Справа № 545/2473/21
Провадження № 2/545/149/22
"07" лютого 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Шелудякова Л.В.,
за участю секретаря Лабовкіній Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних вчиненим кримінальним правопорушенням,-
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду заподіяну вчиненим кримінальним правопорушенням у сумі 53324,39 грн. та моральну шкоду в сумі 100,000 грн., а всього 153324,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2021 року Полтавським районним судом Полтавської області ухвалено вирок по справі №545/257/21, яким ОСОБА_2 був визнаний винним в тому, що 01.10.2020 року, близько 11-00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н12 «Суми-Полтава» зі сторони м. Суми в напрямку м. Полтави, в межах перехрестя нерівнозначних доріг автодороги Н12 «Суми-Полтава» та дороги у напрямку до с. Сем'янівка Полтавського району Полтавської області, перед зміною напрямку свого руху, а саме виконанням маневру повороту ліворуч, не переконався в безпечності виконання свого маневру, не надав переваги у русі автобусу Ford Tranzit, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку, виїхав на його смугу для руху, чим створив небезпеку для водія автобуса Ford Tranzit, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП, згідно висновку експерта № 1330 від 14.01.2020 року за результатами судово-медичної експертизи пасажир автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: полі травми: забою грудної клітини з забоєм легень та множинних переломів ребер (1-9) справа та 1-2-го ребер зліва, які в подальшому ускладнились гідрогемопневмотораксом та обширною емфіземою праворуч, переломів кісток тазу та правої ключиці, травматичного шоку та багато чисельних забоїв м'яких тканин та саден шкіри голови, тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя. Даним вироком суду відповідач засуджений до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами та на підставі ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком один рік. В наслідок протиправних дій відповідача вона отримала тілесні ушкодження та тривалий час знаходилася на лікарняному та на даний час ще продовжує хворіти та потребує подальшої реабілітації. Моральні відшкодування обґрунтовує душевними стражданнями, тим, що на даний час перебуває на утриманні у сина, так як самостійно не має змоги себе забезпечувати та втратою частини господарства в наслідок не можливості догляду за ним. В зв'язку з чим просить стягнути вищезазначені суми з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Огієнко Ю.В. заявлені вимоги підтримала, прохала суд їх задовольнити та зазначила, що дійсно відповідач в ході розгляду кримінального провадження відшкодував 35000,00 грн. позивачу. Однак зазначила, що дана сума не входить до заявлених вимог.
Представник відповідача адвокат Пархоменко А.О. позов не визнав та заперечив з приводу його задоволення з підстав зазначених у відзиві, який було подано відповідачем.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на один рік з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Задоволено позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я та соціального розвитку Полтавської міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 27860,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 3922,80 грн. Вирок набрав законної сили 05.07.2021 року (а.с.7-11).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, згідно тексту вищезазначеного вироку суду, однією із обставин, яка пом'якшила покарання ОСОБА_2 була добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій в розмірі 35000 грн. відповідно до можливості його матеріального стану (а.с.9). Вказане підтвердив представник відповідача та не заперечувала представник позивача.
Суду було надано копії чеків на підтвердження майнових витрат позивача, проте не було надано докази в підтвердження необхідності таких витрат і саме на зазначені у чеках ліки та інші реабілітаційні заходи, тобто не надано заключного висновку лікаря (рекомендацій щодо лікування) про необхідність вчинення даних витрат. Деякі чеки надані не належної якості, і з яких не можливо встановити дату проведення розрахункової операції по здійсненню закупівлі ліків тощо. Оригіналів чеків суду надано не було.
Також, до матеріалів справи було приєднано страховий поліс (копію завірену представником позивача адвокатом Огієнко Ю.В.) на ім'я ОСОБА_2 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2856942 (а.с.6), яким передбачено страхове відшкодування, проте останній є неналежної якості, деякі пункти є нечитабельними, оригіналу суду надано не було.
Представником позивача зазначено, що позивач не зверталася до страхової та не має наміру це робити, оскільки вважає, що відшкодування повинен здійснити відповідач.
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положення цієї статті кореспондується з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Проте, позивач та представник позивача не довели належними та допустимими доказами, що надані копії чеків на придбання ліків є майновими витратами позивача саме на лікування внаслідок отриманих ушкодження після ДТП, враховуючи, що відповідачем частково було відшкодовано 35175,00 грн., в підтвердження надано квитанції представником відповідача, які були приєднані до відзиву, та вироком суду стягнути з винного у вчиненні злочину ОСОБА_2 на лікування потерпілої ОСОБА_1 27860,69 грн. Не було надано жодного доказу необхідності в подальшій реабілітації і продовженні лікування внаслідок отриманих травм. Не надано жодного підтвердження на відшкодування моральної шкоди, а саме те, що наразі позивач не має змоги самостійно за собою доглядати і потребує допомоги сина, як то зазначено в позову та підтверджено представником позивача в ході судового розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не подала належних та допустимих доказів, що вона має право на відшкодування, у їх задоволенні необхідно відмовити.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 979, 1200 ЦК України, ст.ст. 6, 27, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 137, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних вчиненим кримінальним правопорушенням - відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.02.2022 року.
Суддя: Л. В. Шелудяков