позивач зазначає, що позов подано до Національного банку України не як до суб'єкта владних повноважень, а як до суб'єкта приватного права.
Отже, в даному випадку не є підставою для звільнення від сплати судового збору п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведен, і виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши яке право споживача, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Аналіз положень статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» свідчить про те, що споживачем фінансових послуг за договором депозиту є вкладник, а виконавцем послуг та особою, яка несе відповідальність за належне надання цих послуг, є банк.
Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Відповідно до матеріалів справи договірні відносини щодо виконання умов договору банківського вкладу виникли між ОСОБА_1 як споживачем фінансових послуг та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» як виконавцем, суб'єктом надання фінансових послуг. Будь-які договірні відносини між ОСОБА_1 та Національним банком України відсутні.
За таких обставин, враховуючи, що між ОСОБА_1 та Національним банком України відсутні відносини за договором банківського вкладу, спірні правовідносини не пов'язані із захистом прав споживачів, оскільки відповідачем у справі є не виконавець послуг за договором банківського вкладу.
Отже, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для звільнення позивача - ОСОБА_1 , від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»
Окрім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з Національного банку України упущену вигоду, а саме, 13% річних на суму 2100,00 грн, з 13.05.2021 року до фактичного виконання рішення, та стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Як визначено в п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення 13% річних на суму 2100,00 грн, з 13.05.2021 року до фактичного виконання рішення, проте, в прохальній частині не вказано попереднього розрахунку суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та, що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).
Таким чином, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за дві вимоги майнового характеру, а саме, стягнення 13% річних на суму 2100,00 грн, з 13.05.2021 року до фактичного виконання рішення та стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 гривні.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі та додати до позовної заяви документ про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру на наступні реквізити:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс.р-н;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
Рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Код класифікації доходів бюджету: 220 30 101;
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 48, 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 23.11.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко